Особливості тактики допиту окремих категорій осіб

Допит неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених (ст. 425 КПК України), свідків і потерпілих (ст. 191 КПК України) має специфіку, обумовлену їх віком і соціально-демографічними характеристики.

Специфіка допиту неповнолітніх обумовлюється:

а) меншим, ніж у дорослих, обсягом знань і життєвого досвіду;

б) слабкою здатністю до зосередженого увазі;

в) підвищеної навіюваністю;

г) меншим розвитком аналітичних навичок при сприйнятті й оцінці сприйнятого;

д) тенденцією до змішення реально сприйнятого і уявлюваними;

е) емоційністю суджень і дій.

Неповнолітні поступаються дорослим у здатності усвідомити подія в цілому, не завжди можуть виділити головне. Вони частіше дорослих помиляються при визначенні відстаней, інтервалів часу, послідовності дій і подій. Неповнолітні швидше забувають сприйняті події, однак досить точно передають ті факти, які зацікавили їх. Вони мають підвищену збудливістю, неврівноваженістю характеру, їм властиві швидкі зміни настрою і поведінкових реакцій, що помітно позначається на їх свідченнях.

Оскільки названі і деякі інші особливості психофізичного розвитку неповнолітніх проявляються в процесі формування показань і в поведінці на допиті однаково, їх допит має спільні риси незалежно від процесуального положення допитуваного.

Відповідно до ст. 424 УПК РФ виклик неповнолітніх на допит проводиться, як правило, через їхніх батьків або інших законних представників. Неповнолітній, який перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця перебування. При необхідності участі в допиті законного представника або близького родича неповнолітнього до порядку включається пропозицію про його явки разом з викликуваним.

При підготовці до допиту неповнолітнього слідчий повинен виконати комплекс заходів, спрямованих на забезпечення оптимальних умов виробництва допиту:

1) Вирішити питання про місце допиту. За загальним правилом неповнолітні допитуються в місці провадження слідства, а на розсуд слідчого в місці знаходження неповнолітнього (частіше за все малолітнього). Іноді допит доцільно проводити на місці, де підліток спостерігав злочинне подія, з приводу якого він має давати свідчення. Неповнолітній обвинувачений (підозрюваний) допитується в робочому кабінеті слідчого або в ізоляторі тимчасового утримання, якщо він затриманий або взятий під варту.

2) Визначити день і час допиту. Допит неповнолітнього свідка (потерпілого) повинен бути проведений якомога швидше після події злочину, щоб виключити запам'ятання обставин події. Крім того, актуальність невідкладного допиту полягає в тому, що неповнолітні (особливо малолітні) досить легко піддаються навіюванню, в результаті чого можуть непомітно для себе підмінити власне сприйняття висловлюваннями інших осіб, з якими вони розмовляли до початку допиту.

3) Отримати інформацію про особу неповнолітнього. Для встановлення психологічного контакту і визначення тактики допиту необхідно з'ясувати:

а) ставлення неповнолітнього до однолітків (відчуття товариства, чуйність, байдужість, неприязні стосунки і т.п.);

б) риси характеру (впертість, брехливість, конформізм та ін);

в) коло інтересів і захоплень, а також інші дані, пов'язані з його соціально-демографічної та морально-психологічної характеристиками. Для цього необхідно ретельно вивчити матеріали кримінальної справи, допитати батьків або законних представників, педагогів та інших осіб.

4) Визначити коло учасників допиту (педагог, батьки, законні представники неповнолітньої, захисник). Запрошувати для участі в допиті неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного) його батьків слід лише тоді, коли слідчий, незважаючи на зусилля, що робляться, не може встановити з допитуваним психологічний контакт.

Підхід до запрошення педагога для участі в допиті неповнолітнього повинен бути диференційованим. Допит малолітніх доцільно проводити за участю педагога, який працює в дошкільному виховному закладі, чи викладача початкових класів, а допит учнів молодших і старших класів за участю відповідних педагогів. У кожному разі вирішується питання про те, якого педагога знайомого або не знайомого допитуваного слід запросити.

У справах про статеві злочини рекомендується вжити заходів до того, щоб у допиті брав участь педагог того ж статі, що й допитуваний. Стиснення, якого зазнають неповнолітні в ході такого допиту в присутності осіб іншої статі, може негативно відбитися на повноті що даються свідчень.

Педагогу, законному представникові і захисникові, які беруть участь у допиті, слід роз'яснити їх права (задавати питання з дозволу слідчого; знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього доповнень і поправок) та обов'язок підтвердити після закінчення допиту своїм підписом правильність запису свідчень.

5) Поговорити з учасниками майбутнього допиту для роз'яснення їхньої ролі у слідчій дії, визначення особливостей психології допитуваного, характеру взаємовідносин неповнолітнього з іншими особами, що проходять у справі.

6) Скласти план допиту неповнолітнього. При цьому необхідно ретельно продумати формулювання питань, які треба задати. Питання повинні бути зрозумілими і точними.

Порядок допиту неповнолітніх в основному не відрізняється від порядку допиту дорослих, за винятком того, що свідки (потерпілі), які не досягли 16-річного віку, не попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову або ухилення від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань. Перед початком допиту слідчий роз'яснює допитуваному необхідність правдиво розповісти все відоме йому у справі.

На підготовчій стадії слідчий повинен встановити з допитуваним психологічний контакт. Деякі особливості мають наступні стадії допиту: вільну розповідь та відповіді на запитання.

Зазвичай вільну розповідь неповнолітнього буває отривочен, сбівчів і непослідовний. Тому рекомендується застосовувати тактичні прийоми, що допомагають допитуваному витримувати нитка викладу. Для цього слідчий з максимальною обережністю повинен направляти його розповідь в потрібне русло.

Ставлячи питання, важливо переконатися в тому, що допитуваний правильно зрозумів їх зміст, а при необхідності розділити питання на декілька більш конкретних і простих.

Важливу роль в отриманні від неповнолітнього повних і правдивих показань має стадія відповідей на питання. Зміст і спрямованість питань тут залежать від характеру отриманих показань і процесуального положення допитуваного.

Неповнолітньому, який дав правдиві, хоча й неповні свідчення, слідчий задає уточнюючі питання. При цьому вони повинні бути чіткими і доступними для розуміння підлітка. При постановці деталізуючих питань потрібно враховувати, що неповнолітні запам'ятовують інформацію вибірково, тому повністю усунути прогалини в їх свідченнях вдається не завжди. Занадто наполегливі спроби домогтися бажаного результату можуть привести до того, що відсутні деталі виявляться вигаданими.

У ході допиту неповнолітнього свідка (потерпілого) потрібно звертати увагу на відповідність повідомлюваних відомостей рівнем її психічного розвитку. Гладкість, завчено свідчень, вживання формулювань і оборотів, не властивих віком підлітка, протиріччя між показаннями, які в ході вільного оповідання і під час відповідей на питання, а також деякі інші ознаки можуть свідчити про те, що він знаходиться під чиїмось впливом. Тоді необхідно з'ясувати, хто розпитував підлітка чи з ким він обговорював обставини, про які було допитано, не підказував йому хто-небудь відповіді на запитання слідчого.

Якщо неповнолітній ухиляється від дачі показань або дає завідомо неправдиві показання, важливо з'ясувати причини (почуття товариства, страх, сором, загрози з боку співучасників тощо) і з цим урахуванням застосувати тактичні прийоми, спрямовані на зміну його позиції. Застосовувані при цьому тактичні прийоми повинні бути засновані тільки на методи переконання.

При допиті неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного), вперше вчинила злочин, ефективне застосування такого тактичного прийому, як опора на позитивні властивості його особистості. Практиці відомо чимало випадків, коли слідчі, вміло використовуючи рішучість, чесність, прагнення бути першим і інші хороші якості неповнолітніх правопорушників, отримували від них повні і правдиві свідчення.

Акцент же на негативні сторони життя неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного), як правило, призводить до того, що він замикається і взагалі відмовляється давати свідчення.

Допит експерта. Слідчий має право допитати експерта, статус якого визначений ст. 57 КПК України, щоб він роз'яснив або доповнив свій висновок. Допит проводиться, коли немає необхідності в додатковому дослідженні об'єктів, представлених експерту. Мета допиту:

а) роз'яснити термінологію і окремі формулювання;

б) уточнити дані, що характеризують компетенцію експерта і його ставлення до справи;

в) з'ясувати хід дослідження представлених матеріалів і застосованих методик експертом;

г) встановити причини розбіжності між обсягом поставлених питань і відповідей експерта або між дослідною частиною ув'язнення і сформульованими висновками;

д) з'ясувати причини розбіжності висновків членів експертної комісії;

е) перевірити повноту використання експертом представлених йому матеріалів та ін

Експерта, який працює в експертній установі, доцільно викликати через керівника даного закладу. Якщо для отримання відповідей на виниклі питання необхідно, щоб експерт продемонстрував науково-технічні засоби, що застосовувалися під час дослідження, або методику дослідження, його допит доцільніше провести в експертній установі.

Допит експерта проводиться за правилами, встановленими ст. 205 КПК України, які обумовлені процесуальним становищем допитуваного.

Слідчий з'ясовує основні дані про особу, спеціальності, компетенції експерта, його взаємини з потерпілим, обвинуваченим (підозрюваним). Допит експерта завжди має форму постановки питань. Відповіді на них експерт дає тільки в межах своєї компетенції та у зв'язку з проведеними дослідженнями. При цьому він роз'яснює:

а) обрані методики дослідження; характер виявлених ідентифікаційних ознак;

б) критерії, якими він керувався при визначенні ідентифікаційної сукупності ознак;

в) які науково-технічні засоби застосовувалися під час дослідження;

г) причину протиріч між дослідною частиною ув'язнення і висновками та ін

Питання, поставлені при цьому перед експертом, потрібно фіксувати дослівно. Експерт має право викласти свої відповіді власноруч. Якщо в результаті допиту буде встановлена необхідність додатково досліджувати представлені матеріали або з'ясується некомпетентність допитаного, то слідчий зобов'язаний призначити, відповідно, додаткову або повторну експертизу.