Економіка Росії в роки Першої світової війни

Труднощі воєнного часу

Війна предявила колосальні вимоги до економіки країн, що воювали та висунула проблему її переходу на військові рейки. Росія, що вступила в Першу світову війну в серпні 1914 року, виявилася недостатньо до неї підготовленою. Вже на початку війни Росія втратила Польського промислового району, Прибалтики. До 25% кадрових робітників були призвані в армію. Непідготовленість Росії до війни позначилася насамперед у браку озброєння і боєприпасів. Запаси снарядів були витрачені в перших чотири місяці війни. Для озброєння мобілізованих в 1914 р. не вистачало і гвинтівок. У 1914 р. самодержавство обмежилася заходами з перекладу казенних військових заводів на випуск продукції на повну потужність та видачею державних замовлень на випуск озброєння великим приватним підприємствам.

Заходи регулювання

Система вільного капіталістичного ринку війни в умовах проявила свою неекономікі здатність задовольняти потреби фронту, мирного населення і промисловості. Держава повинна була піти на активізації свого втручання в економіку, встановлення контролю над приватними підприємствами. На початку 1915 р. було утворено спеціальні державні установи - Особливі наради з оборони, щодо забезпечення паливом шляхів сполучення (установ, підприємств, що працюють на оборону), з перевезення палива, продовольства і військових вантажів, з продовольчого справі, по влаштуванню біженців. Найважливішим була Особлива нарада з оборони, що керувало військовій економікою і постачанням фронту.

У роботі Особливих нарад поряд з чиновниками міністерств приймали участь представники регулюючих державних органів, Державної думи, Державного ради, що знаходилися під впливом монополій і банків. Все це свідчило про зрощенні державного апарату з капіталом та оформленні державно-монополістичного капіталізму.

З метою надання допомоги фронту буржуазією і поміщиками були утворені Всеросійський земський союз і Всеросійський міський союз, що створили обєднаний комітет - Земгор.Для організації допомоги хворим на, пораненим і біженцям були засновані губернські, повітові, фронтові і обласні комітети, які виконували потім в кустарних і дрібних підприємствах замовлення військового відомства на одяг, взуття, обмундирування. Однак із загальної суми замовлень у 242 млн. крб. організації Земгора випустили продукцію всього лиш на 80 млн. руб. У 1916 р. діяльність Земгора була згорнута.

Зростання виробництва для фронту. Замовлення за кордоном

Тим часом потреби армії мали вирішальне значення для промисловості. Певні успіхи були досягнуті в ізводстве прози артилерійських снарядів і патронів, переважно за рахунок згортання виробництва мирної продукції. Основною продукцією машинобудівних, металообробних і металургійних підприємств стали гармати, снаряди, міни, колючий дріт і т.д. Переходили на випуск необхідної фронту продукції і підприємства легкої промисловості. Близько 80% продукції текстильної промисловості направлялося на фронт. У роки війни різко зріс обсяг продукції металообробки, її приріст в 1916 р. склав 300%. Продукція хімічної промисловості збільшилася в 2,5 рази. Особливо зросло виробництво озброєння і боєприпасів. На кінець 1916 р. військову продукцію виробляли 4500 підприємств, на яких було зайнято 2,2 млн. робітників, і 3800 підприємств з 1,6 млн. робітників. За 1914-1917 рр.. вітчизняною промисловістю було вироблено 11,7 тис. стволів усіх гармат, 3,3 млн. гвинтівок, 65 млн снарядів.

Однак нестача озброєння на фронті залишалася гострою, і уряд змушений був вже на початку війни звернутися до замовлень за кордон. Вартість розміщених замовлень у США, Англії, Франції, Швеції, Японії й інших країнах склала величезну суму. Замовлення лише військового відомства обійшлися у 3,2 млрд. руб., А зовнішній борг Росії за роки війни зріс на 7 млрд. руб. і до кінця 1917 досяг 11,3. млрд. руб.

Погіршення загальноекономічної положення

Разом з тим ціла низка галузей уже на початку війни почав відчувати спад. Загальноекономічне становище країни погіршувався. Руйнівний вплив війни сільське господарство зазнавало. Призов до армії самих працездатних мужчин позбавив селянські господарства працівників і годувальників. Посівні площі скоротилися на 10 млн. десятини. Збір зернових скоротився з 2,8 млрд. пудів у 1913 р. до 2,2 млрд. пудів у 1916 - 1917 рр.. Скоротилося поголівя коней. Падіння сільськогосподарського виробництва зумовило продовольча криза, від якого особливо страждало населення великих міст.

Транспорт не забезпечував потреби фронту і тилу. Евакуація з районів прифронтових у 1915 р. викликала хаос на залізницях. Накопичувалися неперевезенние вантажі, навесні 1916 р. для їхнього перевезення було потрібно 150 тис. вагонів, проте вирішити проблему не вдалося. До зими 1916/1917 рр.. транспорт був паралізований. Заглиблювався паливний і сировинна криза. Так, взимку 1915/1916 рр.. потреби Московського району в паливі задовольнялися лише на 46%, Петроградського райони - на 49%.

Засмутилася державна фінансова система. Дедалі більші витрати на ведення війни (день війни обходився в 50 млн. крб.) Уряд намагався заповнити збільшенням випуску паперових грошей (їх випуск за роки війни збільшився у шість разів), внутрішніми та зовнішніми позиками і збільшенням податкового обкладення.

Всі спроби оздоровлення економічного положення не призвели до позитивних результатів. Економіка Росії з її численними феодальними пережитками виявилася не в стані винести тяжкості війни.