Застосування спеціальних знань за допомогою експертизи

Однією з найбільш важливих процесуальних форм використання спеціальних знань вважається експертиза, призначення якої передбачено ст. 195 і 196 КПК України. Якщо слідчий і фахівець застосовують спеціальні пізнання в процесі звичайних (робочих) слідчих дій, наприклад огляду, обшуку, огляду, слідчого експерименту то експерт використовує їх при особливому слідчій дії експертизі.

Судові експертизи допомагають вивчити сліди та інші речові докази, визначити психічний стан учасників кримінального процесу, встановити причину смерті потерпілої, аварії, вибуху, катастрофи, тобто відповісти на самі різні питання шляхом виявлення і вивчення фактичних даних про подію злочину та осіб, які його вчинили.

Судова експертиза процесуальним є дією, спрямованою на встановлення обставин справи. Вона складається в проведенні дослідження на основі спеціальних знань в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі і дачі досвідченим особою укладення органам попереднього розслідування або суду. Судово-експертна діяльність грунтується на принципах законності, захисту прав і свобод особистості, незалежності експерта, об'єктивності і повноти дослідження, що проводиться.

Експертні дослідження повинні базуватися на строго наукової або практичної основі і здійснюватися в межах відповідної спеціальності у повному обсязі, необхідному для встановлення обставин по кримінальній справі розслідується. Крім того, висновок експерта не може випливати з положень, що суперечать сучасному стану науки і не допускають об'єктивної перевірки отриманих результатів на основі загальноприйнятих наукових даних.

Об'єктами судово-експертного дослідження є речові докази, трупи та їх частини, документи, що предмети, зразки та інші матеріали справи, по якому проводиться експертиза. Об'єктами судової експертизи можуть бути й живі особи.

Зразками для порівняльного дослідження є об'єкти, що відображають властивості живої людини, трупа, тварини, предмета, матеріалу або речовини. При проведенні досліджень речові докази, документи відповідно ст. 10 Федерального закону від 31 Травня 2001 N 73-ФЗ "Про державну судово-експертної діяльності в Російській Федерації" з дозволу органу чи особи, що призначила судову експертизу, можуть бути пошкоджені або використані тільки в тій мірі, в якій це необхідно для проведення досліджень і дачі висновку.

Суб'єкти судово-експертної діяльності органи та посадові особи, що призначають експертизи, судово-експертні установи в особі їх керівників, які організовують виробництво судової експертизи, і судові експерти, її виробляють.

Судова експертиза призначається суд, суддею, прокурором, слідчим або дізнавачем, у провадженні якого знаходиться справа, що вимагає експертизи.

Основні експертні установи в Росії знаходяться в системах органів внутрішніх справ, юстиції й охорони здоров'я.

У системі МВС експертизи проводяться в республіках, краях, областях, великих містах в експертно-криміналістичних управліннях, відділах та відділеннях. Організаційно-методичне керівництво експертно-криміналістичної службою органів внутрішніх справ здійснює експертно-криміналістичний центр МВС Росії (ЕКЦ). Це багатопрофільний експертна установа, основне призначення якого виробництво найбільш складних та повторних криміналістичних та інших експертиз. До структури ЕКЦ входять: організаційно-методичне управління, що включає в себе відділи організації діяльності експертно-криміналістичних підрозділів, методичного, техніко-криміналістичного, інформаційного, технічного забезпечення та автоматизації експертної діяльності, техніко-криміналістичного забезпечення; федеральна пулегільзотека МВС Росії; відділи криміналістичних експертиз і досліджень; науково-дослідна лабораторія.

Систему судово-експертних установ органів юстиції очолює Російський федеральний центр судових експертиз, співробітники якого проводять усі види поширені судових експертиз. На місцях ця система представлена центральними міжобласними і обласними лабораторіями.

Органи охорони здоров'я мають у своєму складі систему судово-медичних та судово-психіатричних експертних установ. Головними в системі є Науково-дослідний інститут судової медицини та Державний центр науковий загальної та судової психіатрії імені В. П. Сербського. Бюро судово-медичної експертизи є у великих містах, областях, краях і республіках Росії.

Класифікація експертиз може здійснюватися по різних підставах.

За родом спеціальних знань розрізняють: криміналістичні; медичні та психофізіологічні, інженерно-технічні, економічні, біологічні; сільськогосподарські; інженерно-технологічні, екологічні; інженерно-транспортні; матеріалознавчі й ін

Повторна судова експертиза призначається в зв'язку з виниклими у суду, що судді, особи, яка провадить дізнання, слідчого або прокурора сумнівів у правильності або обгрунтованості раніше даного висновку з тих самих питань і доручається іншому експерту чи іншої комісії експертів.

За обсягом дослідження експертизи поділяються на основні та додаткові. Додаткова проводиться тоді, коли у справі з'явилися нові обставини, що вимагають експертного дослідження, або окремі питання були досліджені недостатньо. Додаткова судова експертиза призначається в разі недостатньої ясності або повноти раніше даного висновку. Доручається вона того ж або іншому експерту. Додаткова і повторна судові експертизи і проводяться призначаються відповідно до ст. 195-205 КПК України.

По складу експертизи бувають одноосібні (один експерт), комісійні (два і більше фахівців в одній області). На практиці комісійні експертизи зустрічаються звичайно при проведенні повторних досліджень (кожен з експертів проводить дослідження в повному обсязі, після чого вони разом складають висновок. При виробництві комплексної судової експертизи експертами різних спеціальностей кожен з них проводить дослідження в межах в своїх спеціальних знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, якісь факти він встановив і яких висновків прийшов. Кожен експерт, який бере участь у виробництві комплексної експертизи, підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні цього висновку. Якщо підставою загального висновку є факти, встановлені одним або кількома експертами, це має бути зазначено у висновку. Експерти, що виконують комплексну або комісійну експертизу, складають єдине ув'язнення. У разі виникнення розбіжностей між експертами, кожний з них або експерт, який не згоден з іншими, дає окремий висновок.

Після проведення досліджень експерт складає письмовий висновок і засвідчує його своїм підписом. У висновку експерта повинні бути відображені: час і місце проведення експертизи; підстави призначення експертизи; дані про орган або особу, який призначив експертизу; відомості про експерта, яким доручено її виробництво; попередження експерта відповідно до чинного законодавства про відповідальність за відмову і ухилення від дачі висновку і за дачу завідомо неправдивого висновку, питання, поставлені перед експертом; об'єкти і матеріали справи, представлені йому і що підлягають дослідженню; зміст і результати експертних досліджень з зазначенням застосованих методів, а також хто конкретно ці дослідження проводив, якщо працювала комісія експертів; оцінка результатів дослідження, обгрунтування та формулювання висновків з поставленим питань.

Процес експертного дослідження складається з: підготовчій стадії; стадії роздільного дослідження; стадії порівняльного дослідження; стадії оцінки результатів і формулювання висновків.

При призначенні експертизи визначальне значення має правильний підбір зразків, необхідних об'єктів для порівняльного дослідження. Отримання таких зразків є самостійною слідчою дією, що проводяться відповідно до ст. 202 КПК України. Всі зразки, що направляються на експертизу, повинні відповідати вимогам: відтворюваності (повне і точне відображення в них ідентифікаційних ознак); порівнянності (можливість використання зразків для порівняння на основі загальних і часткових ознак); незмінність (стабільність відображених ознак протягом ідентифікаційного періоду); достовірності походження.

Процес отримання зразків докладно фіксується в протоколі: які конкретно зразки були отримані; умови, за яких це відбувалося; технічні засоби, що застосовуються для вилучення; фахівці, що брали участь в отриманні зразків для порівняльного дослідження.

Висновки, до яких прибуває експерт при дачі висновку, можуть бути категоричними і ймовірними (позитивними і негативними). Категоричне висновок експерта є джерелом доказів, а фактичні дані, викладені у висновку, доказами у справі. Ймовірне висновок не є джерелом доказів; воно намічає лише подальшу спрямованість розслідування. Ймовірне висновок відіграє оперативно-тактичну роль і, природно, не може бути покладено в основу вироку.

У тих випадках коли в ув'язненні робляться ймовірні висновки або висновок про неможливість вирішення питань, експерт зобов'язаний докладно викласти причини, що привели його до такого результату. Категоричне висновок експерта, будучи доказом у справі, оцінюється судом, суддею, прокурором, слідчим, особою, яка провадить дізнання, з точки зору його обгрунтованості, достовірності, повноти, надійності застосованих методів дослідження, дотримання всіх процесуальних положень, встановлених для проведення експертизи.

Матеріали, що ілюструють експертний висновок і його результати, додається до нього.

Якщо, не приступаючи до дослідження, експерт переконується, що поставлених перед ним питання виходять за межі його спеціальних знань або подані йому матеріали непридатні або недостатні для дачі висновку і не можуть бути заповнені, або якщо сучасний стан науки та експертної практики не дозволяє відповісти на поставлені питання, він складає про це акт мотивовану, який направляє органу чи особі, що призначив експертизу.