Камбоджа

Камбоджа була визнана незалежною державою за умовами Женевської угоди 1954 Спочатку країну очолював король Н. Сіанук, який потім зрікся престолу і залишився на чолі країни в якості її президента. У 1970 р. в результаті військового перевороту до влади прийшов уряд Лон Нола, що викликало реакцію з боку комуністичного підпілля. Захопивши в 1975 р. владу в країні, комуністичні загони червоних кхмерів під проводом Пол Пота перетворили свою невелику країну (сьогодні в ній бл. 8 млн. населення) на полігон для страшного соціального експерименту, перед яким відходять на задній план навіть ті, що здійснювали Кім Ір Сен в КНДР або Мао в Китаї. Кривавий експеримент Пол Пота привів до знищення всіх камбоджійських міст з їх промисловістю і розвиненою інфраструктурою, до фізичної ліквідації мільйонів людей, перш за все освічених і фахівців, до перетворення країни на величезний концтабір, де безкарно розпоряджалися червоні кхмери. Для полпотовцев, орієнтованих на цінності марксистського соціалізму, життя людини нічого не коштувала: щоб не витрачати кулі, людей вбивали лопатами та іншими підручними засобами, морили голодом, не кажучи вже про витончених знущання. Варто зауважити у цьому звязку, що спроби комуністів ряду країн, перш за все радянських, відмежуватися від цих злочинів і не побачити в них родинні всім комуністичним диктатур репресії малопереконливі. Звичайно, Кхмерська червоний терор може сприйматися як карикатурний, але якщо придивитися, і порівняти його з тим, що стало відомо, скажімо, про нашому власному червоний терор за останні роки відкритих публікацій і викриттів, то сумнівів у родині не буде. Джерело переконань червоних кхмерів, так само як і їх безцеремонності і неповаги до життя людей, все той же - марксистська теорія диктатури пролетаріату, ідея знищення ворожих класів і взагалі всіх ворогів революції, до яких, як відомо, можна віднести будь-кого, хто сам не вбиває лопатою (а при нагоді і його самого теж).

На початку 1979 р. в результаті складної боротьби політичних сил (кхмерів підтримував Китай, Вєтнам схилявся до тісного союзу з СРСР) вєтнамська армія увійшла до Камбоджі, після чого залишки полпотовцев змушені були піти в прикордонні з Таїландом гірські райони, а влада в країні опинилася в руках небагатьох випадково залишилися в живих освічених камбоджійців, прокомуністично налаштована частина яких обєдналася в Єдиний фронт національного порятунку. Була створена народна республіка, гарантом незалежності якої став Вєтнам.

Звільнена від полпотовцев Камбоджа лежала в руїнах. Всі слід було відтворювати заново, причому в першу чергу за допомогою Вєтнаму, який тим самим взяв на себе відповідальність за всі камбоджійські справи. Це викликало, як відомо, міжнародні ускладнення: новий уряд Хун Сена не було визнано в ООН. Сіанук і Китай активно виступали проти його визнання, вбачаючи в ньому маріонетку Вєтнаму. Почалася тривала епоха переговорів і пошуків компромісу, до яких були залучені багато країн світу, як сусідні з Камбоджею, так і досить далекі від неї. На рубежі 80 - 90-х років намітилися контури вирішення проблеми. Були виведені з Камбоджі вєтнамські війська, і на спеціальних конференціях та зустрічах зацікавлених сторін вироблене рішення, суть якого зводилася до того, що представники всіх сторін повернуться в Пномпень і отримають своє певне місце в колегіальному органі, покликаний тимчасово керувати країною і підготувати намічені на 1993 рік вибори. На чолі країни знову став Сіанук.

Кінець 1991 р., коли цей план почав реалізовуватися, був відзначений в Пномпені і всієї Камбоджі серією енергійних реформ, спрямованих на розвиток країни з ринково-капіталістичної моделі. Були приватизовані підприємства, відкритий шлях для іноземних інвестицій та запрошені повернутися в країну покинули її свого часу бізнесмени як кхмерського, так і китайського походження (китайці завжди мали міцні економічні позиції в господарстві Камбоджі). Словом, був відкритий шлях для відродження Камбоджі. 1992 приніс, однак, чимало розчарувань і був відзначений посиленням в країні позицій червоних кхмерів. Політична обстановка в рік виборів (1993) помітно загострилася.