Особливості версійність процесу в криміналістиці

Теорія пізнання виходить з того, що встановлення істини в будь-якій області людської діяльності представляє діалектичний процес переходу від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики. У цьому процесі широко використовується така логічна форма мислення, як гіпотеза можливе судження про сутність і зміст явища. Розкриття злочину окремий випадок пізнання явищ, що відбулися в минулому. Разом з тим процес встановлення істини при розслідуванні злочинів має ряд специфічних рис. За загальним правилом слідчий має справу не з самим протиправним діянням, а з його негативними наслідками. Це може бути жертва злочину, згарище, зруйноване вибухом будівлю і багато іншого. Причину події слідчому належить з'ясувати.

Встановлюючи істину, він йде по шляху побудови гіпотез на основі вихідних даних. У слідчій практиці гіпотеза іменується криміналістичної версією. Було висунуто вона посадовою особою правоохоронного органу, а предметом версії є факти і обставини, можливо пов'язані з подією злочину. Перевірка версій з метою отримати достовірне знання, необхідний законом, виробляється особливими засобами та в особливому порядку, властивому тільки даній сфері державної діяльності.

Версії в криміналістиці прийнято класифікувати по різних підставах. Залежно від суб'єкта, що висуває і перевіряє версії, вони поділяються на оперативно-розшукові, слідчі, експертні і судові. По колу фактів та обставин, які охоплюються версіями, останні поділяються на загальні та приватні. Перші стосуються всього злочину, тоді як друга приблизні судження з приводу окремих елементів розслідуваної делікту: з приводу винного, використаних ним знарядь, цілей і мотивів злочинця і т.д.

Серед приватних версій виділяються їх розшукові і робочі різновиди. Розшукові версії будуються з приводу місцезнаходження ховається підозрюваного, а робітники при провадженні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Існують і інші класифікаційні групи: з предмета доказування версії підрозділяють на обвинувальні і виправдувальні, за ступенем ймовірності на малоймовірні і найбільш ймовірні, за частотою висунення на типові та атипові.

Оскільки попереднє розслідування злочинів являє форму державної діяльності, спрямованої на боротьбу зі злочинністю, остільки обов'язок встановлення обставин, які є значущими для правильного вирішення кримінальної справи, покладається на слідчого або орган дізнання, який прийняв справу до свого провадження.

Діяльність слідчого (експерта, судді) складається з:

1) отримання вихідної інформації;

2) її логічної обробки;

3) формулювання версій.

Отримання вихідної інформації. Версія буде достатньо обгрунтованою, лише спираючись на конкретні фактичні дані. Кількість версій також залежить від обсягу та достовірності наявних відомостей.

У ході розслідування, як правило, є дані, що допускають кілька можливих відповідей на це питання. Чим повніше наявні відомості, тим менше версій. Тому цілком природним є прагнення слідчого вже на початковому етапі мати максимум інформації про події. Джерела вихідної інформації можуть бути як процесуальними, так і оперативними. До числа перших на стадії порушення кримінальної справи належать: заяви та листи громадян; повідомлення організацій, установ, підприємств, посадових осіб та інші джерела, названі в кримінально-процесуальному законі.

У ході попереднього розслідування слідчий отримує криміналістично значущу інформацію з показань свідків і потерпілих, підозрюваних і звинувачених, висновків експертів, речових доказів, протоколів слідчих дій та інших документів. Непроцесуальних джерела можуть бути голосними (матеріали преси, ревізій та перевірок, заяви громадян, повідомлення посадових осіб) і негласними результати оперативно-розшукових заходів.

При перевірці слідчих версій роль оперативно-розшукової інформації нерівнозначна процесуальної. Якщо слідча версія спростована в ході оперативних заходів, то її відпрацювання можна вважати закінченою. Якщо ж вона підтверджується, то її перевірку таким же шляхом треба продовжувати до тих пір, поки оперативно встановлені факти не підтвердяться процесуальними доказами.

Логічна обробка наявних даних включає аналіз отриманої інформації та приведення встановлених фактів в систему (синтез). При логічному аналізі предмет роздумів розчленовується на складові частини або виділяються його ознаки для окремого вивчення як частин цілого. Синтез полягає в з'єднанні окремих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле.

Будучи за своєю суттю операціями протилежного характеру, аналіз та синтез при побудові слідчої версії взаємно доповнюють один одного, допомагаючи слідчому накопичувати потрібну інформацію, систематизувати і оцінювати її.

При цьому послідовно вирішуються такі основні питання:

1) об'єктивні чи наявні відомості і чи можна їх використовувати для побудови слідчих версій;

2) чи є взаємозв'язок між виявленими фактами і розслідується злочином;

3) чи немає серед встановлених фактів таких, які зобов'язують слідчого припинити подальше провадження у справі.

При побудові версій використовуються і такі логічні методи, як індукція і дедукція. Індукція умовивід, що йде від приватних посилок до загального висновку. Наприклад, з факту написання декількох документів одним почерком випливає висновок, що їх виконавцем є одна людина. Дедукція виведення приватних наслідків із загального положення. Так, якщо відомо, що злочинець був озброєний пістолетом "ТТ", то на місцях його застосування слід шукати відповідні кулі і гільзи. Умовивід може бути зроблено і за аналогією, коли при розгляді однорідних явищ в одного з них на підставі подібності припускають ознака іншого.

Формування версій. У результаті логічної обробки вихідної інформації слідчий приходить до висновку, що подія стала результатом навмисних або необережних дій, вчинених тією або іншою особою за допомогою певних засобів і т.д. Чітке формулювання цих припущень і завершує побудову версій.

До слідчим версіями пред'являються дві основні вимоги: обгрунтованість і охоплення всіх реально можливих пояснень, що сталося. Обгрунтованість версії означає, що припущення слідчого грунтується на інформації, що заслуговує довіри. Версія не може бути плодом фантазії, в її основі лежать лише перевірені фактичні дані, сукупності яких вона не має права суперечити.

Охоплення версіями всіх реально можливих пояснень досліджуваного факту теж дуже важливий. Слідчий, який віддає перевагу версії, яка, на його погляд, найбільш вірогідна, може помилитися. У результаті затягуються терміни розслідування, а іноді взагалі злочин залишається нерозкритим.

Формулюється версія у вигляді позитивного судження, істинність якого перевіряється в ході слідчих дій та оперативних заходів. Кожна з висунутих у кримінальній справі версій формулюється окремо.

Версійність процес у кримінальній справі, як правило, починається з висунення спільних слідчих версій.

По кримінальних справах, розслідування яких має оперативний супровід, необхідно враховувати: які версії перевірялися оперативним шляхом і до яких висновків прийшли працівники відповідних підрозділів щодо складу вчиненого злочину, винної особи і т.д. З урахуванням цього у справі висувається одна спільна слідча версія, однак слідчий зобов'язаний детально вивчити і проаналізувати необхідні дані, критично оцінити обгрунтованість оперативних висновків щодо обставин, які підлягають встановленню. Не виключені випадки, коли і по даній категорії кримінальних справ висувається і перевіряється кілька спільних слідчих версій. Це необхідно, якщо не вдалося відпрацювати всі оперативні версії або виявилися суттєві протиріччя між даними, отриманими процесуальним шляхом, та відомостями з оперативних джерел.

У справах без оперативного супроводу загальна версія будується на сукупності відомих обставин. Загальні версії висуваються з приводу всіх невідомих і сумнівних обставин розслідуваної злочину, відправляючись від матеріалів кримінальної справи. Щоб вихідні дані, які є в розпорядженні слідчого, були достатніми для висунення спільної версії про вчинення конкретного злочину, вони повинні свідчити:

а) про наявність суспільно небезпечного діяння;

б) про те, що дія містить ознаки злочину, передбаченого відповідною статтею КК РФ;

в) про відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність за скоєне.

Особливості побудови приватних слідчих версій. Нерідко одночасно з загальними по кримінальній справі висувається ряд частинах слідчих версій, перевірка яких дозволяє більш повно і всебічно досліджувати всі його обставини. За своїм обсягом приватні версії можуть бути різними: стосуватися якогось одного обставини розслідуваної події або охоплювати кілька взаємозалежних. Сюди можна віднести конкретний зміст дій злочинця, безпосередньо наступили суспільно небезпечних наслідків, час і місце, спосіб та засоби злочину; характер і ступінь вини кожного співучасника і ін

Для отримання достовірних даних, що дозволяють висунути обгрунтовані версії про винних, надзвичайно важливі своєчасність та кваліфіковане виробництво невідкладних слідчих дій та оперативних заходів. При цьому необхідно враховувати характер об'єкта посягання, спосіб, час і місце вчинення злочину, вид використаних знарядь і т.д.

При побудові версії щодо суб'єкта злочину коло осіб спочатку окреслюється у загальному вигляді, а потім у міру надходження нових фактичних даних він постійно звужується, поки не з'явиться можливість припустити винність конкретного суб'єкта. Одночасно конкретизуються форма і ступінь вини, з'ясовуються мета і мотиви скоєння злочину.

Перевірка версій це дослідження містяться в них припущень на підставі об'єктивних даних про конкретні обставини і факти. Перевірка повинна забезпечувати встановлення істини по справі розслідується, тому вона проводиться на підставі доказів, отриманих в передбаченому законом порядку. Процес перевірки йде шляхом як відсіювання помилкових версій, так і отримання доказів, які підтверджують версію, яка відповідає дійсності.

Висновок про помилковість будь-якої з висунутих версій може грунтуватися і на процесуальних, і на перевірених оперативних даних. Для висновку про достовірність слідчої версії необхідно отримання достатньої сукупності процесуальних доказів, які виключали б інше пояснення обставин справи. Ця сукупність доказів повинна містити об'єктивну і всебічну характеристику всіх обставин, які підлягають встановленню в розслідуваного кримінальній справі.

Перевірку всіх висунутих слідчих версій слід вести паралельно, незалежно від того, наскільки вірогідною є та чи інша з них. Не можна ділити версії на основні та другорядні.

Перевірка версій визнається завершеною лише в тому випадку, коли зібрана сукупність доказів, вичерпним чином встановлює всі передбачені законом обставини і що виключає будь-які інші пояснення розслідуваної злочинного діяння.