Економіка Німеччини

Розвиток феодальні відносин в Німеччині відбувалось нерівномірно і в цілому повільніше, ніж у романізованих країнах. Це було зумовлено кліматичними умовами, рельєфом місцевості, низьким рівнем розвитку продуктивних сил, наявністю великої кількості вільних земель, високим рівнем стійкості і пристосування громади-марки *, яка переросла до початку феодальної епохи з родоплемінної до сільської, територіальну, і іншими чинниками.

Позначилася і то, що тут не було рабства, рабовласницької формації, за винятком лише західній частині країни, яка на рубежі нашої ери потрапила під владу римлян. Тому для Німеччини характерний не сінтезний шлях розвитку феодалізму, що поєднує античні і варварські елементи, а перехід до феодального способу виробництва безпосередньо від розкладання первіснообщинного ладу. Закріпачення вільних общинників було більш складним, аніж перетворення колишніх рабів на кріпаків, що спостерігалося в романізованих країнах.

Введення німецькими загарбниками на цих територіях общинного ладу не лише сповільнило закріпачення, але в деякій мірі і помякшило труднощі цього процесу.

Як писав Маркс К.: «Нова громада, в якій орна земля є приватною власністю хліборобів, у той час як ліси, пасовища, пустки і пр. залишаються ще спільною власністю, була введена германцями в усіх підкорених країнах. Завдяки характерним особливостям, запозиченим у її прототипу, вона впродовж усього середньовіччя була єдиним осередком свободи і народного життя »*.

Рівновага римських і германських почав в Галлії забезпечило затвердження феодальних стосунків у VIII-IX вв. В Італії, де відзначалося явна перевага римських начал, феодалізм утвердився в X в., У Британії а, Німеччини, Скандинавії, де римські початку були або надзвичайно слабкі, або не було взагалі, феодальний лад утвердився лише в XI-XIII ст.