Види ідентифікаційних досліджень

Ідентифікація за ідеальним відображенням ознак об'єкта найчастіше здійснюється при пред'явленні для впізнання живих осіб, трупів і предметів. Впізнаючому особа ототожнює об'єкт по уявного образу, зберігся в пам'яті. Уявний образ служить ідентифікує, а сам об'єкт ідентифікованим.

Інший досить поширений вид ідентифікації встановлення цілого по частинах. При вирішенні цього завдання фрагментовані частини об'єкта (осколки, уламки, деталі, обривки документів і т.п.) поєднують одне з одним і вивчають взаємна збіг ознак зовнішньої будови на розділених поверхнях.

Поняття цілого криміналістами трактується досить широко. Ним, зокрема, охоплюються об'єкти, що мають монолітне будову (різні вироби та матеріали) або біологічну природу (рослини, шматочки деревини), а також механізми та агрегати, що складаються з декількох взаємодіючих частин. Сюди ж відносяться матеріальні компоненти, комплекти речей, що становлять об'єкт єдиного цільового призначення (пістолет і кобура, піджак, жилет і брюки і т.п.).

При ідентифікації цілого вроздріб ідентифікованим об'єктом виступає предмет, яким він був до поділу (розчленування), а ідентифікують його частини в їх стан на даний момент. Поділ може відбутися і в ході злочинної події (злам кинджала в момент поранення потерпілого, втрата піхов від нього на місці події), і до цього. Так, виявлений неподалік від трупа пиж виготовлений з сторінки журналу, знайденого при обшуку у підозрюваного. У подібних випадках визначення цілого по частинах дозволяє встановити зв'язок між вчиненим злочинним дією (удар кинджалом, постріл) і фактом поділу цілого на частини, а в підсумку причетність особи до розслідуваного злочину.

Поряд з ідентифікацією широко поширене встановлення групової приналежності об'єктів до певного класу, роду, виду, тобто деякого безлічі. Однорідними вважаються об'єкти, які при всіх відмінностях наділені збігається набором групових ознак (наприклад ножі, які мають однакові зовнішні параметри і цільове призначення). Встановлення групової приналежності може бути як початковим етапом ідентифікації, так й самостійної завданням віднесенням конкретного об'єкта до певної групи.

Віднесення об'єкта до деякої сукупності проводиться на основі вивчення його групових ознак і зіставлення їх з тими ж ознаками інших об'єктів цього класу. Наприклад, форма гільзи, його розміри і конструктивні особливості, а також сліди, що залишилися при заряджанні, виробництві пострілу і разряжаніі, дозволяють судити про те, у зброї якої системи (моделі) вона використана. Наступним етапом може стати ототожнення зброї, якщо воно буде наданий у розпорядження експерта. Ухвалою групової речі доводиться обмежуватися й тоді, коли в слідах немає сукупністю ознак, необхідною для індивідуального ототожнення шуканого об'єкта.

Різновидом встановлення групової приналежності вважається визначення загального джерела походження, коли вирішується питання про відносності двох і більше об'єктів до однієї масі. Як приклад можна назвати пасту в авторучку і в штрихах тексту листа; дріб, вилучену з трупа і виявлену в патронах, знайдених під час обшуку у суб'єкта, запідозреного у вбивстві. Тут зіставлення відбувається за ознаками, що характеризує внутрішні, структурні властивості.

В інших випадках спільне джерело походження визначається шляхом зіставлення зовнішніх ознак. Наприклад, по слідах, що відображає процес виготовлення і виробничих ознаки механізмів, вирішується питання про приналежність об'єктів до однієї промислової партії, випущеної на певному обладнанні за що цікавить слідство період часу. Такі дослідження особливо характерні відносно виробів масового виробництва (цвяхи, шурупи, дріт, гудзики, склотара і т.п.).