Кримінологічна характеристика та особливості детермінації злочинності в екстремальних ситуаціях
Злочинність в екстремальних ситуаціях являє собою складну сукупність злочинів, що здійснюються навмисно або необережно в екстремальних ситуаціях, викликаних природними, техногенними або соціальними факторами.
Під екстремальної ситуацією розуміється стан середовища, яке викликається явищами і факторами природного, техногенного чи соціального характеру, які різко порушують нормальні умови життя населення, громадську безпеку і громадський порядок у регіоні, декількох регіонах або в країні в цілому. Така ситуація супроводжується важкопередбачуваними тяжкими наслідками, часто за своїм характером що є суспільним лихом, істотно змінює ступінь суспільної небезпеки злочинів, якісно ускладнює всю правоохоронну та профілактичну діяльність.
Поняття «екстремальна ситуація» у цій главі виступає в якості родового по відношенню до понять «особливі умови», «надзвичайні ситуації», «надзвичайні обставини» та ін Дії співробітників правоохоронних органів і військовослужбовців із забезпечення правопорядку та боротьби зі злочинністю в умовах стихійних лих, великих аварій і катастроф, масових порушень громадського порядку, дій незаконних збройних формувань, припинення захоплень заручників, актів тероризму розглядаються як дії в умовах екстремальності. Подібні виняткові ситуації припускають якісна зміна об'єктивних умов діяльності органів державної власті1.
Екстремальні ситуації бувають наслідком злочинної діяльності, породжують нові характеристики злочинності і вимагають специфічних заходів боротьби з нею. Екстремальні ситуації виникають, як правило, раптово, розвиваються стрімко і не завжди, особливо на початкових стадіях, піддаються попередження та контролю. При цьому екстремальні ситуації можуть зберігатися протягом тривалого періоду, змінюючись по зовнішнім і внутрішнім параметрам, характеру кримінальної та криміногенної обстановки.
Можна умовно виділити три групи джерел (причин) виникнення екстремальних ситуацій:
1) явища, пов'язані з дією стихійних сил природи: землетруси, повені, засухи, лісові пожежі, урагани, цунамі, смерчі, селі, обвали, зсуви і т. д. Такі явища, як правило, важко прогнозуються, охоплюють територію декількох адміністративно-територіальних одиниць, завдають значних матеріальних збитків і становлять реальну небезпеку для життя людей. Ліквідація наслідків цих явищ вимагає значних ресурсів, а в ряді випадків і необхідність введення спеціального правового режиму - надзвичайного положенія2;
2) явища, зумовлені причинами технічного характеру,
що виникають внаслідок неправильної або недбалої експлуатації різного роду технічних пристроїв, машин і механізмів, джерел підвищеної небезпеки, порушення та недотримання технології на вибухо - або пожежонебезпечних підприємствах,
шкідливих в екологічному плані проізводствах1.
Явища першої та другої груп виступають, як правило, що провокують злочинність обставинами. У той же час екстремальні ситуації, викликані явищами другої групи (причини техногенного характеру), обумовлені протиправним (часом ненавмисним) поведінкою конкретних осіб;
3) явища соціального характеру, пов'язані з поведінкою
людей (як окремих громадян, так і груп). Загальним умовою
тут виступає протиправність поведінки, порушення громадського порядку, вчинення суспільно небезпечних дій,
пов'язаних з посяганнями на життя і здоров'я громадян,
їх права і свободи, майно і т. д. Сюди відносяться масові
заворушення, терористичні акції, діяльність незаконних
збройних формувань, збройний заколот, групові
порушення громадського порядку, захоплення заручників, літальних апаратів, групові бійки та сутички, в тому числі на
грунті міжнаціональної ворожнечі, масові втечі з місць позбавлення волі і з-під варти, групове опір силам
правопорядку, нападу на охоронювані об'єкти з метою захоплення зброї, цінностей та ін. Припинення та ліквідація таких
явищ становлять найбільшу складність для правоохоронних органів спільно з підрозділами Збройних
Сил РФ, внутрішніх військ МВС Росії, іншими державними збройними формуваннями, оскільки вони загрожують загибеллю людей, заподіянням значного збитку і можуть
мати катастрофічні наслідки у разі неприйняття своє
тимчасових та адекватних заходів.
За масштабами екстремальні події та їх наслідки можна підрозділити на локальні, регіональні, глобальні. Критерієм
даної класифікації вважається ступінь ураженості тієї чи іншої місцевості (району, міста, регіону, Держави або групи громадян) негативними наслідками події, тяжкість останнього.
Соціально-правовий аспект проблеми полягає в визначенні правового режиму ситуації (наприклад, режиму надзвичайного положенія1), правового інструментарію впливу на подію і його наслідки, а також у забезпеченні правової основи профілактичних та інших заходів. При цьому створюється оптимальне ресурсне забезпечення (особовий склад, матеріально-технічне постачання) сил, необхідних для ліквідації їх наслідків або максимального послаблення.
Законодавець, встановлюючи ступінь суспільної небезпеки злочинів, що здійснюються в розглянутих ситуаціях, закріплює положення про підвищену суспільної небезпеки такого роду діянь. В зокрема, вчинення злочину в ситуації надзвичайного стану з використанням умов стихійного чи іншого суспільного лиха, а також при масових заворушеннях визнається обставиною, що обтяжує відповідальність (п. «л» ст. 63 УК РФ). Пленум Верховного Суду СРСР у постанові 1988 «Про розгляд судами справ, пов'язаних зі злочинами, досконалими в умовах стихійного або іншого громадського лиха» звернув увагу судів на те, що, «оскільки вчинення злочину з використанням умов лиха є в силу прямої вказівки закону обставиною, що обтяжує відповідальність, судова практика має неухильно це враховувати »2.
Відмінна риса обстановки вчинення злочину (як елемента складу злочину) у зв'язку з цим полягає в її впливі на виникнення і розвиток протиправного діяння і зміна ступеня його суспільної небезпеки. Так, корисливе заволодіння майном особи, яка перебуває у безпорадному стані внаслідок землетрусу, або проникнення з корисливою метою в житло громадянина, що піддалася погрому в ході масових заворушень, свідчать про велику суспільної небезпеки діяння та особи, яка його вчинила. У той же час в умовах суспільного лиха може мати місце заволодіння матеріальними цінностями в силу крайньої потреби (злом сховища з метою нагодувати, одягнути людей, які залишилися без притулку і їжі, і т. д.). У цих ситуаціях наявності дії в умовах крайньої необхідності.
Підвищена суспільна небезпека діянь, пов'язаних з посяганнями на жизнь, здоровье, гідність громадян, майно різних власників, громадську безпеку, основи конституційного ладу і безпеки держави, інші охоронювані законом суспільні відносини, в екстремальних умовах обумовлена:
винними використанням умов суспільного лиха як фактора, що полегшує вчинення злочину;
вчиненням злочину у відношенні осіб, що перебувають у безпорадному стані або загиблих в результаті дії природних сил або злочинних дій фізичних осіб;
переважанням низьких мотивів поведінки винних;
збільшенням обсягу суспільних відносин, одночасно зазнають протиправних посягань;
можливостями великомасштабних конфліктних ситуацій, масованим і інтенсивним протидією прийнятих рішень і законним діям до правоохоронних органів;
випадками «маскування» об'єктивно антигромадських протиправних посягань під здійснення законних дій в інтересах окремих осіб або груп;
складністю визначення початкового моменту правомірного застосування запобіжних заходів;
відсутністю чіткого правового механізму дій щодо вимушеного застосування сили щодо значної кількості осіб, які навмисно порушують суспільний порядок;
підвищеною загрозою заподіяння шкоди осіб, присутніх, у тому числі випадково опинилися, поблизу місця події, при відображенні (припинення) посягання або затримання злочинця;
інтенсивним впливом на мотивацію поведінки правопріменітелей соціально-психологічних, політичні чинники, національної приналежності правопріменітеля, винної особи і жертв.
У загальній формі можна сказати, що кількісні і якісні характеристики злочинності в умовах стихійних лих зазнають істотних змін у порівнянні з попереднім часом. У перший момент рівень суспільної небезпеки злочинності різко знижується, але потім він
починає наростати. Дезорганізація соціального, економічного, психологічного і, як наслідок, правового укладу життя є живильним середовищем для нових злочинів, що провокує фактором для нестійкої частини населення.
При більш конкретному викладі питання про специфіку злочинності та боротьби з нею в умовах стихійного лиха доцільно розглянути кримінологічних значущі наслідки ситуації землетрусу у Вірменії. Воно відбулося 7 грудня 1988 з епіцентром у м. Спітаку. Сила підземних поштовхів склала більше 10 балів за шкалою Ріхтера. Лихо охопило близько 40% території республіки з населенням більше 1 млн чоловік. Внаслідок стихії загинуло близько 25 тис. осіб, постраждало 12 тис., без даху над головою залишилося понад 0,5 млн чоловік. Неминучим супутником землетрусу в ході ліквідації наслідків його є злочинність. Виявити найбільшою мірою реальну картину зареєстрованої злочинності дозволяє її аналіз за більш тривалий проміжок часу, зокрема за 8-10 попередніх років землетрусу. У цьому випадку аналіз статистичних даних дозволяє з достатнім обгрунтованістю відзначити, що в результаті землетрусу створюються умови, що сприяють різкому зростанню протиправних посягань.
Аналіз стану і характеру злочинності у Вірменії встановив високий рівень її як у абсолютні, так і у відносних показниках. Найбільше зростання злочинів був зафіксований по лінії кримінальної міліції - у три рази. Значну частину їх склали корисливі злочини. Разом з тим початковий період після землетрусу характеризується зростанням, а у ряді районів і відсутністю реєстрованих тяжких насильницьких злочинів, хуліганських проявів. Стрибкоподібного росту злочинності проявляється не тільки у порівнянні з попередніми роками, але і в характерному зміну динаміки приросту протягом певного періоду з дня землетрусу. Так, найбільш помітний її сплеск характерний для первісного періоду ліквідації наслідків землетрусу (два-три місяці) з наступним зниженням рівня і зміною характеру протиправних посягань.
Заслуговують на увагу характеристики злочинності неповнолітніх в умовах землетрусу. Проведені розрахунки, експертні оцінки працівників органів внутрішніх справ Вірменії свідчать, що питома вага злочинів, скоєних неповнолітніми або за їх участю, в загальній кількості всіх злочинів в період після землетрусу як по
республіці, так і окремо по зоні лиха практично залишився на рівні попередніх років - 2,5%. Разом з тим рівень злочинності неповнолітніх в умовах стихійних лих може значно зростати у порівнянні з періодом, передували екстремальній ситуації.
Зареєстрована злочинність в екстремальних ситуаціях не відображає її дійсного стану. За розрахунками фахівців, що рівень латентності деяких видів злочинів коливається від 40 до 70-80%. Негативний вплив на стан злочинності за деякий час після стихійного лиха надають невпорядкованість використання трудових ресурсів, неритмічність поставки, а часом відсутність будівельних матеріалів, низький рівень організації дозвілля будівельників і мешканців районів лиха. Ці обставини, в свою чергу, створюють сприятливі умови для вживання спиртних напоїв, вчинення корисливо-насильницьких злочинів на цьому, а також на побутовому грунті.
Зростання злочинності і пояснюється виникненням обставин, що полегшують вчинення злочинів: тимчасовим виходом ситуацію з-під контролю органів влади; масштабами міграційних процесів, зростанням числа біженців; зниженням активності, а часом і бездіяльністю правоохоронних органів та органів державної влади, дисфункцією (повної або часткової) органів правопорядку і т. п.1 Все це ускладнює оперативне реагування на факти злочинів, повну та своєчасну їх реєстрацію. Екстремальні ситуації істотно змінюють звичну технологію діяльності правоохоронних органів. Даються взнаки і дефіцит часу, засобів, підвищені психологічні, моральні і фізичні перевантаження особистого состава2.
Політична нестабільність і конфліктні ситуації створюють сприятливі умови для безкарного вчинення злочинів у сфері економіки. Це, у свою чергу, посилює напругу в суспільстві, призводить до проявів невдоволення серед широких верств населення.
В екстремальних ситуаціях, викликаних соціальними причинами, перш за все в умовах дії незаконних збройних формувань, масових заворушень, що злочинність відрізняється підвищеною жорстокістю, агресивністю. При цьому страждають найменш захищені громадяни, перш за все люди похилого віку, жінки й діти. Жорстокість, насильство в ході вказаних ексцесів проявляють нерідко людей, які в звичайних умовах житті ніколи не зробили б подібних дій.
Важливим аспектом кримінологічного вивчення феномену злочинності в умовах екстремальності є з'ясування характеристики особистості суб'єкта злочину. Вибіркове вивчення кримінальних справ про масові заворушення та інших злочинів, скоєних в умовах гострої соціальної конфліктності (групове хуліганство, організація або активна участь у групових діях, що порушують громадський порядок, тяжкі злочини проти особи), виявило певну кримінологічну характеристику суб'єкта злочину. Абсолютна більшість - біля 95% - складають особи чоловічої статі. За віком засуджені розподілялися таким чином: 14-17 років - 17%; 18-25 років - 47; 25-30 років - 26; 30-40 років - 7; понад 40 років - 3%. Значний питома вага осіб, що вчинили злочин в стані алкогольного або наркотичного сп `яніння, - біля 60%. Наявність сім'ї не є суттєвим фактором, що утримує від вчинення злочину (понад половини засуджених мали родини). Соціальний стан засуджених: робітники промислових та господарських підприємств - 3%; учні - 30; службовці - 7; працівники сільського господарства - 5%. Велика частка непрацюючих осіб, що становила одну чверть, у а деяких випадках досягала однієї третини і більше. Частка осіб, раніше судимих (загальний рецидив), в середньому склала 16%. Експертні опитування практичних працівників правоохоронних органів показують, що рівень участі латентного раніше судимих осіб у даних ексцесах вище аналогічного показника серед не мають судимості. Досить високий рівень загального рецидиву тут пояснюється також тим, що дані злочини вчиняються особами зі специфічними характеристиками (стійкість і глибина криміногенної мотивації, ціннісних орієнтацій). Для масових заворушень, особливо що виникають внаслідок важкого соціально-економічного становища, характерна участь в них осіб, вперше вчиняють злочин в результаті випадкового збігу обставин. Це так звані ситуативні злочинці. Сам факт участі названих осіб у зазначених ексцесах знаходиться в суперечності з загальною лінією їхнього попереднього поведінки та способу життя.
Особливою зоною соціальної екстремальності стала територія Чеченської Республіки. Загальна соціально-політичне, економічне, військова ситуація в Чечні безпосередньо впливає на кримінологічних значиму обстановку. Там зазначається високий рівень тяжкої злочинності. За даними МВС, за 1995 р. на території Чечні було здійснено понад 5 тис. злочинів, з яких 82% - тяжкі. Розкриваність була значно нижче загальноросійського рівня (30%, вбивств а - всього близько 3%). При цьому рівень латентності всіх видів злочинності надзвичайно високий. У числі зареєстрованих злочинів - тероризм, навмисні вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, згвалтування, розбій і пограбування, знищення майна, розкрадання, незаконне носіння зброї, викрадення автотранспорту та ін Протягом 1996-1999 рр.. кримінальна ситуація на території Чеченської Республіки і у цілому в Південно-Кавказькому регіоні зберігала негативної тенденції, погіршуючи в якісному і кількісному відношеннях. Державний контроль за ситуацією був значною мірою втрачений. У результаті цього незаконні збройні формування скоїли у серпні - вересні 1999 р. вторгнення з території Чечні на територію Республіки Дагестан. Органами прокуратури порушено і закінчено розслідуванням кримінальні справи за ст. 279 КК РФ (збройний заколот), ст. 208 КК РФ (організація незаконного збройного формування чи участь в ньому), десятки кримінальних справ про умисне вбивство, заподіянні тяжкої та іншої шкоди здоров'ю, незаконному обігу зброї та вибухових речовин.
За даними В. П. Кравченко, аналізувати зміни кримінальної ситуації в Чеченській Республіці в 90-х рр.. XX ст. і на початку XXI ст. - Періоду високої антиконституційною і терористичної активності, що злочинність «складалося, перш за все, з особливо небезпечних протиправних діянь, які є елементами протистояння сепаратистів з федеральною владою. Аналізована злочинність охоплює і загальнокримінальної злочину, характерні для будь-якого регіону. Її характерною рисою є те, що вона за своєю суттю має всі ознаки збройної злочинності »1. У опитаних у 2003-2004 рр.. в
Чеченській Республіці громадян боязнь стати жертвою терористичного акту виявилася більш розповсюдженою в порівнянні з острахом стати жертвою інших злочинів (41% опитаних в 2003 р. громадян боялися стати жертвою тероризму) 1. Чеченська Республіка у вказаний період стала полем активної багатоаспектною кримінальної діяльності організованих злочинних формувань, інтенсивно кримінального функціонуючого ринку (обігу зброї, людей, наркотиків і т. д.) 2, здійснення економічних злочинів, у тому числі пов'язаних з фінансуванням терористичної деятельності1.
На Північному Кавказі проводиться антитерористична операція, під якою розуміється комплекс спеціальних заходів, що проводяться федеральними органами виконавчої влади та спрямованих на припинення діяльності незаконних збройних формувань і стійких збройних груп (банд) на території Чеченської Республіки, республік Інгушетія, Північна Осетія, Дагестан, Ставропольського краю і в інших регіонах. Діяльність співробітників правоохоронних органів і військовослужбовців по боротьбі зі злочинністю в регіоні, по суті, здійснюється в умовах бойових дій.
Отже, злочинність у екстремальних умовах характеризують: 1) помітне зростання здійснення тяжких і особливо тяжких злочинів, перш за все посягань на особистість, у тому числі умисних вбивств, тілесних ушкоджень. Особливо яскраво
це виявляється в ситуаціях активних дій незаконних збройних формувань терористичної спрямованості;
2) надання опору, в тому числі збройного, представникам влади (правоохоронних органів і військовослужбовцям), яке часто переростає в посягання на їх життя,
здоров'я, громадський порядок і безпека; застосування
вогнепальної зброї більш ніж у 70% випадків вчинення злочинів, багатократне збільшення числа крадіжок вогнепальної зброї та боєприпасів як у попередній період, так і
під час події; одночасність, численність що фіксуються злочинів, сполучення стихійних ексцесів з діями
організованих злочинних груп у ході вчинення вибухів,
погромів, підпалів, руйнувань і т. п.; високий рівень латентності злочинів, який сягає 85-90% (крадіжки,
грабежі, розбої, бандитизм, тілесні ушкодження, що наносяться
як особам з числа цивільного населення, так і представникам правоохоронних органів).
У детермінації і причинності злочинності в умовах екстремальністю (перш за все соціального характеру) найбільш значущі:
a) різке погіршення соціально-економічного становища в
країні або в конкретному регіоні;
б) незайнятість населення, особливо молоді;
в) бюрократизм, зловживання владою, хабарництво,
ігнорування органами державної влади нагальних інтересів і потреби населення, в ряді випадків неправомірні (злочинні) дії представників влади,
г) напруженість в міжнаціональних відносинах, а в ряді
випадків штучне її провокування;
д) навмисні протиправні дії злочинних груп з
метою провокування конфліктів шляхом групових порушень
громадського порядку, вчинення терористичних актів;
е) бездіяльність органів владі при припиненні зароджуються заворушень, що призводить до їхнього розростання;
ж) прийняття несправедливих або незаконних рішень щодо різних категорій громадян;
3) відсутність чіткого правового механізму вирішення гострих соціальних суперечностей;
и) низький рівень правової культури значної частини населення, занедбаність виховної роботи з молоддю.
Даний перелік не є вичерпним.
У причинному комплексі на ці обставини виявляють себе із різним ступенем інтенсивності і у взаємодії. Злочином відповідає специфічне поєднання різних факторів. Обман, несправедливість, користь, а часто і протиправність вирішення гострих конфліктних ситуацій - це потенційні фактори, що сприяють виникненню стихійних, часом справедливих масових виступів громадян. Завдання правоохоронних органів полягає в тому, щоб не допустити переростання невдоволення населення в групові порушення громадського порядку, масові заворушення, вчинення інших злочинів. Для цього потрібно неухильне дотримання і своєчасне, голосне й адекватна ситуації застосування закону.
Безпосередньою причиною кожного конкретного злочину в екстремальній ситуації виступає складна взаємодія особистості і соціального середовища (ситуації). Все це знаходить своє відображення в конкретній життєвій ситуації, в якій навмисно або випадково опиняється людина.