Корея під гнітом японського колоніалізму

Корея, на долю якої випало бути в васальної залежності від Китаю протягом багатьох століть, має все-таки унікальну долю для країни Сходу в період колоніалізму: це єдина країна, яка виявилася під колоніальним пануванням не західні держави, а східної, тобто Японії. Ця обставина саме по собі змінив у долях Кореї не так вже й багато, але про нього все-таки варто нагадати, як і про те, що Японія була єдиною східній державою, що мала колоніальні володіння, - не васальні території, як Китай, а саме колоніальні володіння , що експлуатувався колоніальними методами, включаючи колоніальну торгівлю, ввезення капіталу, розробку ресурсів та промислове освоєння колонії, в тому числі створення необхідної для всього цього інфраструктури.

Хоча Корея була васальної від Китаю територією (васалітет цей був, до речі, не дуже помітний), в кінці XIX ст. багато впливових верстви її населення більше орієнтувалися на Японію, бачачи в її пореформеному розвитку зразок для своєї країни. Реформатори прояпонской орієнтації на початку 80-х років минулого століття спробували було влаштувати при підтримці японського консула переворот, але він зазнав невдачі. Результатом цього було посилення у країні позицій Китаю, але ненадовго: японо-китайська війна 1894-1895 рр.. покінчила з китайським впливом в Кореї. До влади прийшли прихильники реформ. І хоча поряд з японським в країні в ці роки посилилося і вплив російського капіталу, за умовами російсько-японської угоди 1898 Росія офіційно визнала переважаючі економічні інтереси Японії в Кореї. Після ж російсько-японської війни 1904 Корея, як згадувалося, була перетворена на протекторат Японії.

Японія, сама майже позбавлена природних ресурсів, активно взялася за капіталістичне освоєння Кореї. Рудники і ліси, залізниці і легка промисловість, зовнішня торгівля Кореї - все виявилося в руках японських компаній принаймні, головним чином у їхніх руках. У 1910 р. була офіційно проголошена анексія Кореї, управління якої від імені японського імператора стала здійснювати колоніальна адміністрація на чолі з генерал-японським губернатором. У країні були створені оптимальні умови для розвитку японського капіталу, інтереси якого захищала добре продумана система військово-поліцейського примусу. Штучно насаджувався японська мова - на шкоду корейському. Корейські робочі на підприємствах зазнавали жорстокої експлуатації. Що стосується сфери аграрних відносин, то в Кореї була проголошена приватизація землі, причому значна частина її виявилася власністю японських переселенців, капіталістів або генерал-губернаторства як представника японського государстра. Як і в самій Японії, аграрна реформа сприяла підвищенню товарності землеробства, а обезземелення селяни масами йшли в міста, де вони поповнювали ряди робітників на промислових підприємствах і в рудниках, число яких постійно зростала.

Потужне народне повстання 1919 р., з працею пригнічений колонізаторами, змусило їх піти на певні поступки і скасувати військові форми управління. Було введено корейські законодорадчих зборів при японських адміністративних органах. Збільшилася кількість корейських і змішаних японсько-корейських компаній. У Кореї стали створюватися профспілки, громадські асоціації, партії. Після вторгнення Японії в Китай і створення Маньчжоу-го Корея стала японським військово-промисловим плацдармом на континенті. Промислове виробництво тут, як і в самій Японії, розвивалося прискореними темпами. Будувалися металургійні заводи, електростанції, хімічні комбінати. З кінця 30-х років, після початку японо-китайської війни, японці намагалися залучити корейців на свій бік, висунувши псевдопатріотичних гасло «японці і корейці - брати».

Поразка Японії в другій світовій війні мало своїм наслідком появу в Кореї радянських і американських військ і розділ півострова на дві частини. У північній частині, як відомо, був узятий курс на будівництво марксистського соціалізму в його найбільш жорсткої модифікації. Південна Корея зазнала приблизно тим же перетворенням, що і Японія. Ці перетворення на основі створеної японськими колонізаторами соціально-політичної і фінансово-економічної промислової бази сприяли розвитку країни у тому ж напрямку і тими ж швидкими темпами, що було свого часу в Японії. Більш низький стартовий рівень не дозволив поки південнокорейському державі у всіх сферах економіки і способу життя досягти таких самих вражаючих результатів, яких досягла сучасна Японія. Але все ж таки південнокорейський стандарт в цьому відношенні досить близький до японського.