Країни Сходу і фактори трансформації

Необхідно зробити застереження, що у розпорядженні дослідників немає строгої шкали відліку або яких-небудь надійних кількісних даних. Розмова може йти лише про зіставлення з єдино потрібною для аналізу позиції: що сприяє трансформації традиційної структури і що заважає цьому процесу?

Почнемо з колоніальних країн першого блоку.

1. Природні умови Індії, незважаючи на екваторіальну зону і джунглі, в цілому задовільні, хоча ні особливим кількістю прянощів, ні дуже сприятливими умовами для вирощування товарної продукції ця країна не відрізняється. Рівень розвитку цього гігантського субконтиненту, при всій строкатості його величезного населення, для Сходу безумовно вище середнього. Роль релігіозноцівілізаціонного фундаменту величезна, держави як інституту - незначна. У цих умовах ефект колоніалізму в Індії виявився чи не найвищим з взагалі можливих: англійці зіграли величезну роль у долі цієї країни, чому сприяли і несприятливі для Індії випадковості і обставини.

Резюмуючи загальний розклад усіх факторів, зазначимо, що природні умови, хоча вони і були імпульс, залучивши колонізаторів, вирішальної ролі у подальшому не зіграли. Рівень розвитку був сприятливим для можливої трансформації, традиційна слабкість держави також цьому сприяла, так само як і ефект колоніалізму, і історичні випадковості. Що стосується релігіозноцівілізаціонного фактора, то це була головна сила, протистояла трансформації. Інакше кажучи, вектор потужного сили релігійно-цивілізаційного фундаменту завжди був спрямований у бік, протилежний зусиллям колонізаторів. Приблизно так само було на Цейлоні, де до двох протистояли факторів слід додати і роль природних умов, обєктивно посилює позиції колоніалізму (прагнення європейців до прянощів).

2. Індонезія та Індокитай, якщо виключити деякі острови з їх полупервобитним населенням, а також близькі до них за стандартом деякі райони Північної Бірми і Лаосу, відповідають середньому рівню розвитку і вважаються дуже багатими ресурсами. Держава тут, крім Вєтнаму, не занадто сильно, хоча більше, ніж в Індії. Але не дуже велика і міць релігійно-цивілізаційного фундаменту, до того ж багатошарового, з взаємно погашають вплив один одного різнорідними елементами. Випадок й збіг обставин тут працювали як на користь колоніалізму, так і на користь традиційного суспільства (ісламізація, зокрема, посилила його позиції). Якщо вивести з аналізу, як нейтральні, випадок і обставини (вони, як згадувалося, зіграли свою роль у Сіамі) і рівень розвитку, то розклад сил буде виглядати приблизно так: що спирається на багаті ресурси ефект колоніалізму проти порівняно слабких, але діючих воєдино релігіозноцівілізаціонного фундаменту і державності.

3. Другий блок. Тропічна Африка. Багаті ресурси, але вкрай несприятливі для життя людей природні умови, так само як і певний ними рівень життя тут - негативні фактори. Релігійно-цивілізаційний фундамент і державність вкрай слабкі. У цих умовах про випадок і збігу обставин говорити не доводиться, тому що ні те, ні інше змінити ситуацію не в змозі. Залишається ефект колоніалізму, якому протистоїть лише спирається на первісні норми відстала традиція (включаючи релігію і державність). Винятки типу Ефіопії, на жаль, лише підтверджують загальне правило.

4. Другий блок, країни Магріба, Сомалі і Судан (без Єгипту). Природний фактор і рівень розвитку можна вважати середніми, хоч на півдні (Судан, Сомалі) вони нижче середнього. Релігіозноцівілізаціонний фундамент (іслам) винятковий по силі і стійкості, по своїй консервативній стабільності і здатності до опору. Державність і сила влади вище за середню, хоча й ослаблена випадковостями і обставинами, які виявилися проти неї і на користь колоніалізму. Приблизний загальний розклад сил: ефект колоніалізму, який спирається на сприятливі випадковості і обставини, проти ісламської традиції та державності.

5. Третій блок, світ ісламу, Туреччина і арабські країни, включаючи Єгипет, т. тобто країни, що випробували порівняно тривалий вплив колоніалізму. Природні ресурси (якщо не вважати пізно відкритих запасів нафти) середні, навіть нижче середніх; рівень розвитку середній. Сила ісламу й ісламської держави (Османської імперії) величезна. Випадок і збіг обставин швидше на користь держави, ніж проти нього (варто згадати, що держави з низки зовнішньополітичних причин не бажали розвалу цієї імперії і в міру своїх сил зберігали її). Ефект колоніалізму помітний, але не однаковий: дуже сильний у Єгипті, найбільш слабкий у Туреччині. Загальний розклад сил: колоніалізм проти ісламу і сильного ісламської держави. У випадку з Іраном розклад той самий, але в ще більш жорсткій формі протистояння. У випадку з Афганістаном приблизно те ж, але при більш низькому рівні розвитку країни і народу, і більш жорстких і несприятливих природних умов, що на користь традиції і обєктивно проти колоніалізму. Приблизно це ж стосується і відсталих арабських країн Аравії.

6. Четвертий блок, Китай. Природні умови середні, навіть вище середніх. Рівень розвитку вище середнього, може бути навіть найвищий на тлі всіх інших країн Сходу. Тут - гігантська сила цивілізаційної традиції і величезна міць традиційної держави. Ефект колоніалізму нижче середнього. Але ось випадок і збіг обставин в XIX-XX ст. виявилися проти традиції і на користь колоніалізму. Загальний підсумок: порівняно слабкий ефект колоніалізму проти потужної традиції, уособлений високою цивілізацією і сильною державністю.

7. Четвертий блок, Японія. Природний фактор і рівень розвитку середні, сила держави невелика, але роль цивілізаційного фундаменту величезна, причому на його користь випадок і збіг обставин. Ефект колоніалізму унікальний за характером: сила його вкрай незначна, а вплив колосально. Тут фактично немає протистояння (знову-таки щось унікальне на загальному фоні), а загальний вектор приблизно такий: динамічна традиція, яка спирається на цивілізаційний фундамент і використовує сприятливі для неї випадковості і обставини, активно вбирає все корисне і засвоюване з того, що вище було названо ефектом колоніалізму, враховуючи при цьому, що в даному випадку цей ефект постає в найбільш сприятливому варіанті, при майже не відчувається військово-політичному натиску держав та колоніальної торгівлі, вигідної для самої Японії.

Отже, сім варіантів. Поєднавши четвертий і пятий (ісламські), отримуємо шість основних моделей:

Модель перше, ісламська: ефект колоніалізму або, інакше кажучи, Захід проти ісламу, його потужною релігійної традиції і сильної держави.

Модель друга, африканська: колоніально-капіталістичний Захід проти первісності і полупервобитності, що спираються на примітивну традицію і вкрай слабку державність.

Модель третя, індійська: потужний ефект колоніалізму проти потужної цивілізаційної традиції з ослабленою державністю.

Модель четверта, південно-східно-азіатських: потужний ефект колоніалізму проти порівняно ослабленою цивілізаційної традиції та державності.

Модель пяте, китайська: слабкий ефект колоніалізму проти надзвичайно потужної традиції, цивілізації, державності.

Модель шоста, японська: динамічна традиція, збагачується за рахунок Заходу.

З цих шести моделей для подальшого розбору можна виключити - якщо вже йде мова про можливі потенції трансформації - модель друге, африканську. Цілком очевидно, що тут внутрішніх потенцій для трансформації практично немає, що тільки силовий вплив ззовні і в буквальному сенсі слова навязування Тропічної Африці європейських капіталістичних стандартів виявилися практично єдиним імпульсом, який сприяв трансформації. Логічно зробити з цього висновок, що і в подальшому, тобто після деколонізації, трансформація здійснюватиметься переважно за рахунок капіталістичних методів, тоді кйк спроби змінити її характер за рахунок посилення ролі держави та одержавленою по марксистсько-соціалістичному стандарту економіки обєктивно можуть лише призвести до виходу на авансцену тієї самої первісної общинної традиції, про яку вже згадувалося.

Можна також обєднати в подваріанти третю і четверту самостійні моделі. У цьому випадку кількість їх зведеться до чотирьох: ісламська, індо-юговосточноазіатская (найсильніші позиції колоніалізму проти слабкої місцевої державності, але з подваріантамі: при сильній і при ослабленою цивілізаційної традиції), китайська та японська.Про феномен Японії вже йшла мова, так що цю унікальну модель з аналізу можна виключити. Залишаються три - ісламська, індо-юговосточноазіатская і китайська. Власне, саме ці три охоплюють собою практично весь Схід (крім територіально невеликій Японії та Тропічної Африки), саме вони відповідають трьом великим цивілізацій Сходу - ісламської, індо-буддійської і далекосхідної, конфуціанської. Це означає, що основні фактори і потенції трансформації в кінцевому рахунку логічно зводяться до цивілізаційних в своїй глибинній основі моделями.