Злочинність як суспільна проблема та значення науки кримінології

Кримінологія - вчення про злочин, якщо мати на увазі буквальний переклад слова. Crimen - злочин, logos - вчення. Однак фактичний зміст науки кримінології набагато складніше і багатоаспектна.

Кримінологія вивчає не тільки закономірності окремих злочинів, індивідуального злочинної поведінки, але і злочинності як масового злочинної поведінки. В останньому випадку мова йде про одне з найбільш складних соціальних явищ.

Чому скоює злочин людина? Чому для вирішення своїх проблем багато злочинний обирають шлях? Що робити з метою недопущення цього? Ці питання хвилюють уми людей уже не одне тисячоліття. На них намагалися відповісти філософи та письменники, соціологи та лікарі, економісти і політики.

Проблема злочинності завжди займала одне з перших місць серед найгостріших проблем, тривожать громадську думку. У другій половині XX ст. в різних державах її ставили по значущості на друге місце. Про неї, як правило, висловлюються всі, вважаючи, що її рішення є всім. Більшість політиків, які прагнуть до влади, перш за все обіцяють покінчити з розгулом злочинності. Виступи політиків, громадських діячів, матеріали засобів масової інформації завжди сприймаються з живим інтересом. Це зрозуміло, оскільки зачіпаються життєво важливі, що стосуються кожної людини питання. При цьому, як правило, висвітлюється найбільш очевидне злочинності в проблемі, помітне багатьом, нерідко висловлюються погляди, досить поширені в громадській думці, відразу пропонуються певні рішення. Ці рішення на перший погляд здаються і цілком радикальними, і реалізуються в короткий термін. Але досвід показує, що такого

роду «прості» рішення лише на дуже нетривалий час змінюють положення справ, потім злочинність «бере своє»: змінюються лише форми кримінальної поведінки або місця вчинення злочинів.

Фахівці в галузі боротьби зі злочинністю, кримінологи ретельно вивчають подібні виступи та публікації, тому що вони дозволяють одержувати інформацію про нові, часом несподіваних аспектах проблеми, про громадську думку, нестандартних пропозиції. Однак ці ж публікації та виступи неспеціалістів небезпекою чреваті створення ілюзії, ніби вся проблема злочинності зводиться до лежать на поверхні явищ, а аналіз злочинності і її причин не вимагає спеціальних знань. Багато хто вважає, що покінчити зі злочинністю можна, керуючись лише «здоровим глуздом - буденною свідомістю, не вивчаючи та не враховуючи весь накопичений у даному відношенні людський досвід. Причому нерідко відкидаються наукові рекомендації та ігноруються навіть вимоги закону з посиланнями на «надзвичайність». Однак через короткий час в цих випадках злочинність знову зростає і стає ще більш небезпечною, ніж раніше, оскільки її причини зберігаються. На зміну затриманим, заарештованим злочинцям приходять нові особи, що знаходилися і діяли в таких же соціальних умовах, що й раніше здійснювали злочини люди. Про необгрунтованої жорстокості в боротьбі зі злочинністю, порушеннях законності довго пам'ятають правопорушники, їх рідні та близькі. У таких випадках відбувається відчуження населення від влади, вона відмовляється від співробітництва з нею в боротьбі зі злочинністю. А без допомоги населення успіх тут неможливий. Але те, що очевидно фахівцям-кримінології в усьому світі, що закріплено у ряді міжнародно навіть-правових документів, до цих пір нерідко огульно відкидається дилетантами.

Кримінологія в процесі всього розвитку науки доводиться постійно доводити її цінність, необхідність, самостійність як галузі, що припускає наявність фахівців-професіоналів. Це відбувається в дискусіях з представниками кримінального права, соціологами та іншими спеціалістами.

Вивчаючи кримінальне право, кримінальний процес, кримінально-виконавче право, оперативно-розшукову право, криміналістику та інші науки, майбутній юрист готується до того, щоб грамотно, відповідно до закону реагувати на вчинені злочини, розкривати їх, припиняти, викривати злочинців, забезпечувати застосування до винних передбачених законом заходів покарання.

Це все вкрай важливо і необхідно вміти робити. Без цього немає боротьби зі злочинністю. Але й боротьба з злочинністю не зводиться тільки до цьому, вона включає також оцінку стану справ, розробку програм боротьби із злочинністю, попередження злочинів шляхом усунення їх причин і умов, а також багато іншого.

Коли існує злочинність, тоді злочину носять зовсім не одиничний характер, відбуваються не подекуди й подеколи, а практично щогодини більшою кількістю людей. У суспільстві існують організована і професійна злочинність. Боротися з нею тільки шляхом збудження, що розслідування, судового розгляду окремих кримінальних справ і залучення окремих винних до кримінальної відповідальності - це все одно, що намагатиметься виграти війну, використовуючи тільки снайперів. Добре, якщо ще снайперів, а не посередніх чи поганих стрільців. Це все одно, що обійтися без розвідки, аналізу ситуації, розробки великомасштабних операцій, їх матеріального, кадрового, інформаційного забезпечення, без допомоги всього населення, тобто своєрідного забезпечення тилу.

Кримінологія вивчає злочинність, види злочинності, індивідуальне злочинну поведінку, злочини; їх причини, інші види їх взаємозв'язків з різними явищами і процесами; результативність приймалися заходів по боротьбі з злочинністю. На цій базі кримінологи виробляють рекомендації щодо вдосконалення боротьби зі злочинністю. Багато хто з цих рекомендації передаються іншим спеціалістам: економістам, соціологам, юристам різного профілю для їх детального опрацьовування з урахуванням спеціальних наукових знань і розробки цілого комплексу конкретних заходів щодо усунення причин та умов кримінальних явищ.

В даний час переважаючим є погляд на кримінологію як загальнотеоретичних науку про злочинність, з висновками якої повинні вважатися перш за все спеціалісти в галузі інших наук, які раніше називалися науками «кримінального циклу», а пізніше - «кримінологічного циклу» (кримінального, кримінально-процесуального, кримінально - виконавчого права, що оперативно-розшукової права, криміналістики, кримінальної психології і т. п.) '.

Але таке визнання кримінологія отримала порівняно недавно. Історія становлення цієї науки повна гострих зіткнень ідей, драм. Тому, перш ніж говорити про саму кримінології, має сенс звернутися до її передісторії - згадати більш ранні вчення про злочини, їх причини та реагування на злочини. Щоб піднятися на новий щабель знання, ми «повинні ставати на плечі попередників», але ні в якому разі не робити вигляд, що їх не було, і не ігнорувати пройдений ними шлях. Кожне, навіть найменший приріст знання в історію людства завжди має високу собівартість, а помилки, може бути, і дані для того, щоб про них знали і вміли видобувати з них уроки. Тому у другому параграфі увага буде зосереджена не на прорахунки попередників, а на тих судженнях, які заслуговують на особливу увагу.