Загальна характеристика системи попередження злочинності

Як зазначалося в літературі, «теорія попередження злочинності є такий розділ кримінології, в якому синтезується і використовується вся сукупність зібраної цією наукою

інформації »1. Відповідно практична попереджувальна діяльність завжди базується на попередньому аналізі злочинності в конкретних просторово-часових межах, виявленні її причин, умов, кримінологічних прогнозуванні і т. д. Тільки тоді ця діяльність буває результативною.

Попереджувальна діяльність носить системний характер. Вона має специфічні об'єкти, суб'єкти, засоби запобіжного впливу. У ній виділяються загальне, спеціальне попередження злочинності, індивідуальне попередження злочинів.

З урахуванням складного характеру детермінації, причинності злочинності об'єкт попереджувального впливу складний, це:

1) зовнішні для злочинності обставини, а якщо мова йде про індивідуальне злочинну поведінку - зовнішні для його суб'єкти - злочинця / У тому числі поведінка потерпілої сторони. Саме з нею зв'язується так звана віктімоло-ня профілактика, про яку йдеться далі;

2) процеси, що відбуваються в самій злочинності і призводять до все новому відтворення, нерідко розширеного, злочинної поведінки (розвиток організованої злочинності, залучення неповнолітніх до вчинення злочинів і т. п.), або - стосовно до злочину - процеси, залежні, насамперед, від самого злочинця (продовження вживання ним наркотиків, проведення їм дозвілля в криміногенної або прямо кримінальному середовищі і т. д.);

3) процеси взаємодії злочинності і офіційного суспільства. Зокрема, зміцнення системи соціального контролю, контролюючих та правоохоронних органів.

Важлива у всіх випадках конкретизація об'єкта попереджувальної діяльності в певних умовах місця і часу, стосовно до тих чи й н и м к р и м і н а л ь н и м проявам. Не можна давати рекомендації на всі випадки і всі часи. Суспільство змінюється, змінюється і злочинність. Розробка конкретних і ефективних запобіжних заходів здійснюється тільки на базі попереднього вивчення детермінаціонних комплексів злочинності, окремих її видів і злочинів з обов'язковим виділенням зв'язків причинних - явищ і процесів, генетично пов'язаних зі злочинністю або індивідуальним злочинною поведінкою. Без цього не вдається домогтися реального результату.

Попередження злочинності - багаторівнева система заходів, що виходять від різних суб'ектов1. У загальному плані можна сказати, що попередження злочинності суб'єктами є суспільство в особі різних її інститутів (партій, громадських організацій, фондів і т. д.), держава та її органи, фізичні та юридичні особи. У літературі нерідко йдеться про «громадян», але це не дуже точно, тому що суб'єктами попереджувальної діяльності можуть бути проживають на території держави іноземні громадяни та особи без громадянства, зацікавлені у зміцненні правопорядку.

Серед суб'єктів попередження злочинності виділяються так звані спеціалізовані неспеціалізовані і. Критерієм їх розмежування служать особливості правових повноважень.

Попереджувальна діяльність спеціалізованих суб'єктів випливає прямо з їх передбачених законом професійних обов'язків або громадських повноважень, зафіксованих до статутних документів. Це Рада Безпеки Російської Федерації, органи суду, що прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, Федеральна служба безпеки, Державна митна служба та інші правоохоронні органи. Безсумнівно суд, правоохоронні органи беруть участь у попередженні злочинності і злочинів, виносячи приватні визначення та уявлення про причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, виявляючи такі причини відповідно до кримінально-процесуальним та іншим законодавством.

Спеціальний орган попередження - Міжвідомча комісія з соціального профілактики правопорушень Уряду Російської Федерації. Вона діє відповідно до Положення про неї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1997 № 1648 «Про Міжвідомчу комісію з соціальної профілактики правопорушень Уряду Російської Федерації» 2. Цією постановою було рекомендовано органам виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, органам місцевого самоврядування розглянути питання про утворення постійно діючих комісій із соціальної профілактики правопорушень на чолі з одним з керівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. У деяких регіонах поряд із зазначеними комісіями створювалися також відділи Адміністрації щодо попередження (профілактики) правопорушень.

Відповідно до ст. 1 Положення комісія «створена для координації діяльності федеральних органів виконавчої влади, недержавних організацій та громадських об'єднань з реалізації соціальних, правових та інших практичних заходів, спрямованих на профілактику правопорушень, усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню». Тобто тут попередження злочинності здійснюється в загальній системі попередження усіх правопорушень. Рішення комісії носять рекомендаційний характер, вона вносить пропозиції щодо питань, які потребують рішення Уряду Російської Федерації. Голова комісії та її склад затверджуються рішенням Уряду Росії. Організаційно-технічне забезпечення роботи комісії покладено на Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації.

Основні завдання Міжвідомчої комісії: а) визначення комплексу заходів щодо соціальної профілактики правопорушень; б) розробка проекту довгострокової федеральної цільової програми з такої профілактики; в) вироблення заходів щодо вдосконалення координації соціально-правової профілактичної діяльності федеральних органів виконавчої влади; г) організація роботи з підготовки проектів федеральних законів та інших нормативних правових актів Російської Федерації, спрямованих на усунення причин та умов правопорушень; д) зміцнення зв'язку федеральних органів виконавчої влади та правоохоронних органів з громадськими об'єднаннями і населенням в процесі профілактичної діяльності; е) здійснення контролю за виконанням законів та інших правових актів з питань соціальної профілактики правопорушень.

Опції Міжвідомчої комісії, як вже зазначалося в гл. 11 «Загальна характеристика боротьби зі злочинністю» цього підручника, включають крім власне попереджувальних і деякі загальноорганізаційні. У той же час серед них є такі важливі саме для попереджувальної діяльності, як: 1) інформування Уряду РФ про стан профілактичної діяльності та внесення пропозицій щодо підвищення її ефективності; 2) визначення шляхів вдосконалення системи профілактики та управління нею; 3) підготовка пропозицій та проектів рішення Уряду РФ з питань соціальної профілактики правопорушень; 4) розробка та внесення на розгляд Уряду РФ пропозицій щодо вдосконалення законодавства про профілактику; 5) сприяння розвитку міжнародних зв'язків з тих самих питань; 6) організація розробки та виконання федеральних цільових програм з профілактики; 7) проведення з відповідних питань координаційних нарад, брифінгів, зустрічей тощо; 8) утворення експертних груп з числа вчених, фахівців; 9) надання рекомендацій щодо впровадження в практику профілактики передового досвіду, результатів наукових досліджень, а також здійснення інших функцій.

Ряд кримінологів - цілком обгрунтовано - відносять до числа спеціалізованих органів попередження злочинів контрольно-фінансові та інші контролюючі органи, різноманітні інспекції. У попередженні злочинності велика роль таких органів державного контролю, як податкові органи, Державний антимонопольний комітет, Держстандарт, Держторгінспекції, Державна інспекція з контролю за цінами, Державна інспекція з забезпечення державної монополії на алкогольну продукцію, Федеральна служба з валютного та експортного контролю, сан-епіднагляд , лісова та рибна охорона, аудиторські організації та ін

У попередженні злочинності беруть участь різні інститути громадянського суспільства: політичні партії, громадські організації, фонди і т. п. До числа громадських спеціалізованих суб'єктів відносяться добровільні народні дружини, різні громадські ради профілактики і т. п. А. І. Алексєєв до числа спеціалізованих суб'єктів попередження злочинності в Росії в 90-х рр.. відносив наступні недержавні структури: громадські пункти охорони порядка1, товариські суди, добровільні народні дружини (робочі загони) з охорони громадського порядку, комісії підприємств по боротьбі з пияцтвом, поради профілактики трудових колективів, громадські помічники прокурорів, слідчих, позаштатні співробітники міліції і деякі

другіе1. При цьому цей автор відзначає, що «окремі зазначені формування (наприклад, ради профілактики) практично припинили своє існування, діяльність інших (наприклад, ДНД) здійснюється далеко не з колишнім розмахом (коли в ДНД були залучені більше 12 млн громадян), значно звузилася, багато в чому наповнилася новим змістом, організується і стимулюється по-новому »2.

Спеціалізованими недержавними суб'єктами попереджувальної діяльності є також відомчі та приватні служби безпеки, суб'єкти, що займаються приватною охоронної і детективної діяльністю.

До спеціалізованих суб'єктам можна віднести і спеціальні видання, редакції ЗМІ ( «Людина і закон», «Законність» та ін.)

Неспеціалізованими суб'єктами називають всі інші організації, юридичні і фізичні особи, засоби масової інформації, які беруть участь у попередженні злочинності в процесі реалізації своїх загальних повноважень, прав та обов'язків. Це і окремі люди, і сім'я, і колектив за місцем роботи, та ін Якщо, наприклад, мешканці будинку домагаються благоустрою території, роботи різного роду гуртків задля організації змістовної і позитивної дозвільної діяльності неповнолітніх, то вони вносять свій внесок у попередження злочинності неповнолітніх.

Надаючи значення належної скоординованості зусиль різних суб'єктів попередження злочинності, автори виділяють, як правило, два види координації: комплексно-територіальну (горизонтальну) і установчо-галузеву (вертикальну). С. І. Герасимов запропонував вважати ще одним самостійним видом координації міжвідомчу (правоохоронних органів), яка у сфері боротьби зі злочинністю здійснюється прокуратурой3. При цьому автор наголошує на важливості відновлення і розвитку зв'язків правоохоронних органів з населенням.

У системі попередження злочинності виділяються три структури - види попередження: загальне, спеціальне і індивідуальне.Критерієм їх розмежування служить масштаб попереджувальної діяльності.