Витоки колоніалізму

Отже, мова піде про Сході в період колоніалізму. Начебто все добре знають і розуміють, що такий колоніалізм для Сходу. Але зазвичай рідко ставлять питання про походження феномена колоніалізму як такого і про витоки колоніальної експансії на Сході. Тим часом питання варто того, щоб приділити йому увагу.

Поняття «колонія» (лат. «поселення») виникло в античній старовини і використовувалося для позначення поселень, розташованих в стороні від початкового центру, а то й досить далеко від нього. У принципі такого роду розселення було добре відомо хліборобам з часів неоліту, більше того, саме так і розіслано по ойкумені досягнення неолітичної революції. Але коли ми говоримо про колоніях в більш вузькому і спеціальному значенні цього слова, то мова йде не просто про розселення переселенців. Залишається осторонь навіть так звана внутрішня колонізація, тобто поступове освоєння порожніх земель в рамках даного регіону, будь то середньовічна Європа, Росія або Африка. Для нас важливо звернути переважне увагу на такі поселення, які були викликані до життя потребами торговельно-економічного розвитку та мали своїм результатом створення на чужій території автономних анклавів, в рамках яких поселенці-колоністи відтворювали притаманну їм структуру, споріднену тієї, що була в далекій метрополії . Але і це останнє слід вважати типовим, тому і необхідно внести уточнюючу поправку: колоніальна структура зазвичай відмінна від тієї, що панує серед аборигенів, причому цю різницю колоністи ревно дотримуються, так само як і традиційні звязки з метрополією. Іншими словами, мова йде про такі колоніях, які можна вважати такими собі форпостами метрополії на чужій землі, форпостами, з вигодою використовуються з метою наживи, для та в імя процвітання населення метрополії (включаючи і колоністів).

Історично першими, з широким розмахом реалізував практику колонізації, були фінікійці - для них торгівля і мореплавання були чи не основним заняттям. Про фінікійською феномен спеціально йшлося в першій частині роботи, причому особливо наголошувалося, що фінікійці в певному сенсі - предтеча, античних греків попередники. Пізніше естафету колонізації фінікійці передали грекам, а ті - римлянам. В якійсь мірі процесом такого ж роду можна вважати і еллінізація Близького Сходу після походів Александра, хоча характер колонізації в цей час був все-таки трохи іншим. У середні століття колоніальні анклави зводили такі торгові республіки, як Венеція чи Генуя, а також торгові спілки типу Ганзи. Та чи існували колонії у країн і народів Сходу? І більше того, чи могли в принципі створюватися колонії державами Сходу?

Категорично негативної відповіді дати на ці питання не можна. У принципі східні купці цілком могли створювати і створювали на чужих територіях свої анклави - досить нагадати про китайців в Південно-Східній Азії і про арабів на східноафриканської узбережжі. Але чи були це колонії в повному розумінні слова? Про китайців відомо чимало, про африканських арабів - менше. Але і в тому, і іншому випадку перед нами все ж таки не замкнуті колоніальні анклави. Щодо китайців, то вони підтримували звязки з Китаєм, можливо, у багато разів більш тісні, ніж, скажімо, жителі фінікійського Карфагена або грецької Ольвії зі своїми метрополіями. Але при всьому тому у китайців поза Китаєм ніде і ніколи не було адміністративно замкнутих посилений типу анклавів - вони завжди досить гармонійно вписувалися в місцеву структуру і лише століттями зберігали в її адміністративних рамках общинні, кланові та інші корпоративні звязки.

Що стосується арабів в Африці - і не тільки на узбережжі, а й у містах Судану, - те, незважаючи на явно виражену саме арабомусульманскую структуру, яку вони приносили з собою і за образом якої створювалися в Африці перший міста, ці міста не були арабськими анклавами в повному розумінні цього слова. У Судані вони ставали частиною африканських державних утворень, на східноафриканської узбережжі вони швидко зазнавали впливу з боку місцевого населення і у расовому, етнічному, навіть мовному плані ставали утвореннями нового типу, не дуже повязаними з метрополією. Словом, і у випадку з китайськими купцями, і з африканськими арабами не було що стоїть за їх спинами метрополії як потужної політичної сили, на яку колоністи завжди могли б спертися. Навпаки, виселили на чужі землі китайці і араби (як і представники інших східних держав) виявлялися як би відрізаним шматком. Держави не тільки не були зацікавлені в офіційній їхній підтримці, але навіть взагалі як би їх ігнорували. Для цього були свої вагомі причини. Вище вже неодноразово йшла мова про традиційному східному державі і східному соціумі. Для східного держави інтереси торговців, повязаних з підприємницькою діяльністю приватновласницької і орієнтувалися на ринок, завжди були чужі. Взяти з купців мито, отримати від них хабара - це інша справа. Але дбати про їх процвітання поза межами держави - це вже вибачайте! Інша справа, коли самій державі вигідно розширити свій вплив на тій або іншій чужій території, як то була, скажімо, з маскатскім Оманом на східноафриканської узбережжі (Занзібарський султанат). Але це вже була не колонізація, а в залежності від обставин завоювання, приєднання, політичне панування. Це ж відноситься і до акцій Альморавіди в Судані, та й до всіх інших політичних подій, який супроводжувався вторгненням тієї чи іншої східної держави в чужі землі.

Отже, колонізацією в який нас цікавить, сенсі слід вважати створення на чужій території замкнутих адміністративно-автономних анклавів, копіювали метрополію, тісно повязаних з нею і спиралися на її дієву і зацікавлену підтримку. Цілком очевидно, що такого роду анклави могли створюватися і реально створювалися лише там, де приватновласницька підприємницька діяльність офіційно вважалася провідною і активно заохочувалася зацікавленим в її процвітанні державою. Ось чому колонії торгово-економічного характеру створювалися (якщо говорити про колоніях в повному сенсі слова і взяти до уваги викладене) майже виключно європейцями - як в античної давнини, так і в середні віки. Саме такого типу колонії і були тим джерелом, на основі якого в XV-XVI ст. склався колоніалізм як явище вже дещо іншого порядку, яке відрізнялося іншими формами і, головне, іншими масштабами. Звязок цього колоніалізму з нарождавшихся європейським капіталізмом цілком очевидна.