Економічні кризи початку XX ст

Монополістичний капіталізм в Росії формувався в умовах диспропорції політичного та економічного розвитку, збереження дворянських привілеїв, низький рівень життя переважної частини населення, слабкий розвиток селянської приватної власності на землю.

Тим часом Росія не задовольнялася положенням країни другого ешелону, вона прагнула стати частиною авангарду світової цивілізації. Умовою реалізації цієї мети стали більш високі, ніж в передових країнах, що темпи економічного розвитку. Однак міжнародне становище, політичні, соціальні відносини, рівень життя населення Росії не відповідали європейським нормам. Швидке промисловий розвиток не супроводжувалося соціальних та політичних прогресом. Необхідна була глибока модернізація країни.

Будь-яка країна, незалежно від рівня її індустріального розвитку, але залучена в міжнародний товарообіг, не може уникнути впливу світових економічних криз. Не уникла їх і Росія. Це свідчило про обєктивно зростаючому економічному єдності промислового світу. Економічні кризи зачіпали різні країни до різного ступеня. Криза 1900-1903 рр.., Що почався на Заході, захопив господарство Росії, де взяв важкий і затяжний характер, що пояснювалося загальною російської соціально-економічного відсталістю, періодичними неврожаями на великій території країни, низьким життєвим рівнем населення.

Економічна криза 1900-1903 рр..

Першими ознаками розладу еконо - мічного житті країни стали банкрутства великих фірм машинобудування і залізниць у серпні 1899 р., криза біржових цінностей в Петербурзі 23 вересня 1899 ( «чорний день»). До кінця року приватні комерційні банки та банк Державний підняли обліковий відсоток до 7%. Підприємства почали скорочувати кредити на продукцію, що відпускається, що викликало надлишок товарів, падіння цін на них на внутрішньому ринку і зниження курсу акцій промислових підприємств. Закривалися не лише середні й дрібні, але й великі підприємства, хоч комбінований характер великих підприємств дозволяв зберегти певну стабільність. Всього за роки кризи закрилося 3 тис. середніх і дрібних підприємств, на яких працювало 112 тис. робітників. У металургійній промисловості було ліквідовано 18 великих підприємств з капіталом 55 млн. руб., в машинобудуванні - 33 підприємства.

У роки кризи відкрилося всього 78 підприємств. З 1900 по 1903 рр.. прокат рейок, рейкових кріплень впав на 32%, випуск паровозів - на 25%, виплавка чавуну - на 15%. Різко скоротилася залізничне будівництво. Якщо в 1899 р. було побудовано 5248 км доріг, то в 1903 р. - всього 763 км, тобто в сім разів менше. Знизилася видобуток нафти, тоді як в кінці XIX в. Росія споживала нафти більше, що вся Західна Європа; таке споживання мало не тільки позитивні наслідки, але й негативні - нафта спалювалася украй неекономічно. У меншій мірі постраждала вугільна промисловість: спочатку видобуток знизилася лише на 0,3%, але в наступні роки стала підвищуватися і зросла на 13% з 1902 по 1905 рр.. і насамперед за рахунок підвищення видобутку вугілля у Східному Сибіру.

Вплив кризи на торгівлю проявилося в скороченні ввезення промислових товарів, особливо машин і устаткування. У легкій промисловості криза позначилася більш мяко, ніж в інших галузях. Тож пожвавлення в бавовняної, суконної промисловості почалося вже в 1902-1903 рр..

В цілому ж економічна криза, хоч і привів до зниження темпів розвитку промислового виробництва, але не зупинив поступального розвитку капіталізму. В країні діяло 23 тис. промислових підприємств.

Криза 1907-1908гг.

Після короткочасного пожвавлення економічної життя в 1907 р. почався новий економічна криза. У Росії йому передували найважливіші події: російсько-японська війна і перша російська революція, у боротьбі з якою власники підприємств нерідко йшли на згортання виробництва та локаути. Слід зазначити, що під час війни, з однієї сторони, військові замовлення сприяли розвитку галузей промисловості, повязаних з виробництвом озброєння та боєприпасів, а з іншого, величезні витрати на її ведення призвели до погіршення фінансової системи країни і дефіциту державного бюджету. Российская економіка дуже повільно виходила з депресії. 1908 все ще залишався тяжким для низки галузей народного господарства.