Методи індивідуального попередження злочинів

В індивідуальному попередженні злочинної поведінки застосовується система різних методів, що забезпечують позитивну корекцію особистісних характеристик, соціального мікросередовища особи і процесів їх взаємодії. Застосування методів індивідуального попередження передбачає досить тривалий і систематичний вплив.

Можна виділити наступні методи індивідуального попереджувального впливу на людину: переконання, надання допомоги, примус.

Метод переконання - це комплекс виховних, роз'яснювальних заходів, що здійснюються з метою зміни антигромадської спрямованості особистості та закріплення її позитивної соціальної орієнтації. Переконання застосовується для подолання або нейтралізації основних антигромадських орієнтації, які можуть призвести до вчинення злочинів.

Основними формами реалізації методу переконання є: індивідуальні та колективні бесіди, обговорення поведінки особи, встановлення над ним індивідуального та колективного шефства, стимулювання участі в суспільно корисної діяльності і т. п.

В процесі реалізації методів переконання застосовуються різноманітні психологічні та педагогічні прийоми впливу на свідомість, почуття та волю правопорушника. На практиці позитивно себе зарекомендували бесіди, В індивідуальному попередженні злочинної поведінки використовуються бесіди трьох видів: ознайомча, попереджувальна та виховна (класифікація А. І. Алексєєва 1).

Ознайомча бесіда - відповідальний захід, від змісту і результатів якого багато в чому залежить хід подальшої виховної роботи. Психологічна атмосфера такої бесіди, її тон повинні відображати загальну лінію індивідуальної роботи - поєднання доброзичливості, зацікавленості в долі людини з вимогливістю до нього, його поведінки. Щоб ця розмова була предметною і ефективною, необхідно зібрати якомога більше інформації про саму особу, її поведінку, оточення, зв'язки і т. п.

Попереджувальна бесіда проводиться або за наявності фактів антигромадської поведінки особи, взятої на профілактичний облік, або без будь-яких зовнішніх приводів, у порядку повсякденної роботи. Попереджувальна бесіда поряд з головною її метою - наданням безпосереднього виховного впливу - переслідує завдання контролю за поведінкою поду-парного, а також використовується для інформаційного забезпечення індивідуального попередження злочинної поведінки.

Виховна бесіда про мети, основного змісту, способів впливу близька попереджувальної бесіди. Шляхи впливу на свідомість, почуття і волю, що використовуються в ході попереджувальних та виховних бесід, багато в чому подібні. Проте виховні бесіди проводяться, як правило, у неофіційній обстановці, частіше - представниками громадськості за місцем проживання, навчання або роботи особи, стосовно якої реалізується даний захід.

Поряд з бесідою до числа основних організаційно-тактичних форм безпосереднього виховного впливу відноситься втягнення осіб у соціально корисні заняття трудового, громадського, спортивного, самодіяльного та іншого характеру. Метод надання допомоги є, як правило, одним із найбільш ефективних у діяльності з попередження злочинів. Він стосується трудового влаштування, поліпшення побутових умов, направлення на навчання, організації дозвілля, встановлення соціально корисних контактів, планування грошових витрат, вибору життєвих цілей і т. д.

Найбільшу значущість представляють перші два види надання допомоги, особливо для осіб, звільнених від відбування покарання. Регламентація цієї роботи здійснюється в спеціальних нормативних актах. Коли застосування зазначених заходів утруднене, для їх реалізації необхідно використовувати можливості церкви, спонсорів, різних фондів, служби соціального захисту населення, центрів соціальної реабілітації, будинків нічного перебування та інших подібних структур.

Заходи допомоги реалізуються також шляхом надання впливу на соціальну мікросередовище особи, з якою ведеться робота. Негативні джерела можуть бути в усіх сферах мікросередовища: у сім'ї, у школі, трудовому колективі. Для виключення негативного впливу з суб'єктами такого впливу проводиться індивідуально-профілактична робота (бесіди, попередження, примус); особа, з якою ведеться робота, переводиться в інший клас, школу, трудовий колектив; негативний вплив нейтралізується більш сильним впливом, розвінчання носія шкідливого, розкладаючого впливу і т. д.

Метод примусу є одним з основних у діяльності правоохоронних органів, і перш за все міліції. Заснований виключно на законі, цей метод дає можливість не допустити протиправну діяльність осіб, які перебувають під контролем, захистити громадян від їх протиправних посягань. Раніше цим методом приділялося недостатньо уваги, оскільки декларувалася обов'язок правоохоронних органів використовувати в основному методи переконання і допомоги. Однак превентивна функція в даному випадку виходила за межі обов'язків співробітників цих органів, підміняючи і дублюючи попереджувальну роботу інших суб'єктів попередження злочинів. Крім того, правоохоронні органи не мали, та й не володіють необхідними можливостями для реалізації повною мірою переконання, а особливо допомоги.

Метод примусу реалізується шляхом застосування різних за своєю юридичною природою, змістом і спрямованістю заходів впливу. Проте дані заходи повинні регламентуватися відповідними правовими нормами різних галузей права - цивільного, сімейного, адміністративного і т. д. До основних заходів, що мають попереджувальне значення і найбільш часто застосовуються правоохоронними органами, відносяться наступні:

адміністративний арешт та адміністративне затримання для запобігання антигромадської поведінки особи та захисту громадян, членів родини від протиправних посягань;

штраф, який реалізує матеріальну відповідальність особи за його неправомірні проступки і покликаний попередити більш серйозні правопорушення;

примусове лікування п'яниць і наркоманів, разом з медичними цілями що ставить за мету уберегти особу від подальшої деградації, від вчинення злочину на грунті цих згубних пристрастей;

контроль за виконанням обмежень, які визначені судом щодо осіб відповідних категорій.

Накладення і жорсткість обмежень дозволяють встановити бар'єри на шляху їх протиправної діяльності, сприяють соціалізації особистості. Покладання на особу обов'язки прибувати періодично в спеціалізований орган для реєстрації позбавляє його можливості вести антигромадський спосіб життя.

До кримінально-правових заходів індивідуального попередження злочинної поведінки можна віднести залучення до відповідальності осіб за статтями Кримінального кодексу з так званої подвійної превенції (погроза вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю - ст. 119 УК РФ; втягнення неповнолітнього у вчинення злочинів або антигромадських дій - ст. 150 і 151; незаконні придбання, передача, збут, зберігання або носіння зброї, його основних частин, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв - ст. 222; і т. п.).

Основні функції з реалізації індивідуального попередження злочинної поведінки підлітків, відповідно до Федерального закону від 24 червня 1999 № 120-ФЗ «Про основи системи профілактики бездоглядності й правопорушень неповнолітніх» покладено на різноманітні державні та недержавні структури. Серед них особливе місце займають спеціалізовані підрозділи органів внутрішніх справ, що входять до структури міліції громадської безпеки. Ці підрозділи реалізують заходи впливу щодо таких категорій неповнолітніх: звільнених з місць позбавлення волі; засуджених до позбавлення волі умовно або з відстрочкою виконання вироку; що скоїли злочини, але звільнені від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням заходів громадського впливу або адміністративного стягнення або внаслідок акту про амністії; які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого наступає кримінальна відповідальність; обвинувачених у скоєнні злочинів і не взятих під варту в період попереднього слідства; повернулися з спеціальних навчально-, лікувально-виховних закладів; систематично вчиняють правопорушення, що тягнуть заходи адміністративного покарання.

Для реалізації впливу на зазначені категорії осіб підрозділу у справах неповнолітніх приймають такі заходи:

взаємодіють з органами соціального захисту, зайнятості населення, освіти, охорони здоров'я, трудовими колективами, громадськими об'єднаннями, благодійними та іншими фондами з метою активізації попередження правопорушень неповнолітніх;

викликають неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, а також запрошують інших осіб у справах і матеріалам, які знаходяться у провадженні міліції, для з'ясування обставин, пов'язаних з правопорушеннями підлітків, отримують від них необхідні відомості, пояснення, документи;

відвідують неповнолітніх правопорушників за місцем їх проживання, навчання, роботи, проводять профілактичні бесіди з ними, батьками та іншими особами, що відповідають за виховання і поведінку підлітків;

затримують і доставляють підлітків у центри тимчасової ізоляції неповнолітніх правопорушників на підставах, передбачених чинним законодавством та нормативними актами МВС Росії;

проводять передбачені кримінально-процесуальним законодавством дії за матеріалами щодо неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку притягнення їх до кримінальної відповідальності;

відповідно до чинного законодавства здійснюють заходи з контролю за неповнолітніми, засудженими до позбавлення волі умовно або звільненими від кримінальної відповідальності з застосуванням примусових заходів виховного впливу;

у невідкладних випадках направляють дітей і підлітків, які залишилися без батьківського піклування, до установ органів соціального захисту населення, охорони здоров'я для надання медичної допомоги неповнолітнім правопорушникам, що вживають спиртні напої, наркотичні та інші засоби, що тягнуть одурманення;

направляють до державних органів, на підприємства, установи, організації та громадські об'єднання інформацію про обставини, що сприяють правопорушенням підлітків, і пропозиції щодо усунення цих обставин.

Специфічним індивідуальне попередження злочинної поведінки в тих випадках, коли відсутня інформація про осіб, які вже скоюють злочини, але ці злочини ще

не розкриті, та особи можуть продовжувати злочинну діяльність. Джерелами такої інформації служать перш за все:

книги (журнали) обліку подій, затриманих і доставлених у чергові частини органів внутрішніх справ;

кримінальні справи, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи або про його припинення;

матеріали про адміністративні або інші правопорушення;

вироки судів;

повідомлення, повідомлення, інші матеріали міліції, виправних установ, спеціальних навчально-виховних навчальних закладів, підрозділів органів внутрішніх справ, суду, прокуратури;

заяви і листи громадян;

повідомлення державних, недержавних органів та організацій;

повідомлення в пресі, по радіо, телебаченню і т. д.

Виявлення осіб, які могли вчинити злочин і продовжувати злочинну діяльність, грунтується на поінформованості про тих людей, імовірність кримінальної поведінки яких прогнозується як висока, на знанні закономірностей детермінації, причинності злочинної діяльності та її розвитку.