Фактори, що вплинули на поглиблення кризи

Які почалися після розпаду СРСР реформи призвели до поглиблення економічної кризи. По-перше, такі кардинальні зміни, повязані зі зміною форм власності і політичних інститутів, не можуть відбуватися безболісно. По-друге, реформи проводилися поспішно, без ретельної методологічної та організаційної підготовки. По-третє, була зруйнована централізована планово-розподільна система управління, що а на формування ринкових відносин потрібен час.

В результаті, проведені реформи себе не виправдали. Замість зусиль щодо структурної перебудови промисловості, конверсії військово-промислового комплексу, нарощування випуску продукції, необхідної народному господарству і в остаточному підсумку населенню країни, головний акцент у реформах робився на проведення монетарної політики, спрямованої на зниження грошової маси в країні. Практично це звелося лише до здійснення заходів щодо зниження темпів зростання агрегату Л / 2, тобто показника грошової маси. Дійсно, якщо в 1996 р. цей показник за рік зріс на 34%, то в 1997 р. - на 30%. Знизилися і темпи зростання інфляції. У 1996 р. індекс інфляції зріс на 21,8%, а в 1997 р. - на 11%.

Але одночасно з цим в країні стала відчуватися нестача грошей, що стало причиною широкого використання замінників грошових, наприклад, векселів, бартеру, тобто товарообміну між виробниками, і взаємних заліків між ними, а також між ними і бюджетом.

В свою чергу, це привело до послаблення державного фінансового контролю, розширення можливостей ухилення від податків і в кінцевому підсумку до значної несобіраемості податків, незабезпеченість бюджетних витрат, багатомісячним затримок виплати зарплати в бюджетній сфері.

З метою заповнення вибувають податків Уряд став випускати державні короткострокові зобовязання (ГКО). Для їх якнайшвидшої реалізації встановлювалися високі ставки прибутковості. Доходи бюджету від реалізації державних цінних паперів стали динамічним джерелом федерального бюджету. В 1998 р. державний борг склав 500 млрд. дол, у тому числі 130 млрд. - зовнішній борг і 370 млрд. - внутрішній борг. Частка витрат федерального бюджету обслуговування державного боргу склала 27% до загальних витрат.

Важливим фактором, що зробили негативний вплив на економіку країни психологічний клімат і в російському суспільстві, стала криміналізація багатьох сторін життя.

За всю багатовікову історію Росії у країні не було такого рівня криміналізації суспільства. З кінця 70 - початку 80-х років злочинні угруповання, майже ліквідовані тоталітаризму під час, обєднані спільними для них економічними інтересами, стали проникати в усі сфери економіки країни. У 90-і роки під їхнім контролем опинилися не тільки сфера обігу, але і в значній мірі виробнича сфера: промисловість, будівництво, транспорт та ін Територію країн, областей, міст розділені на зони впливу та контролю злочинних груп, а підприємства, організації обкладені даниною на їх користь. Багато підприємства стали власністю людей, що вийшли з-посеред кримінальників. На основі корупції і загроз злочинний мир зєднався до частини чиновництва, кредитною системою.

Неймовірно великі відсотки за кредит, виплати кримінальних елементів важким тягарем лягли на підприємства і організації, які включили ці витрати у ціни за свою продукцію та послуги. Все це стало однією з причин росту цін, зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку країни, занепаду російській економіки.

Величезні суми грошових коштів в країні, за деякими розрахунками, понад 50%, опинилися у тіньовій економіці, вийшли з-під контролю держави і, отже, оподаткування.

Зміцнення позицій кримінального світу в економіці країни позначилося і на посиленні його впливу в суспільно-політичному житті суспільства. Поширеним явищем стала участь кримінальних елементів або їх ставлеників в політичному житті, у роботі представницьких і виконавчих органів влади. У мистецтві, особливо на кіно, літературу, популярній музиці, кримінальна тематика стала нерідко переважаючою.

Вплив ряду негативних чинників знайшло відображення в зниженні найважливіших економічних, демографічних і соціальних показників у країні.

За період 1992-1997 рр.. в Росії обсяг ВВП знизився на 40%, промислового виробництва - у два рази, сільськогосподарською продукції - на 35%. Середньорічна чисельність зайнятих в народному господарстві знизилася з 72,1 млн. до 67,1 млн. Реальні доходи населення знизились на 43%, а частка жителів з доходами нижче прожиткового мінімуму склала 25% до загальної чисельності. Введення в дію житлових будинків знизився з 29,2 млн. кв. м. до 9,5 млн. кв. м. Якщо в 1992 р. природний приріст населення (так тобто різниця між числом народилися і числом померлих на 1000 жителів) був - 1,5 проміле, то у 1995 р. він склав - 5,7 проміле. Незважаючи на те, що в країну за ці роки прибуло 3,8 млн. чоловік, число жителів Росії знизилося з 148,3 млн. до 147,9 млн.

В умовах збільшення бюджетного дефіцит, нестачу фінансових ресурсів, що почалася на кінець 1994 р. війна в Чечні ще більше посилили економічну обстановку. Вже на початковому етапі воєнні дії поглинали приблизно 1% ВВП. Незважаючи на витрати, загибель військовослужбовців, матеріальні втрати і руйнування в Чечні, війна призвела практично до відділення Чечні.

У другій половині 90-х років економічна криза в Росії поглибився. В основі його значний спад виробництва були, несобіраемость податків, відсутність коштів в бюджетній системі країни, збільшений бюджетний дефіцит. Дефіцит федерального бюджету, яка надходила половина всіх бюджетних коштів держави, покривався переважно за рахунок випуску внутрішніх і зовнішніх зобовязань. З метою залучення інвесторів, особливо іноземних, Уряд встановив високу прибутковість цих цінних паперів, що становить до 120 - 150%.

Високі відсотки по державних цінних паперів стимулювали комерційні банки вкладати гроші не в виробництво, а в придбання цінних паперів і до спекуляції ними на фондовому ринку. У той же час із збільшенням емісії росла цінних паперів державна заборгованість, на погашення якої направлялася все більша частина зібраних до бюджету податків. Таким чином створився розширюється коло; коли гроші, отримані в бюджет від емісії цінних паперів, разом із зібраними податками все в більшому розмірі спрямовувалися на погашення державної заборгованості, тобто ставали доходами комерційних банків і, отже, не надходили в сферу виробництва.

До цього слід додати істотне зниження на світових ринках із 1997 р. цін на енергоносії. У 1998 р. експорт з країни знизився на 17%, а імпорт зріс на 20%. При такій різноспрямований ™ тенденцій для зміцнення економіки Уряду необхідно було своєчасно провести зниження обмінного курсу рубля по відношенню до долара і тим самим уникнути паніки на ринку.

В цих умовах Уряд і Центральний Банк ухвалюють ряд недостатньо обгрунтованих рішень. 17 серпня 1998 Центральний Банк оголосив про розширення коридору обмінного курсу валюти, тобто практично про девальвацію рубля; про мораторій на оплату банками валютних боргів перед іноземними кредиторами; про заморожування виплати по державних короткострокових зобовязань.

Наслідками таких дій стали:

1) догляд іноземних інвесторів з російського ринку цінних паперів і втрата бюджетом одного із джерел доходів;

2) тяжке фінансове становище банків, які вклали в державні цінні папери значні кошти своїх вкладників, що призвело до банківської кризи. У свою чергу банківська криза паралізувала розрахунки між підприємствами, що а також між ними і бюджетом, що ще більше посилює проблему збирання податків до бюджету;

3) скупка банками доларів для поповнення своїх скорочення обсягів ліквідних активів, що викликало підвищений попит на них і підвищення цін на валюту. Центральний Банк припинив у звязку з цим підтримку курсу рубля на валютному рику, перестав продавати долари. За два тижні курс долара виріс у три рази. Зі зростанням курсу долара ціни на споживчому ринку виросли в три-чотири рази.

Все це стало причиною що вибухнула в серпні 1998 р. фінансової кризи, поглиблення загальної економічної та політичної кризи в країні, що виразилося у зміні уряду, керівництва Центрального Банку. Країна знову опинилася в ситуації першого етапу реформ.

У такий спосіб у нове тисячоліття нової ери Росія входить економічно ослабленою, з важким тягарем невирішених соціальних проблем, з величезним потенціалом невдоволення населення існуючим станом у країні.