Злочинці, як об'єкт і предмет кримінологічного вивчення

Об'єктом кримінологічного вивчення є, по-перше, окремі особи, які вчиняють злочини. Приміром, при монографічному їх дослідженні. По-друге, різні контингенту злочинців: неповнолітні злочинці, рецидивісти, корисливі і т. п. По-третє, різні кримінологічні типи злочинців, про які йдеться далі.

При цьому кримінолог має справу з фактичними злочинцями, а не тільки з тими, щодо яких відбувся вступив у законну силу вирок суду. Об'єктом кримінологічного дослідження людина стає відразу після вчинення ним кримінально караного діяння. Не можна забувати, що нерідко не виявляються та йдуть від кримінальної відповідальності найдосвідченіші, організовані і професійні злочинці. Тому робити висновки про характеристики злочинців тільки на основі матеріалів кримінальних справ, карної статистики - це значить не побачити багато важливих моменти, що визначають фактичну злочинність та її розвиток.

Слід одразу застерегти від захоплення «легким» підходом до аналізу даних про осіб, що вчиняють злочини. Зокрема, від виділення якогось середньостатистичного злочинця, що коли за даними статистики усереднюються відомості про стать, вік, соціальний стан, освіту та інші характеристики виявлених злочинців. Такий прийом можна уподібнити створення образу середньостатистичного мешканця лісу на основі даних про характеристики ведмедів, вовків, зайців, лисиць, кабанів, лосів, мишей і т. д. Особливо, коли такі статистичні характеристики беруться як даність - тільки тому, що вони вже відображені в статистиці. Практична користь такого приймання нульова, тому що боротьба із злочинністю має бути розрахована на реальні особи, типи, групи злочинців і їх фактичні, а не умовні статистичні характеристики.

Одночасно об'єктом вивчення кримінолог є особи, не вчиняють злочинів, що ведуть себе стійко правомірне. Це важливо при використанні методу контрольної групи і виявлення відмінностей характеристик злочинців від характеристик не уявних або «ідеальних» людей, а реальних, які формувалися в тих же умовах мета-, макросередовища, середовища середнього рівня.

Кримінологічне вивчення злочинця не може бути вичерпним дослідженням всієї складної комплексної проблеми людини та її діяльності.

Вивчає кримінолог злочинність і злочинців у рамках так званого "часткового детермінізму, коли розкриття детермінант свідомо неповно з точки зору філософії, усіх наук про людину і суспільство. Повнота відносна тут, прив'язана до предмета і методів кримінології.

Отже, виникає завдання виокремлення кола характеристик, що дозволяють виявити найближчі до злочину і злочинності причинні зв'язки, причинні ланцюжки та комплекси.І при необхідності для поглиблення їх аналізу звернутися до іншим фахівцям, надати їм необхідну інформацію у своєрідній дослідницької естафеті.

Найбільш поширеним у кримінології є виділення шести груп ознак: 1) соціально-демографічні ознаки; 2) кримінально-правові ознаки; 3) соціальні прояви в різних сферах життєдіяльності, або соціальні зв'язки; 4) моральні властивості; 5) психологічні ознаки; 6) фізичні (біологічні) характеристики. Ці ознак у тих чи інших поєднаннях зустрічаються в роботах різних авторів: Ю. М. Антоняна, П. С. Дагель, Н. С. Лейкин, А. Б. Сахарова, Б. С. Волкова та ін

Виявлення психологічних ознак - завдання фахівців-психологів і вимагає спеціальних психологічних, психофізіологічних пізнань.

При аналізі найближчих до злочину причинних ланцюжків і комплексів припустиме обмеження тільки соціологічним, соціально-психологічних і етико-правовим дослідженням.

При цьому особистість злочинця вивчається одночасно в двох аспектах: з одного боку, як об'єкт соціальних зв'язків і впливів, з іншого - як суб'єкт, здатний до активної цілеспрямованої, перетворюючої діяльності.

У цьому випадку традиційно виділяються і зазначені вище характеристики виявляються не цілком задовольняють завдань такого дослідження. При аналізі кримінально-правової характеристики, наприклад, виявляються дані про раніше відбувалися особистістю злочинах. Але ж важливо й інше: в рамках якої саме діяльності особистості відбувалися ці злочини, в ім'я задоволення яких саме потреб та інтересів це відбувалося, які моральні якості особистості знаходили свій вияв у злочинах?

Тому при вивченні особистості як певної цілісності, в єдності її свідомості та діяльності, у взаємодії її з соціальним середовищем предмет вивчення став виглядати інакше. Враховувалися досвід та результати кримінологічних досліджень.

Як предмет дослідження стали виділятися наступні характеристики: +1) «об'єктивні»: соціальні позиції та ролі, діяльність особистості; 2) «суб'єктивні»: потребностно-мотиваційна сфера, ціннісно-нормативна характеристика свідомості. В рамках першої групи аналізуються характеристик соціально-демографічні, кримінально-правові ознаки.