Планування розслідування злочинів
Діяльність слідчого у кримінальних справах може бути ефективною лише в тому випадку, коли вона відповідним чином організована, а всі дії органів розслідування приведені у певну систему. Розслідування злочинів є, по суті, робота з перевірки висунутих версій і встановленню істини у справі. Планування розслідування складає логічну основу його організації.
Сутність планування полягає у визначенні завдань, які треба вирішувати, в логічній розробці системи дій, що забезпечують успішне вирішення цих завдань при мінімальних витратах часу, сил і засобів.
Визначення завдань розслідування починається з встановлення обставин, які повинні мати місце, якщо версія правильна. Наприклад, перевіряється заява громадянки про пограбування її невідомим чоловіком, якому вона чинила опір. При затриманні підозрілого громадянина була висунута версія про його причетність до пограбування. Якщо версія вірна, то:
1) на одязі і тілі підозрюваного повинні бути сліди опору потерпілої;
2) у підозрюваного за місцем його проживання можуть знаходитися гроші і цінності, відібрані у потерпілої;
3) на місці події, мають залишитися сліди перебування там потерпілої і підозрюваного і т.д.
З наведеного випливають завдання слідчого перевірити наявність слідів на тілі й одязі підозрюваного, грошей і цінностей потерпілої у підозрюваного, слідів на місці події.
Розробка системи дій, які необхідно провести, це визначення способів і засобів вирішення сформульованих завдань. У нашому прикладі це допит й огляд підозрюваного, його особистий обшук, огляд місця події, обшук за місцем проживання.
Розподіл наявних сил і засобів як елемент планування буде полягати у визначенні виконавців кожного з заходів та термінів виконання. До розкриття злочину звичайно залучаються співробітники оперативно-розшукових підрозділів. Їм доцільно доручити перевірку підозрюваного у криміналістичним обліками, щоб встановити, чи не затримувався він раніше, не залучався до кримінальної відповідальності і т.д. Необхідно вжити заходів до пошуку осіб, які можуть дати свідчення про що цікавлять слідчого фактах.
Організація розслідування злочинів включає оптимізацію праці слідчого, організацію взаємодії групи слідчих з оперативними підрозділами та іншими службами правоохоронних органів, а також деякі інші питання діяльності органів розслідування.
У криміналістичній тактиці прийнято розрізняти:
1) планування розслідування у кримінальній справі;
2) планування окремих слідчих та розшукових дій.
У першому випадку виявляються способи і засоби вирішення слідчих завдань у кримінальній справі в цілому. Планування окремих слідчих і розшукових дій має на меті визначення способів і засобів ефективного вирішення проміжних завдань.
Кожен вид планування специфічний. Разом з тим є деякі загальні положення, якими потрібно керуватися при складанні будь-якого плану розслідування. Ці положення називаються принципами планування розслідування і включають індивідуальність, динамічність, реальність та конкретність.
Індивідуальність планування пов'язана зі своєрідністю конкретного злочину, який має враховуватися при складанні плану. Індивідуальність не виключає можливості виявлення загальних тенденцій в однотипних ситуаціях. Спільні риси однорідних злочинів призводять до того, що на конкретних етапах розслідування можуть проводитися одні й ті ж слідчі дії та оперативні заходи, що становлять певний алгоритм. Однак індивідуальність кожного злочину завжди вимагає творчого підходу до складання плану, обліку як загальних закономірностей, так і специфіки розслідуваної події. Іншими словами, поряд з алгоритмічним необхідний і творчий, евристичний підхід.
Динамічність припускає підхід до розслідування і його планування як розвивається процесу. Саме тому говорять, що план не догма, а цінне керівництво до дії.
У ході розслідування безперервно надходить нова інформація, з'ясовуються нові обставини. Тому частина намічених дій втрачає сенс, виникає потреба в додаткових. Динаміка розслідування вимагає рухливості плану, його відповідності з новою обстановкою і новими завданнями.
Реальність плану це його збалансованість по ресурсах і ліміту часу. Перше означає, що обсяг включених до плану робіт належить забезпечити необхідними силами і засобами. Збалансованість по часу полягає у виконанні кількості дій, намічених на даний проміжок часу. План має бути напруженим, але у межах реальних можливостей слідчого. В іншому випадку план не буде засобом чіткої організації роботи, частина заходів залишиться невиконаною постраждає якість розслідування. А якщо будуть намічені дії і терміни практично нереальні, то розслідування злочину з самого початку приречена на невдачу.
Конкретність передбачає чітке формулювання в плані завдань, які потрібно вирішити в ході розслідування, дій, намічених до виконання, термінів та виконавців.
Методика планування. Планування розслідування у кримінальній справі є багатоетапний процес, у якому можна виділити ряд загальних структурних елементів. До них відносяться одержання вихідних даних, визначення завдань розслідування, сукупності слідчих дій і розшукових заходів, необхідних для їх вирішення, встановлення черговості, термінів та виконавців намічених дій та заходів, оформлення плану розслідування.
1.   Отримання вихідних даних аналіз означає матеріалів кримінальної справи для формування чіткої уяви, які судові докази є в наявності, які з них вимагають подальшої перевірки, як добути нові докази. Далі необхідно ознайомитися із новими даними, отриманими в ході оперативно-розшукових заходів, і з'ясувати, які методичні матеріали та рекомендації наведені в криміналістичній літературі для використання досвіду розслідування кримінальних справ відповідної категорії.
2. Визначення завдань розслідування це з'ясування фактів і обставин, які слід встановити з метою об'єктивного вирішення кримінальної справи. Логічна основа для цього виведення наслідків з висунутих версій у справі. Достовірний встановлення наявності або відсутності таких фактів і дозволяє вирішити, яка з висунутих версій істинна, а які слід визнати помилковими. Одночасно можуть бути передбачені і деякі інші завдання.
3. Визначення необхідної сукупності слідчих дій і розшукових заходів відбувається з урахуванням розслідуваної кримінальної справи. При цьому потрібно враховувати такі рекомендації:
а) огляд розслідування у справі слід складати з таким розрахунком, аби намічені і процесуальні дії оперативні заходи гарантували глибоку перевірку всіх висунутих слідчих версій, рішення всіх майбутніх завдань;
б) в план включаються лише ті дії, які гарантують досягнення об'єктивного результату;
в) заплановані слідчі дії повинні забезпечувати достовірне встановлення всіх обставин, що складають предмет доказування по кримінальній справі розслідується.
4. Встановлення послідовності, термінів і виконавців намічуваних слідчих дій та оперативних заходів має забезпечити паралельну відпрацювання висунутих версій та завершення розслідування у встановлені терміни. Необхідно своєчасно враховувати характер і значення планованих дій по виявленню і закріпленню речові докази, які можуть швидко змінитися або зникнути, щоб перешкодити підозрюваному або обвинуваченому сховатися від слідства і суду, а тим більше здійснити нові злочини.
При плануванні розслідування передбачаються форми участі громадськості в розкритті злочину, розшуку винної особи, виявленні причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.
5. Оформлення плану розслідування. Планування це розумова діяльність слідчого, що визначає задачі розслідування і способи їх вирішення, розстановку сил і засобів. Її результатом зазвичай є письмовий план. В ході планування по складних кримінальних справах для накопичення та систематизації інформації складаються і деякі допоміжні документи. В органах, оснащених електронно-обчислювальною технікою, інформацію вводять в пам'ять комп'ютера.
Єдиної і загальнообов'язкової форми плану розслідування немає. Іноді його складають в вигляді переліку слідчих дій та оперативно-розшукових заходів із зазначенням вирішуваних завдань, що виконавців і термінів виконання. Цьому передує короткий виклад фабули справи. Найчастіше план оформляється у вигляді таблиці, що складається з кількох колонок. У лівій (перша) вказується перевіряється версія, потім обставини, що підлягають з'ясування. Далі по порядку: назва слідчої дії чи оперативно-розшукового заходу, термін та черговість проведення; виконавець; позначка про досягнуті результати.
L - - - - - - - - - - - - + - - - - - - - - - - - - - - + - - - - - - - - - - - - + - - - - - - - - - - - - - + - - - - - - - - - + - - - - - - - - - - - - - - + - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Допоміжні документи, що полегшують планування і облік виконаної роботи, бувають декількох видів. Найбільш поширені схеми зв'язків і так звані аналітичні довідки (іноді їх іменують особовими рахунками).
Схеми зв'язків складаються за багатоепізодні груповим справ. Вони допомагають систематизувати і за допомогою умовних позначень наочно показати, хто з співучасників у якому епізоді злочину був задіяний. Схеми дозволяють, наприклад, простежити рух предметів контрабанди від моменту їх ввезення на територію країни до моменту збуту, що нерідко робиться через ланцюжок посередників. Слідчий у схемі бачить, якісь епізоди відпрацьовані, а які потребують додаткової перевірки. Це полегшує складання плану, аналіз справи та визначення його перспективи.
У ході слідства виникає потреба систематизації даних про злочини кожної особи, що проходить у справі. Інформація надходить з різних джерел, відомості бувають досить значними та суперечливими, а тому розібратися у них далеко не просто. У таких випадках слідчий на кожне що проходить у справі обличчя заводить обліковий лист ( "особовий рахунок"). У нього в порядку надходження заносяться всі дані на конкретну суб'єкта із зазначенням їх джерел.
Систематизована в одному документі інформація про конкретний обвинуваченим полегшує оцінку ступеня доведеності його вини, виключає пошук даних серед великих матеріалів справи, нерідко багатотомного. Це важливо для конкретизації напрямки подальшого розслідування. Дуже корисний документ такий, коли формулюється обвинувачення, особливо складається обвинувальний висновок.