Шрі-Ланка (Цейлон)

Освоєний португальськими колонізаторами ще на початку XVI ст. острів Цейлон з давніх-давен був центром експорту кориці, торгівля якою визначала інтереси колонізаторів. У середині XVII ст, португальців змінили голландці, які продовжували їх справа. Голландська Ост-Індійська компанія тут діяла в основному тими ж методами, що і в Індонезії, включаючи систему примусової обробки ділянок, засаджених коричн деревом. Наприкінці XVIII ст. в ході згадуваних вже англо-французьких воєн голландців на Цейлоні змінили англійці, які провели ряд реформ, у тому числі податкову, яка викликала різкий спротив населення і незабаром частково була скасована. З 1802 Цейлон став колонією, що управляв англійським губернатором.

Початок XIX ст. пройшло під знаком боротьби англійців за повне панування на острові. Цьому протистояла держава Канді, що займало центральну частину Шрі-Ланки. Організоване доволі традиційно і являє собою чи не класичний зразок східного держави з добре налагодженою системою централізованої редістрібуціі, Канді тривалий час чинило опір португальським і голландським колонізаторам, зберігаючи свою незалежність. У 1815 р. англійці анексували це держава і стали господарями всього острова. Анексія спровокувала жителів Канді на повстання, яке, однак, було придушене колонізаторами.

З середини XIX ст. головною експортною культурою Цейлону стає каву, а в кінці цього ж століття - чай. На кавових і чайних плантаціях працювали законтрактовані в Індії робітники-кулі, в основному південноіндійському таміли. Індійці-таміли і мусульмани-маври зосередили у своїх руках і значну частку цейлонський торгівлі, тоді як корінне населення країни, сінгалезци, в цьому сенсі відставали - ситуація, близька до індонезійської. Більшість робочого класу теж представляли собою індійцитаміли, плантаційні кулі, хоча поступово формувалися й інші загони пролетаріату - будівельники, залізничники, докери та ін Переважною релігією населення залишався традиційний буддизм, але разом з тамілами посилювалися позиції індуїзму (індуїсти відігравали помітну роль і в державі Канді, де до того ж існувала висхідна до індуїзму система каст).

У другій половині XIX ст. на Цейлоні, значною мірою під впливом сусідньої Індії, стало активно прокидатися національна самосвідомість. Зявилися освічені верстви населення, почали видаватися газети та книги на сингальською мовою, розвиватися релігіознореформаторскіе ідеї. У 1864 р. виникла національна політична організація - Цейлонський ліга, що вимагала участі цейлонцев в управлінні країною. Англійцями був створений Законодавчої ради, частина членів якого становили цейлонци. На рубежі XIX-XX ст. на острові одна за одною виникали нові політичні організації, висували гасла з вимогами самоврядування і реформ. За введеної англійцями в 1912 р. конституції число членів Законодавчої ради з цейлонцев було збільшено, а після реформи конституції в 1924 р. в раді було створено виборне більшість цейлонцев. Чергова конституційна реформа 1931 проголосила загальне виборче право (до того практикувалося общинне представництво), а на виборах в тому ж році більшість місць у Державній раді отримали кандидати цейлонського національного конгресу - провідної партії острова, створеної в 1919 р. і претендувала на формування відповідального уряду.

Цейлонський національний конгрес надав колоніальної адміністрації підтримку в роки другої світової війни в обмін на обіцянку незалежності після неї. У 1945-1946 рр.. йшла робота над проектом конституції незалежного Цейлону. Штучна затримка з наданням острову статусу домініону призвела до низки великих національних виступів у 1947 р. У результаті 4 лютого 1948 була проголошена незалежність Шрі-Ланки - поки що, до проголошення республіки в 1972 р., в статусі домініону.