1939 - червень 1941 рр

У результаті взаємної недовіри Англії, Франції, з одного боку, і СРСР, з іншого, не вдалося створити систему колективної безпеки в Європі. Мюнхенська угода прискорило процес зміни сил у користь Німеччини. Заклопотаність радянського керівництва викликало і положення на Далекому Сході. Все це созадвало для СРСР складну і небезпечну ситуацію дипломатичної ізоляції. Головним чинником забезпечення безпеки Радянського Союзу вважалася військова міць.

Зрив англо-франко-радянських переговорів. Після Мюнхена та наступного слідом за ним захоплення Німеччиною всій Чехословаччині Англія і Франція зробили спроби налагодити співпрацю з СРСР, використовуючи його як противагу Німеччині. З квітня 1939 почалися контакти експертів трьох країн з питань взаємодопомогу в разі можливої німецької агресії. Одночасно в 1938-1939 рр.. СРСР намагався налагодити радянсько-польська співпраця з протидії німецької агресії, але безуспішно. До літа 1939 англо-франко-радянський також переговорний процес зайшов у глухий кут. Радянська делегація перервала переговори 22 серпня 1939р.

Контакти СРСР та фашистської Німеччини. Пакт Молотов-Ріббентроп.Навесні 1939 р., одночасно з початком переговорів з Англією і Францією, СРСР приступив до контактів з німецькою стороною з питання про можливе зближення двох країн. У першій половині серпня безперспективність англо-франко-радянських переговорів підштовхнула радянське керівництво до активізації контактів з Німеччиною, попередні секретні переговори з якою завершилися 23 серпня 1939 підписанням міністрами закордонних справ двох країн 1. Ріббентропом і В.М. МолотовимЛоговора про ненапад строком на 10 лет.

Договір містив також додатковий секретний протокол про розмежування сфер впливу Німеччини і СРСР в Східній Європі. Сферою інтересів СРСР визнавалися Естонія, Латвія, Фінляндія, Бессарабія та Північна Буковина (частина Румунії), німецької галуззю - литва. Питання про існування незалежного польської держави за згодою сторін мало бути вирішене в майбутньому в порядку дружнього обопільної згоди.

Наслідки радянсько-німецького пакту. 28 вересня 1939, після вступу військ вермахту і Червоної Армії на територію Польщі, в Москві було підписано радянсько-німецький договір Про дружбу і кордон, який передбачав подальший розвиток відносин і визначив кордони між двома країнами по території Польщі ( річках Буг і Нарев). За новим договором у сферу впливу СРСР Литва відходила в обмін на Люблінське і частина Варшавського воєводств. Договір надавав СРСР свободу дій по створенню сфери безпеки на західних кордонах.

Активізація радянсько-німецького співробітництва перервала дипломатичні контакти СРСР з Англією та Францією, після цього стався відмову СРСР від ведення антифашистської пропаганди на своїй території, що остаточно дезорієнтувало Комінтерн і світовий комуністичний рух в цілому. 29 вересня було опубліковано радянсько-німецьке заяву, в якому відповідальність за продовження війни перекладалася на Англію і Францію. Були перервані дипломатичні відносини з емігрантськими правітелтьствамі ряду окупованих країн. Сталін визнав дружнє Німеччині уряд Віші у Франції, в травні 1941 р. прогреманское уряд 1раку. Співпраця СРСР з Німеччиною в початковий період війни завдало серйозної шкоди її міжнародному авторитету та свідчило про імперські амбіції обох сторін.

СРСР і Німеччина в 1939-1941 рр..

4. Розвиток радянсько-німецьких економічних звязків у 1939-1940 рр.. Підписання пакту Ріббентропа-Молотова та наступних угод призвело до зміни характеру відносин СРСР з нацистською Німеччиною. У країні фактично припинилася антифашистська пропаганда, активізувалося дипломатичне і торгово-економічне співробітництво між двома країнами. Остання - угоди на основі економічного від 11 лютого 1940 р., відновлене 11 січня 1941 У 1940 р. на Німеччину доводилося +52% сукупного експорту СРСР (сільськогосподарська продукція, нафта, мінеральна сировина).Радянський уряд дозволив воюючою Німеччини транзит стратегічної сировини з 1рану, Афганістану і Далекого Сходу з використанням радянських залізниць і портів.

4. Погіршення відносин з Німеччиною у другий половині 1940-початку 1941 рр.. З другої половини 1940 р. радянсько-Німеччина відносини помітно почали погіршуватися. Німеччина все більше ігнорувала інтереси СРСР. 27 вересня 1940 було підписано потрійний союз між Німеччиною, 1талією і Японією. Німеччина надала зовнішньополітичні гарантії Румунії (після радянської анексії Бессарабії і Північної Буковини). Одночасно вона направила свої війська до Фінляндії. До фашистської коаліції приєдналися також Угорщина та Болгарія. Подальшому погіршення радянсько-німецьких відносин сприяло вторгнення німецьких військ до Югославії навесні 1941 р. (одразу після підписання радянсько-югославського договору про дружбу).

Продовжуючи економічну співпрацю обидві сторони переслідували при цьому військово-політичні цілі. СРСР здійснював політику умиротворення рейху з метою відтягнути війну з Німеччиною. Гітлер використовував торговельні відносини для поповнення сировинних і продовольчих ресурсів, а знищення комунізму та СРСР залишалося для нього головним завданням. 18 березня 1940 Гітлер підписав директиву N21 на розгортання бойових дій проти СССР відому як план Барбаросса.

Розширення кордонів СРСР.

4. Розділ Польщі. 17 вересня 1939 р. в відповідності з секретними статтями радянсько-німецького пакту Красная Армія перейшла радянсько-польський кордон з метою надання допомоги українським і білоруським братам і фактично вступила у другу світову війну. У результаті бойових дій на СРСР були приєднані Західна Україна і Західна Білорусія, захоплені Польщею у 1920 р. У вересні-жовтні 1939 р. були укладені договори про взаємодопомогу з Прібалтійсікмі державами.

4.Радянсько-фінська війна. На північно-західних кордонах СРСР стояла задча забезпечення безпеки Ленінграда. Крім територіальних Фінляндії претензій до радянське керівництво не виключало повалення буржуазного уряду в Гельсінкі і затвердження там прорадянського уряду на чолі з О. Куусіненом. Після низки невдалих спроб домовитися з урядом і сеймом Фінляндії про територіальні поступки 30 листопада 1939 СРСР почав війну проти цієї країни. Червона Армія виявилася до неї погано підготовленої, внаслідок чого зазнала великих втрат (74 тис. убитими, 17 тис. зниклими без вісті, а також велику кількість поранених і обморожених).

12 березня 1940 між двома країнами був підписаний мирний договір, за яким до СРСР відійшли Карельський перешийок і ряд островів у Фінській затоці. На 30 років СРСР одержав військово-морську базу на о.Ханко. Приєднаних Частина територій була обєднана з Карельської АРСР, яка після перетворення її в Карело-Фінську РСР увійшла до складу СРСР на правах союзної республіки.

Рада Ліги Націй засудив дії Радянського Союзу, спрямовані проти Фінляндії та прийняв резолюцію про його виключення зі складу організації.

4. Приєднання Прибалтики і частини Румунії. В червні 1940 року (одночасно з наступом німецьких військ у Франції), після предявлення ультиматумів урядів Литви, Латвії та Естонії, на територію прибалтійських держав були введені додаткові війська. Використання силового тиску сприяло формуванню тут урядів прорадянській орієнтації за участю комуністів. З серпня 1940 прибалтійські (тепер вже радянські республіки) увійшли до складу СРСР. Слідом за цим райони Бессарабії і Північної Буковини, окуповані Румунією в 1918 р. також були приєднані до СРСР і здебільшого увійшли до складу створеної в 1940 р. Молдавської РСР.

Підсумки

У середині 30-х років радянські лідери, усвідомивши небезпека фашизму, намагалися налагодити стосунки із західними демократичними державами і створити систему колективної безпеки в Європі. Однак дипломатичні кроки кожної зі сторін не дали позитивних результатів.

Це стало наслідком як суперечностей радянської зовнішньої політики, так і недовіри до СРСР з боку країн Заходу.

Зовнішньополітичні заходи, зроблені радянським керівництвом, відсунули, але не запобігли війну. Укладення радянсько-німецького пакту призвело до припинення всіх дипломатичних контактів між СРСР, Англією та Францією. У результаті нацистської дипломатії вдалося не допустити створення єдиного антигітлерівського блоку і змусити Сталіна в обстановці світової війни проводити політику умиротворення Німеччини, взявши участь у бойових діях і виконуючи всі умови договору.