Взаємини з країнами, що розвиваються

Розпад колоніальної системи і утворення незалежних держав після Другої світової війни змусили радянське керівництво звернути увагу на країни третього світу. На ХХ зїзді КПРС національно-визвольні змагання було названо однією з трьох провідних сил світового революційного процесу, поряд зі світовою системою соціалізму і міжнародним комуністичним рухом.

Вперше глава Радянської держави Н.С. Хрущов наніс візити в такі країни, як 1ндія, Бірма, 1ндонезія, Афганістан, Єгипет. Всього за 1957-1964гг. Москва обмінялася візитами більш ніж з 20 країнами, що розвиваються. Було підписано 20 різних угод про співробітництво.

У 1957 р. в Москві пройшов Світовий фестиваль молоді і студентів за участю представників усіх контіннетов світу.

4.2 Військово-політична та економічна допомога. СРСР, піклуючись про зміцнення своїх позицій у визволених країнах, надавав їм активну матеріальну і військову допомогу. При цьому особливою підтримкою користувались країни, що обрали шлях соціалістичній орієнтації.

4. За рахунок радянської допомоги "до 50% асигнувань на економічний розвиток покривала ОАР (Єгипет) і до 15% - 1ндія.

5 лютого 1960 з метою надання підтримки країнам, що розвиваються Азії Африки, Латинської Америки до справі підготовки національних кадрів в Москві відкрився Університет дружби народів (з 1961 р. імені Патріса Лумумби).

4. У той же час, збільшується військова допомога не тільки допомагала країнам, що розвиваються відстоювати свою незалежність (як це було в 1956 р. в Єгипті, коли інтервенція Англії, Франції та 1зраїлю запобігли загрозою СРСР послати своїх добровольців), але нерідко приводила до розширення конфліктів, перетворення їх у затяжні локальні війни. Така політика Радянського Союзу була аналогічна зовнішньополітичної лінії США, насаджували союзницькі режими в країнах Азії, Африки та Латинської Америки. У що почалася в 1961 р. війну в 1ндокитаї відбувалося воєнне зіткнення США (відкрито) і СРСР (приватно).