Наукові основи криміналістичної фоноскопія

До нових видів спеціальних досліджень, які об'ектівізіруют оперативні дані і розширюють коло речових доказів на кримінальному судочинстві, відноситься фоноскопія криміналістична, що вивчає звукові сліди з метою ідентифікації та діагностики їх джерела, а також засобів фіксації звукових сигналів, записаних на магнітну відеоплівку чи інший носій інформації .

Термін "фоноскопія" походить від грец. phone звук і skopeo дивлюся, запропоновано польськими криміналістами.

Фоноскопічних об'єктами як носіями криміналістично значущої інформації служать магнітні фонограми та технічні засоби, за допомогою яких записуються або відтворюються звукові сигнали.

Фонозапісі можуть містити відомості:

про результати огляду місця й предметів, пов'язаних з подією злочину, причетних осіб (словесний опис обстановки, положення предметів, слідів і речових доказів);

висловлені свідками і очевидцями події припущення, версії та здогадки; описание заходів, вжитих для розкриття злочину по гарячих слідах;

про опитування громадян, які можуть дати цінну інформацію про підготовку злочину, суб'єкти, його вчинили, застосованих ними способи і т.д.;

Дані, записані на фонограму і мають істотне значення для справи, використовуються для перевірки висунутих версій, вибору шляхів розкриття злочину і розшуку що зникли злочинця, ототожнення джерела звуку, встановлення монтажу або зміни запису та ін

З фізичної точки зору усне мовлення є акустичний сигнал, що утворюється в результаті складної анатомо-фізіологічної діяльності людини, що включає функціонування центральної нервової системи та мовного апарату. Останній виконує триєдину функцію за освітою повітряного середовища, голоси (фонації) і звуків мови (артикуляція). У процесі утворення повітряного середовища беруть участь діафрагма, легені, трахеї та бронхи. У фонації гортань і голосові зв'язки, а в артикуляції глотка, піднебінна завіска, ротова і носова порожнини, язик, губи і носоглотка.

Анатомічні і фізіологічні особливості органів мовного апарату обумовлюють будова гортані та голосових зв'язок, а також тип подиху. Що проходить через голосову щілину повітряний струмінь призводить голосові зв'язки у коливальний рух, у результаті чого утворюється голос певної висоти, сили й тембру.

До числа основних біологічних факторів людини, що впливають на особливості фонації, включають: будова тіла, симетричність голосового апарату, роботу залоз внутрішньої секреції і вік. Так, залози внутрішньої секреції відіграють значну роль в анатомічну будову гортані і, отже, в голосоутворенні.

Починаючи з крику новонародженого і кінчаючи старечої промовою, зазнає людський голос різкі перетворення, пов'язані як із закономірностями біологічного характеру, так і з випадковими факторами. При цьому з віком змінюються не тільки висота й інтенсивність голоси, але і його тембр. Вже в дитячому віці, але особливо в період статевого дозрівання змінюється будова гортані, перетворюючи хлоп'ячий дискант або альт в голос чоловіка баритон або навіть бас. У дівчат в цей час спостерігається перехід дитячого дисканта або альта в жіноче сопрано або контральто. У старшому віці, коли завершується процес окостеніння гортані, голос продовжує змінюватися внаслідок зменшення ємності легень, зниження їх еластичності, звуження грудної клітини. Голос стає слабким, деренчливим, глухим.

Крім зазначених характеристик, що обумовлюють індивідуальність людського голосу, великий вплив мають і шляхи формування навичок усного мовлення. Вони складаються як з внутрішніх біологічних факторів, закладених у індивідуумі генетично, так і з зовнішніх. До останніх зазвичай відносять навколишнє середовище, захворювання, перенесені людиною, отримана освіта, виховання і т.д.

Оволодіваючи промовою, людина вчиться керувати своїм мовним апаратом під впливом зазначених факторів у відповідності з законами і правилами навколишнього мовного середовища. У міру формування механізмів усного мовлення він користується всією системою мовних правил для викладення своїх думок, все більше автоматично підбираючи граматичні та стилістичні засоби мови, логіку висловлювання. Поступово виробляється певний динамічний стереотип, що складають зі звичного повторення (в однотипних ситуаціях) інтонацій і фраз певної конструкції. Зміна динамічного мовного стереотипу так само складно, як і його формування, а тому вимагає значного часу і зусиль.

Таким чином, усне мовлення це особливий вид людського спілкування, заснований на психофізіологічних функціях людини в умовах певного суспільства.