Структура та зміст криміналістичних методик розслідування

Структура приватних криміналістичних методик розслідування повинна містити:

+1) Круг обставин, що підлягають першочерговому і подальшого встановлення;

2) типові слідчі ситуації, виникаючі на різних етапах розслідування;

3) висунення версій та планування розслідування;

4) первинні і подальші методи збирання доказової та іншої криміналістичної інформації;

5) тактичні та методичні особливості окремих слідчих дій, криміналістичних операцій і взаємодії слідчих з оперативно-розшуковими органами;

6) особливості використання спеціальних знань при розслідуванні.

Таким чином, приватна криміналістична методика повинна включати обставини, що підлягають встановленню і доведенню; опис типових слідчих ситуацій, особливостей планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на початковому та подальшому етапах розслідування; виклад тактики первинних слідчих дій і супутніх їм оперативно-розшукових заходів; методичні особливості подальшого й заключного етапів розслідування.

Обставини, що підлягають встановленню і доказуванню. Ознаки, загальні для всіх однорідних злочинів, об'єднують їх у групи. Останні різні за обсягом, наприклад, взагалі крадіжки, квартирні крадіжки, крадіжки з дачних будиночків. Ознаки, загальні для групи, якщо вони відповідним чином систематизовані і типізовані, складають інформаційну модель даного роду, виду чи навіть підвиду злочинів. Вона своєрідна узагальнений "портрет" злочину, наукова абстракція, яка акумулює те загальне, що об'єднує безліч конкретних злочинів. Нерідко її іменують криміналістичної характеристикою злочину конкретного виду.

Оскільки інформаційна модель являє собою відображення типового, немає і не може бути моделі конкретного злочину. Модель, яка акумулює всі без винятку суттєві ознаки, буде описом конкретного злочину і не може бути поширена на інші подібні злочини саме в силу своєї індивідуальності. На основі узагальнення описів значної кількості злочинів і розробляється їх інформаційна модель, що відображає саме типове для всього масиву розслідуваних деліктів.

Інформаційна модель злочину обов'язково повинна включати:

1) типові вихідні відомості;

2) дані про типові способи вчинення та приховування цього виду злочинів і типових наслідків їх застосування;

3) відомості про особу ймовірного злочинця, ймовірні мотиви і цілі вчиненого;

4) дані про особу вірогідної жертви злочину і про типовий предмет посягання;

5) відомості про типові обставини скоєння злочину (місце, час, обстановка).

У наведеній структурі акумульовані всі важливі обставини предмета доказування, які необхідно встановити по даній категорії кримінальних справ. Завдання слідчого полягає в їх конкретизації і деталізації стосовно специфіки розслідуваного злочину.

Розглянемо деякі з структурних складових інформаційної моделі докладніше.

Знаючи, в чому полягають типові вихідні відомості і які їхні носії, слідчому легше їх виявити і оцінити, а значить і точніше зорієнтуватися в суті розслідуваної злочинного події.

Дані про способи вчинення і приховування злочинів висловлюють функціональну сторону кримінальної діяльності. Це ще й відомості про те, як дії злочинця відображаються в навколишньому середовищі, тобто які сліди виникають в результаті злочинного посягання, де їх потрібно шукати і як з ним відновити механізм злочину.

Процес розслідування прийнято поділяти на первісний, наступний і заключний етапи. Така градація має істотне методичне значення, тому що кожен із зазначених етапів характеризується специфікою в обсязі і методах криміналістичної діяльності. Тому на всіх етапах розслідування прийоми і способи дій слідчого розробляються криміналістичної методикою з урахуванням особливостей кожного етапу (первісного, наступного та заключного).

Етапи розслідування відрізняються один від одного за:

типових слідчих ситуацій, які мають домінуюче значення;

ролі перекладу на розслідування, основним особливостям їх побудови та перевірки;

обсягом та змістом вихідних даних, що є в розпорядженні слідчого на початок етапу;

основних завдань, що вирішуються на відповідному етапі;

основної спрямованості діяльності учасників розслідування;

умов провадження попереднього слідства, що визначає характерні особливості здійснення процесуальних і оперативно-розшукових дій.

Етапи розслідування необхідно розглядати не тільки як прості тимчасові відрізки досліджуваного процесу, які змінюють один одного, але, головним чином, як підсистеми слідчих, оперативно-розшукових, контрольно-перевірочних, організаційно-підготовчих та інших дій, об'єднаних на основі єдності дозволяються з їх допомогою завдань , зумовлених стійкою повторюваністю типових слідчих ситуацій.

Слід підкреслити, що, незважаючи на реальну можливість виникнення будь-якого різновиду складних слідчих ситуацій, головною рисою початкового етапу розслідування є проблемно-ситуаційний характер слідчої діяльності, дуже часто що відроджуються через гострий брак вихідної інформації крайню напруженість. У свою чергу, подібний стан розслідування зумовило вирішальну роль версій, у першу чергу типових, та оперативно-розшукової інформації, особливо негласного характеру. При цьому оперативно-розшукові заходи набувають дуже широкий діапазон, іноді ведуться і в протилежних напрямках, оскільки відсутність визначеності у справі обумовлює саме багатоваріантний спосіб діяльності по розкриттю злочину. Навіть коротка характеристика початкового етапу розслідування дозволяє сформулювати його основне завдання виявлення необхідної доказової і орієнтує інформації та її джерел з метою розкриття злочину і формування доказової бази у справі.

Початковий етап вимагає від слідчого максимальний оперативності. Необхідно розібратися у події, яке належить розслідувати, виявити і зафіксувати максимум доказів, які інакше можуть зникнути або бути знищені, вжити інтенсивних заходів до розкриття злочину "по гарячих слідах", встановлення і затримання винних. Слідчий повинен знати типові засоби та шляхи вирішення таких завдань, а також типові фактори, що ускладнюють роботу.

Основне завдання етапу визначила і його головну функцію пошуково-розвідувальну спрямованість у діяльності слідчих і взаємодіючих з ними співробітників органів дізнання, а також провідну роль слідчих і оперативно-розшукових версій.

Особливості виробництва процесуальних і оперативно-розшукових дій на початковому етапі розслідування полягають у наступному. Більшість цих дій слідчі огляди, огляду, обшуки, виїмки, допити потерпілих, свідків-очевидців, підозрюваних, пред'явлення для впізнання, виробництво деяких видів експертиз, прослуховування телефонних переговорів, подвірні-поквартирні обходи, розшук злочинців за прикметами та іншими даними, зовнішнє та електронне спостереження, засідки і патрулювання, затримання підозрюваних, контрольно-ревізійні перевірки та інші заходи мають чітко виражений пошуковий і в той же час криміналістично невідкладний характер; відрізняються високою інтенсивністю і темпом їх виробництва; вимагають значної концентрації сил та засобів (у зв'язку з чим створюються слідчо - оперативні групи) і розширеної системи взаємодії слідчих з органами дізнання.

Планування як елемент приватної методики покликане покращити організацію розслідування даного виду злочинів. Залежно від змісту вихідних даних, отриманих шляхом аналізу слідчої ситуації та обліку версій, типових для даної категорії справ, слідчий планує свої дії, визначає їх систему, черговість і форми зв'язку з оперативно-розшуковими та організаційно-технічними заходами.

Тактика первинних слідчих дій самостійний елемент кожній приватної методики. Перелік цих дій носить зразковий, типової характер. На практиці, в останні роки почали розроблятися алгоритми (формалізовані програми) дій слідчого на початковому етапі. Звичайно, залежно від обставин розслідуваної події і його особливостей черговість первинних дій та їх перелік звичайно варіюють. Після отримання даних, що дають підставу підозрювати конкретне обличчя, і його допиту в якості підозрюваного завдання початкового етапу вважаються виконаними.

Наступний етап характеризується роздільною здатністю проблемних ситуацій відносно основних структурних елементів предмета доказування (подія і спосіб вчинення злочину, особа винна). Доказову інформація, наявна на цей час у розпорядженні слідчого, дозволяє з достатньою надійністю відповісти на ті питання, що більшою мірою, ніж всі інші, визначали її проблемність на початковому етапі.

Відомості, якими володіє слідчий на цьому етапі, відрізняються великим обсягом, а їх зміст більшою конкретністю, впорядкованістю, різноманітністю процесуальних джерел, цілеспрямованістю і надійністю доказової інформації. Всі ці властивості дають змогу перейти від пошукового (імовірнісного, Багатоверсійність, нерідко інтуїтивного) варіанту розслідування до послідовного, побудованого на логічних висновках, отриманих із зібраних у справі доказів.

Таким чином, при традиційній структурою етапів розслідування домінуючою рисою наступного етапу є процес доказування, що здійснюється шляхом розгортання вже наявних вихідних даних до джерел (носіїв) нових або додаткових відомостей, а від них до встановлення значимих фактів і обставин. Тому можна констатувати, що основна спрямованість цього етапу розгорнуте, послідовне і методичне доведення.

Особенности тактики подальших слідчих дій. Тактика дій, однойменних з проведеними на початковому етапі, може бути іншою, оскільки змінюються завдання, обсяг вихідних даних, слідча ситуація. Це знову-таки вимагає від слідчого відмови від будь-якого шаблону у своїй діяльності.

Розслідування злочинів творчий процес, в якому немає місця схематизму, непродуманим аналогіями, скороспішним рішень. Приватна криміналістська методика не повинна обмежувати ініціативу слідчого, виключати евристичний пошук, нестандартні рішення. Проте не слід забувати, що вона результат узагальнення досвіду багаторічної слідчої практики, творча реалізація якого дозволяє уникнути упущень і помилок.

Звичайно, замість проблемних труднощів, в основному усунених на початковому етапі, тут достатньо часто виникають труднощі конфліктного характеру, що істотно ускладнюють отримання доказів з вже відомих джерел в зв'язку з негативною позицією і протидією деяких учасників кримінального судочинства (перш за все обвинувачених, а у справах про організовану злочинної діяльності їх спільників, що знаходяться на волі).

У зв'язку з появою на наступному етапі обвинуваченого і великим значенням його показань для подальшого розслідування істотна частина слідчих та інших дій концентрується навколо цієї процесуальної фігури.

Оперативно-розшукові заходи, у тому числі й негласного характеру, також зосереджені на даному етапі навколо обвинуваченого з метою отримання нових даних не тільки про інкримінованому йому злочині, а й для виявлення інших суспільно небезпечних діянь. У зв'язку з подібною спрямованістю слідчих і оперативно-розшукових дій гострота конфліктних ситуацій може істотно зростати.

Оскільки головне завдання наступного етапу повне та всебічно доведення всіх значимих обставин розслідуваної кримінальної справи, остільки основний зміст процесуальних дій складають допити обвинувачених, знову виявлених свідків, очні ставки, слідчі експерименти, повторні огляди і обшуки, проведення експертиз у залежності від складається у справі ситуації. Все це повинно бути націлене на виявлення додаткових доказів, виявлення раніше невідомих епізодів злочинної діяльності і нових осіб, причетних до їх вчинення, пошук нових джерел криміналістично значимої інформації.

На заключному етапі підводяться підсумки проведеного розслідування, усуваються допущені помилки і недоробки і приймається процесуальне рішення, формулируемого зазвичай у вигляді обвинувального висновку або постанови про припинення подальшого провадження у справі.