Особливості детермінації і причинності злочинності неповнолітніх

Процес детермінації злочинності неповнолітніх специфічний в силу їхніх вікових соціальних і психологічних особливостей, своєрідності соціально-правового статусу.

Основні причини злочинності неповнолітніх кореняться у сфері формування особистості, в сім'ї, школі, трудової та дозвільної діяльності.

У літературі відзначаються хаотичність, несформованість у неповнолітніх власної системи поглядів, позицій, цінностей, підвищена залежність поведінки від думок і оцінок друзів; емоційність, нездатність критично аналізувати свої вчинки і поведінку інших людей.

Перераховані особливості особистості включаються і починають діяти в механізмі злочинної поведінки не автоматично а при конфліктних ситуаціях в сім'ї, в дружньому оточенні, бездоглядності, безпритульності і т. п.

Умови життєдіяльності, їх розвиток і стабілізація також відмінні від дорослих. Механізм зв'язку даних умов зі злочинністю неповнолітніх може мати свої особливості. Останні, наприклад, виявляються в криміногенності вимушеної міграції сімей з дітьми, як наслідок загострення міжнаціональних та міждержавних відносин, збройних конфліктів, військових дій на Північному Кавказі і т. п. Криміногенний потенціал даної обставини істотно множиться за рахунок, як правило, надзвичайно важких житлово-побутових, матеріальних, психологічних та інших обставин, у яких виявляються родини-мігрантів, причому особливо страждають діти.

Загострення протиріч на релігійній та етнічному грунті пов'язане з активізацією релігійних екстремістів, вербують прибічників із числа неповнолітніх і молоді.

Різке соціально-економічне розшарування населення особливо болісно сприймається малолітніми та неповнолітніми. Збільшення розрив між реальними доходами і

привабливими життєвими стандартами, неможливість досягнення останніх правомірними способами зумовили інтенсивне залучення неповнолітніх навіть з благополучних щодо в соціальному сенсі сімей в кримінальну діяльність або викликали високий ступінь психологічної готовності до цієї діяльності. Виникають конфлікти на грунті соціально-економічних контрастів, що дозволяються кримінальним шляхом.

Під впливом зазначених факторів відбувається процес зміщення ціннісних орієнтацій неповнолітніх, пов'язаних зі сприйняттям дій кримінальних структур як процвітаючих лідерів для наслідування і навіть заздрості. Особливо небезпечно спотворення системи цінностей в ранньому віці і формування моральних та правових установок, звичок поведінки, що не відповідають офіційним вимогам суспільства. Створюється реальна небезпека звикання вже в ранньому віці до протиправного поведінки як до образу життя, засвоєння кримінальної субкультури.

Найчастіше зустрічаються такі криміногенні обставини:

негативний вплив сім'ї (зловживання батьків алкоголем, наркотиками, грубість, жорстокість і садизм, спосіб життя батьків, бравує «спритністю» і безкарністю);

тимчасове або постійне відсутність у ряду батьків можливість забезпечити мінімально необхідні потреби дитини та, як наслідок, виникнення озлобленості в відносинах між близькими людьми;

настрої безнадії або озлобленості; за відсутності соціально-правову допомогу на ці обставини формують мотивацію злочинів;

бездоглядність в результаті відсутності належного контролю з боку сім'ї та низки виховних закладів;

низький рівень якості роботи навчально-виховних закладів, що проявляється у формі відмовлення від індивідуального підходу до малолітніх і неповнолітнім, а також у нечесності чи непрофесійності посадових осіб, відповідальних за виховні процеси;

придушення інтересу до навчання; неотримання навичок правильної самооцінки і управління своєю поведінкою;

низький рівень життя сімей підлітків і занижений рівень формованих інтересів і потреб особистості;

розпад системи працевлаштування неповнолітніх та їх виховання в трудові колективи;

відсутність у достатній кількості мережі молодіжних клубів і дозвілля секцій, що обмежує позитивну дозвіллєвий зайнятість неповнолітніх;

різко змінюються системи цінностей у умовах реформ у суспільстві, що тягне за собою труднощі позитивній соціалізації;

негативний вплив оточення (однолітків і старших осіб), яка виявляється у відокремленні групи для сумісного проведення часу, наслідуванні лідерам, а також поширюється як феномен натовпу, що виявляється в підвищено емоційному поведінці під час відвідування спортивних матчів або виступів популярних музикантів;

залучення дорослими злочинцями в пияцтво, азартні ігри, вживання наркотиків, проституцію, що нерідко пов'язане із залученням неповнолітніх у вчинення злочинів з пропагандою переваг кримінального життя;

тривала відсутність у неповнолітнього, який залишив навчання або роботу, визначених стабільних занять, що обумовлює виникнення негативних поглядів і звичок, перетворюються на ситуаційні злочину;

проникнення в підліткову та молодіжну субкультури через засоби масової інформації як приклади наслідування культу насильства, грубості, жорстокості, наркотиків, проституції і т. п.;

збільшення частки дітей та підлітків з відставанням в інтелектуальному та вольового розвитку, в більшій частині - це діти батьків, що зловживають спиртними напоями та наркотичними речовинами.

На рецидивної злочинності неповнолітніх впливає поширеність не завжди обгрунтованого умовного осуду чи застосування заходів виховного характеру без забезпечення постійного контролю за поведінкою засуджених. В результаті у неповнолітніх виникає відчуття уседозволеності. Обгрунтоване і законне призначення покарання зводить до мінімуму або, можливо, навіть виключить рецидив.

У детермінаціонном комплексі злочинності неповнолітніх важливу роль відіграє відсутність нормального фінансування програм профілактики злочинності, в тому числі неповнолітніх, і роботи правоохоронних органів, відсутність оптимально функціонуючих механізмів реалізації прийнятих законів та інших нормативних актів.

Проведені економічні, політичні та інші реформи перехідного періоду стали джерелом якісно нових негативних змін у системі соціалізації підростаючого покоління, у процесах становлення громадянського світогляду неповнолітніх, їх моральних установок, моральної позиції, культури, правосвідомості, тобто всього того, що повинно стати передумовою законослухняного поведінки.

У 90-х рр.. XX ст. була практично зруйнована колишня система соціального контролю та попередження злочинності несо-вершеннолетніх1. Нова система визначилася тільки до кінця 90-х рр.., І в результаті вже кілька поколінь неповнолітніх та молодих людей мають у своєму складі тих, хто практично опинявся виключеним з нормальної системи сімейного та позасімейних виховання, освіти, професійної підготовки.

Відповідні негативні умови породжують злочинну поведінку у взаємодії з характеристиками неповнолітніх, які вчиняють злочини.

Більшість неповнолітніх злочинців є вихідцями з так званих неблагополучних сімей, формуються в маргінальних обставин. Їх культурно-освітній рівень значно знижено у порівнянні з однолітками, багато хто з них вчилися досить посередньо, але адміністрація шкіл, училищ навмисно завищувала їх успішність.

Висока частка неповнолітніх, які кинули школу. Неповнолітні злочинці майже не читали книг, вважали за краще перегляд відеофільмів, де сюжетом було насильство чи спортивна інформація, тобто в наявності обмеженість як культурних, так і духовних інтересів. Дозвілля таких молодих людей фактично був обмежений безцільним дозвіллям, від чого створилися ситуації, що сприяють вчиненню правопорушень, часто пов'язаних з груповим розпиванням спиртових напоїв, споживанням наркотичних коштів, азартними іграми.

Для таких неповнолітніх законодавчі заборони часто розглядалися як формальна процедура, було спотворено і саме

поняття того, що дозволено, поширені переконання, що неповнолітнього не покарають або покарають досить незначно.

Психічні розлади у неповнолітніх, що скоїли злочини, - часто зустрічається явище. Такі розлади в більшій частині виявлялися не як стійкі психічні захворювання, як а психопатологічні риси особистості, обумовлені соціальні, а також спадковими факторами.

Переважає егоїстично-споживча мотивація, яка служить причиною більше половини всіх неповнолітніх злочинів (крадіжки, пограбування, розбій, вимагання і т. д.).

Неповнолітніх злочинців відрізняють недостатня зрілість мислення і свідомості, вольового розвитку, брак соціального досвіду і т. п. У цьому ж ряду перебувають і особливості, що стосуються сфери емоційного життя: підвищена емоційна збудливість, легко переходить у запальність і в агресію; психічна неврівноваженість, що породжує зовні невмотивовані, часом афективні спалахи, підвищена потреба в самоствердженні будь-якими засобами; «глухота» до чужої біди ; ослаблення почуття сорому і т. п. У цьому віці групові інтереси, наслідування інстинкти домінують над загальноприйнятими поняттями боргу, відповідальності, чести. Тому високо криміногенної перебування підлітка в дозвільних групах з негативними характеристиками. В останні роки стає поширеним переконання в тому, що вчиняти правопорушення та злочини, перешкоджати будь-які моральні заборони не соромно, якщо це приносить вигоду або дає інші потреби і задоволення.

У старшій віковій групі неповнолітніх злочинців переважають особи з цілком склалися звичками і стереотипами антигромадського та криміногенного поведінки.

Особливо слід акцентувати увагу на поширеності пристрастей до спиртних напоїв, наркотиків, азартних ігор, на психологічної прихильності до цих небезпечним заняттям і прямій залежності від них.

Неповнолітні, які вчиняють злочини, зазвичай характеризуються низькою успішністю, втратою інтересу до навчання і роботи, недобросовісним ставленням до них. Частина підлітків, які беруть участь у скоєнні злочинів, не має навіть початкової освіти.

За глибиною деформації особистості можна виділити чотири типи неповнолітніх преступніков1:

1) які вчинили злочини в результаті випадкового збігу обставин і всупереч загальній позитивній спрямованості особистості;

2) які вчинили злочини в результаті потрапляння в ситуацію, пов'язану з нестійкістю загальної спрямованості особистості;

3) які вчинили злочини в результаті негативної спрямованості особистості, яка не досягла, однак, рівня стійкої антигромадської позиції;

4) здійснювали злочини неодноразово в результаті
сформувалася антигромадської позиції особистості.