Японія у другій світовій війні

Восени 1939 р., коли почалася війна і західноєвропейські країни одна за одною стали терпіти поразки і ставати обєктом окупації з боку гітлерівської Німеччини, Японія вирішила, що її час настав. Туго закрутив всі гайки всередині країни (були ліквідовані партії і профспілки, натомість створено Асоціацію допомоги трону в якості воєнізованої організації фашистського типу, покликаною ввести в країні тотальну політікоідеологіческую систему жорсткого контролю), вищі військові кола на чолі з генералами, очолювали кабінет міністрів, одержали необмежені повноваження для ведення війни. Посилилися військові дії в Китаї, що супроводжувалися, як звичайно, жорстокостями проти мирного населення. Але головне, чого чекала Японія, - це капітуляції європейських держав, зокрема Франції та Голландії, перед Гітлером. Як тільки це стало фактом, японці розпочали окупації Індонезії та Індокитаю, а потім Малайї, Бірми, Таїланду і Філіппін. Поставивши собі за мету створити гігантську підпорядковану Японії колоніальну імперію, японці оголосили про прагнення до «східноазіатського сопроцветанію».

Після бомбардування американської бази Перл-Харбор на Гаваях у грудні 1941 р. Японія опинилася в стані війни зі США і Англією, що, незважаючи на деякі перші успіхи, з часом привело країну до затяжної кризи. Хоча японські монополії чимало вигадати, отримавши безконтрольний доступ до експлуатації багатств майже всієї Південно-Східної Азії, положення їх, як і японських окупаційних військ, було неміцним. Населення окупованих країн виступала, нерідко зі зброєю в руках, проти японських окупаційних військ. Зміст військ одночасно в багатьох країнах, ведення не припиняється, і все очевидніше ставала безперспективною війни в Китаї вимагали чималих коштів. Все це вело до погіршення економічного балансу і до загострення внутрішнього становища в самій Японії. Це з особливою силою проявилося на початку 1944 р., коли у війні на Далекому Сході намітився певний перелом. Американські війська висаджувалися то в одному, то в іншому з острівних районів і витісняли звідти японців. Змінювалися і відносини Японії з СРСР. У квітні 1945 р. СРСР денонсував укладений в 1941 пакт про нейтралітет з Японією, а в серпні того ж року, незабаром після атомного бомбардування Японії американцями, радянські війська вступили на території Маньчжурії і змусили до капітуляції Квантунську армію, що означало не лише поразку Японії, але і початок революційних перетворень в Маньчжурії, а потім і на решті території Китаю.

Капітуляція Японії в серпні 1945 р. призвела до краху задумів японської вояччини, краху того агресивного зовнішньополітичного курсу Японії, який протягом кількох десятиліть спирався на економічний розвиток і експансію японського капіталу, на самурайський дух минулого. Як і самураї в кінці минулого століття, мілітаристи першої половини XX ст. зазнали банкрутство і змушені були зійти з історичної сцени. Японія позбулася всіх своїх колоніальних володінь і завойованих територій. Постало питання про статус післявоєнній Японії. І тут сказали своє слово окупували країну американці.

Сенс перетворень, які були проведені створеним ними Союзною радою для Японії, зводився до радикальної перебудови всієї структури цієї країни. Була здійснена серія демократичних реформ, включаючи відродження партій, скликання парламенту та прийняття нової конституції, залишала за імператором дуже обмежені права і відсікаємо можливість відродження японського мілітаризму в майбутньому. Було проведено показовий процес із засудженням японських військових злочинців, не говорячи вже про грунтовної чистки державного апарату, поліції і т. п. Була переглянута система освіти до Японії. Особливі заходи передбачали обмеження можливостей найбільших японських монополій. Нарешті, в країні була проведена радикальна аграрна реформа 1948-1949 рр.., Ліквідувала велике землеволодіння і тим остаточно підірвала економічні позиції залишків самураїв.

Вся ця серія реформ і радикальних перетворень означала ще одне важливе ривок Японії зі світу вчорашнього дня в нові умови існування, які відповідали сучасному рівню. У поєднанні з виробленими за пореформений час навичками капіталістичного розвитку нові ці заходи виявилися потужним імпульсом, який сприяв швидкому економічному відродженню переможеної у війні Японії. І не тільки відродження, але й подальшому розвитку країни, її енергійному процвітання. Рани Другої світової війни були загоєні досить швидко. Японський капітал став в нових і вельми сприятливих для нього умовах, коли на розвиток його не чинили свого впливу зовнішні сили (типу наповнених войовничим духом самурайства «молодих офіцерів»), нарощувати темпи зростання, що й заклало фундамент того самого феномена Японії, який так добре відомий у наші дні. Як це не парадоксально, але саме розгром Японії у війні, її окупація і повязані з цим радикальні перетворення в її структурі остаточно відкрили двері для розвитку цієї країни. Були зняті всі перепони для такого розвитку - і результат виявився вражаючим ...

Важливо відзначити ще одну суттєву обставину. У своєму успішному просуванні по шляху капіталізму Японія повністю скористалася всім тим, що може надати для такого розвитку демократизація європейсько-американського зразка. Однак вона не відмовилася і від багато чого з того, що сходить до її власних фундаментальних традицій і що теж зіграло свою позитивну роль в її успіхи. Про це плідній синтезі піде мова в наступному розділі. Поки ж - кілька слів про Кореї.