Епоха раннього феодалізму (VX вв.)

Аллод вільного германця

На території Німеччини формування передумов майбутнього феодального устрою відбувалося на основі розшарування громади-марки, диференціації вільних общинників і поступового підпорядкування їх родової і служилої знаті.

До кінця I в. н. е.. у германських племен продовжувала зберігатися колективна власність на землю, та вона була в користуванні окремих «великих сімей», що складалися звичайно jia трьох поколінь родичів. Періодично проводилися переділи орної землі, але присадибна земля, на якій стояв будинок общинника, мабуть, уже була його власністю. Зародковими елементами майбутнього феодального ладу, які згодом розвивалися й міцніли протягом декількох століть, були також дружинний лад германських племен, наявність вільних, вільновідпущеників і рабів, поступове формування патронатних відносин. Правда, раб тут нагадував швидше за кріпосного або слугу.

У наступні століття процес диференціації-родопле менной громади поглиблюється. На базі значних племінних груп виникають більш або менш великі народи: у гирл Рейну - фризи, по нижньому Рейну - франки, по середньому і верхнього Рейну - аллемани, між середнім Дунаєм і Північним морем, на сході від Рейну - Баварія, лангобарди, сакси і ін У результаті на основі племінних князівств виникли герцогства: Швабія, Бавария, Франконія, Саксонія, Лотарингія, Фриз. Поглиблення розшарування повязано і з походами завойовними в межі Пізньої Римської імперії, де обираються на час походу німецькі королі і герцоги отримували римських власників землі, а також з поширенням християнства.

Заключним етапом родоплемінної перетворення общини в сусідську, територіальної, визначила неминучість встановлення нового, феодального ладу, було виникнення аллод.Це означало, що орна земля, яка була раніше власністю громади-марки, стала спадковим, хоча і не безумовним володінням окремих сімей, яку вони могли вільно відчужувати шляхом купівлі-продажу та іншими способами.

Прикладом послужила не тільки римська приватну власність на землі, але й перш за все власний німецький досвід. Так, у тісних долинах Бергского округу, на вузьких височинах між болотами в Вестфалії, в більшості альпійських долин рельєф місцевості з самого початку обумовив практику передачі земель в спадкове користування. З виникненням садиби права передачі третім особам і в інших районах Німеччини розгортається боротьба за перетворення орних земель у вільно відчужувану індивідуально-родинну власність, що виразилося у відмові від переділів орних земель.

Баварська і Саксонська «Правди»

Про подібний процесу розвитку, що відбувається в різних німецьких землях з різною швидкістю, засвідчують численні німецькі «Правди» - записи звичаєвого права германських племен, складені між V і IX ст., А також дослідження вчених, у тому числі роботи Ф. Енгельса «Марка» , «До історії давніх германців», «франкський період» *.

В зокрема, в одному з найцінніших памяток VI-VIII ст. в «Баварської Правді» ще проглядаються кровноспоріднених звязку, особлива система спорідненості та інші інститути родового ладу. В випадку, якщо Баварії не мав рідні, віру (вергельд) отримував герцог або патрон, тобто той, кому убитий коммендіровался (вручав себе) за життя. В системі штрафів і пені поряд зі сплатою на користь родичів велику роль грав внесок на користь фіску. І головне - у баварів, що мали малі сімї, голова був вільних общинників, членом березні-кового союзу і власником аллод.

Аллод вільного Баварія як частка в громаді-марці вже був товаром: земля могла купуватися і дарується. Заборонялося лише примус для продажу і дарування, але ця заборона залишався тільки на папері. Довести примус до дарування або продаж було дуже непросто.

Баварське суспільство досягло значної диференціації. Поряд з досить заможними общинниками, які володіли десятками рабів і наближається по своїм статусом до дрібних вотчинника, тут були бідняки і «гірші люди». Вільні Баварія втрачали свободу в результаті насильницьких викрадень з метою продажу в рабство, а такі на основі закладнічества особи боржника, коли він не міг виплатити високі віри і штрафи.

Розташована на півдні Німеччини Баварія вже в VI ст. визнала верховенство Меровінгів. Правда, політично влада Меровінгів була в значній мірі номінальної, але баварська знати швидко оцінила вигоди християнства як ідеологічної системи складалася феодального суспільства. До початку VIII в. християнства остаточно утвердилося по всій території Баварії. При Карлі Великому процес закріпачення селян Баварії прискорився. Продаж, дарування, дроблення селянського наділу-гуфи, королівські пожалування земель світським і духовним феодалам на основі бенефіціїв, які стали згодом (XI ст.) Спадковими ленамі, неминуче вели до виникненню великої земельної власності та утвердження економічної та особистої залежності вчорашніх вільних общинників від світських і духовних феодалів.

Система експлуатації селянства, зазначена в розділах «Баварської Правди», показує, що не існувало різкого розходження між феодальними відносинами Баварії і західних областей Франкської держави. Церква могла перетворити общинника у кріпака (серв) за повторне порушення заборони працювати у неділю. Повинності селян складалися з панщини (польовою, садової, транспортній і т. п., кладки вапняних печей, будівлі панських дворів, хлівів, комор, сіннику і т.д.). Селяни платили натуральні оброки зерном, льоном, медом, курми, яйцями і т.д. Селянин вносив особливий побори за право пасти худобу на громадському лузі. Панщина на церковній землі становила три дні на тиждень, тобто 50% робочої тижня. Крім того, в 779 р. під Франкської державі була введена «велика десятина» - налог (подати) на користь церкви в розмірі 1 / 10 врожаю.

Після 32-річної війни Карл Великий в 804 р. здобув перемогу над саксонцями. «Саксонська Правда», записана на рубежі IX ст., Але відображає і більш ранні риси саксонського суспільства, також свідчить, що колишнє майнове рівність давно вже перестало існувати, хоча процес диференціації протікав тут повільніше, ніж у Баварії. Документ повідомляє про наявність знати (нобілі чи зделінгі), вільних (фрілінгі) та напіввільних (лацці чи літи). В VIII ст. частина фрілінгов вступила під патронат знати; почастішали факти дарування майна Нобіле. Літи знаходилися в залежності від пана і могли домогтися свободи за викуп. Разом з тим літи ще не повністю втратили свободу, вони правоздатність та дієздатність і навіть могли володіти рабами. Таким чином, феодальні відносини у саксів перебували ще в зародковому стані, але розвиток соціальної диференціації і збільшення числа дарувань, частіше, мабуть, змушених, свідчать про появу аллод.

У непокірної Саксонії вогнем і кровю впроваджувалося християнство. Карл Великий справив масові вислання саксів у глиб Галлії і повністю виселив нордальбінгов. Саксонська знать була зрівняно в правах і положенні з франкськими феодалами. Втім, сепаратизм саксонських феодалів уперто тримався протягом століть. Насильно хрещені сакси стали обєктом феодальної експлуатації з боку держави, своїх і франкських феодальних сеньйорів.

«Країна тевтонів»

В 843 р. сини Людовика Благочестивого на основі Верденської договору поділили землі Священної Римської імперії, створеної в 800 р. їх дідом Карлом Великим. Землі за Рейном, частково - за Рейну і його правим притоках, Баварію отримав Людовик Німецька. Це Восточнофранкское держава й стало називатися «країною тевтонів". У 962 р. Оттон I з саксонської династії відновив Римську імперію. Згодом ця подія стали називати «Відновленням Священної Римської імперії». З тих пір государ німецький буде одночасно і государем італійським, нерідко віддаючи безпосередньо німецькі справи на відкуп світським князів і королів і на основі інвеститури (обмеженою в 1122 р. світської інвеституру), тобто наділенням обраного духовного лиця землі, - духовним князям. Прагнення німецькі королів (імператорів) на світового панування в поєднанні з виборністю їх курфюрстами (духовними та світськими князями-виборцями), підтвердженою згодом Золотий буллою (1356), на століття закріпило роздробленість і багатовладдя в Німеччині. Якщо відсутність німецької держави до пори стримувало процес феодалізації, а виникнення - прискорило його, то подальша політична роздробленість визначила відмінності в положенні селянства Західної та Східної Німеччини, прикривала посилення кріпацтва.

Положення селянства

IX ст. був періодом інтенсивного закріпачення хліборобів - общинників південних районів Німеччини. В цей час на схід від Рейну зберігалося ще порівняно велика кількість вільних власників своєї землі, хоча повністю вільних сіл залишалося небагато. В X-XI ст. заможні хлібороби, здатні служити в кінному війську, поповнюють ряди лицарства. Різниця між цими «неблагородні» і «благородними» лицарями зникає в XIII в. Збіднілі хлібороби потрапляли в поземельну і особисту залежність, стаючи кріпаками - херіге.Існували й справжні холопи (лейбайгсне), які перебували в повній владі феодала і входили до складу його челяді. Нарешті, в XI ст. зявилося узагальнене поняття «селянин» - Bauer, що означало, що межа між невоюющімі хліборобами і не працюють на землі воїнами в цілому визначилася. Вільних селян ставало все менше.

Економічна роздробленість країни визначила відмінності в положенні селянства Західної та Східної Німеччини.

Звичайні повинності селян як на заході, так і на сході країни - оброки, тобто рента продуктами. Селяни віддавали у двір пана велику і дрібну худобу, птицю, дичину, сало, сир, молоко, зерно, рибу, солод, пиво, овочі, мед, віск, дрова, льон, нерідко ремісничі вироби - шпори, бочки, коси, сокири та сокири, меблі, підкови, взуття, шуби і т.д. Інший повинністю була панщина, дуже різноманітна - польова (урочна або погодинна), робота на панських землях, рубка і валка лісу, корчування, випалювання вугілля, перепал вапна, перевізні та підводні повинності, будівельні роботи, обслуговування панського двору - від приготування їжі, прибирання приміщень до обовязку годувати грудьми дітей феодала.

Надзвичайно тяжкою повинністю була десятина, яку нерідко збирали не лише духовні, але й світські феодали. Поряд з цим стягувався смертний побори - передача пану частини майна померлого селянина (зазвичай худоби). Цей побори, іменований третину, нерідко поширювався і на "вільних" селян. В північно-західної Німеччини кріпаки платили не застосовувалася на сході поголовну подати і смертний побори не тільки худобою, але і одягом. В південних та південно-західних районах панщина тільки рідко замінялася грошової рентою.

Продуктивні сили

У період становлення феодалізму в Німеччини панувало натуральне господарство.Урожаї були невисокими. В часи Каролінгів зявилися водяних млинів, на яких мололи пшеницю, завдяки чому помітно підвищилась вантажопідйомність возів і возів, вітряні млини, що стали незабаром обовязковою приналежністю сільського ландшафту. Зрідка застосовувалася трипільна система в XII-XIII ст. стане панівною. І хоча продуктивні сили залишались низькими, заснованими на рутинної техніки, що формується феодалізм забезпечило більш високу продуктивність праці, чим рабовласницький лад, про що наочно свідчать відділення ремесла від сільського господарства і почався процес додатки військових, адміністративних та культових функцій міст функцій ремісничого товарного виробництва і торгівлі .