Вивчення в рамках обмеженого детермінізму

Раніше вже говорилося про те, що кримінологія - це не "все ж наука», а кримінолог - не універсальний фахівець, здатний успішно досліджувати все різноманіття явищ дійсності. Він не може замінити економіста, політолога, соціолога, соціального психолога та інших фахівців. Іншими словами, існують межі його компетенції. Які ж вони?

Кримінолог веде дослідження детермінації і причинності злочинності в рамках «часткового детермінізму». Іншими словами, коли «розкриття детермінантів свідомо неповно у філософському сенсі і претендує на повноту лише в сенсі узкометодологіческом, відносному до предмета і методів відповідної науки» 1.

Наприклад, якщо кримінолог виявляє у злочинця невірні погляди на закон, виконання його вимог, інші особисті характеристики, а також з'ясовує, що дана особа діяло в умовах фактичної безкарності кримінальної поведінки, він сам не вдається в глибокі психофізіологічні та психологічні механізми формування відповідних характеристик, не глибоко вивчає причини поганої розкриття злочинів, прорахунків у діяльності оперативно-розшукової. Відповідну інформацію він повідомляє іншим фахівцям і ставить питання про її глибокому аналізі ними самостійно або про проведення міждисциплінарного дослідження зусиллями різних фахівців.

Але тільки кримінолог - і це важливо підкреслити - отримує відразу інформацію про все причинному комплексі, інших комплексі взаємозв'язків, безпосередньо детермінують злочинність. Чим далі він йде від злочинності і переходить до більш глибоких зв'язків, тим активніше він повинен користуватися допомогою інших фахівців або просто передавати їм естафету.

Часто про причини злочинності міркують психологи, соціологи, але справа в тому, що вони ізолюють певні фактори, які беруть участь в причинному комплексі, в рамках своєї компетенції. Відповідно не враховують взаємозв'язку різних факторів і ті взаємодії, в яких розглядається ними обставина породжує злочинність. Тобто абсолютизує його. Така абсолютизація, поглиблене вивчення обраного фактора гарні, тільки якщо вони поєднуються з кримінологічної оцінкою причинного комплексу чи іншого комплексу взаємодії різних факторів, що детермінують злочинність.

Є ще одна важлива обставина: сама злочинність, будучи вплетеною в тканину суспільних відносин, може їх трансформувати й певним чином визначати їхній розвиток. Не випадково попередні стану злочинності беруть участь в детермінації наступних. Зрозуміло, в різних взаємодіях спостерігається різний результат.

Отже, участь кримінолог у вивченні детермінації, у тім числі причинності злочинності, вкрай важливо, але він має усвідомлювати, що веде дослідження в рамках обмеженого детермінізму.

Реалізація причинно-наслідкових зв'язків відбувається в умовах різних. Зокрема, важливо мати на увазі наступні:

умови неповної ізоляції, що означають, що будь-яке локальне взаємодію (наприклад, особи і мікросередовища) є елементом більш широкого соціальної взаємодії і підкоряється законам останнього;

умови внутрішній неоднорідності, в результаті чого елементи нерівнозначні взаємодії, одні з них грають більш активну роль і є визначальними (соціальне середовище), інші - похідними (особистість);

умови внутрішньої організації та стійкості, у результаті чого кримінологічних значуща взаємодія може мати різний ступінь стійкості, а злочин може бути результатом процесу, який проявляє себе в значній мірі залежно від ряду інших обставин;

умови середовища, що вимагають пов'язувати конкретні соціальної взаємодії середовища й особистості з певним рівнем розвитку суспільства і бачити, наприклад, механізми породження в суспільстві посеред іншого типу, в тому числі статистично частіше дає злочинну поведінку;

умови заходи, при яких умови конкретного заподіяння стають такими тільки при придбанні певної якісної заходи, як це, наприклад, зазначалося Ф. Енгельсом стосовно до процесів переростання деморалізації в злочинну поведінку;

умови повноти детермінації, що вимагають правильно оцінювати можливість ізольованого розгляду різних парних взаємодій, що а також виокремлення якоїсь однієї лінії детермінації (економічної або політичної і т. п.).

Іншими словами, кримінолог зобов'язаний завжди тверезо оцінювати повноту наявного в нього матеріалу і відповідно розмежовувати висновки, які:

а) відразу можуть враховуватися у боротьбі зі злочинністю;

б) доводяться до відома інших спеціалістів для більш гли
бокой опрацювання ними відповідної інформації.

Остання іноді викликає розчарування в тих, хто замовляє проведення кримінологічного дослідження. Вони чекають відразу однозначних висновків і негайних рекомендацій, вказівок, що робити. Погано, якщо кримінолог йде на поводу в цих очікувань - він вводить в оману замовників щодо якості своїх рекомендацій. Втіхою замовнику при чесної позиції кримінолог може служити те, що без кримінолог жоден інший фахівець не може виявити відразу всю сукупність взаємозв'язків, безпосередньо детермінують злочинну поведінку і злочинність. Без нього ніхто не може правильно визначити, який саме коло фахівців повинен бути підключений до подальшу роботу, і правильно сформулювати коло завдань для цих фахівців.

Які ж саме особливості кримінологічного вивчення соціального середовища і злочинця при виявленні детермінації і причинності злочинності? Про це йдеться в наступних розділах.