Специфіка детермінації і причинності митної злочинності
Процеси причинності і детермінації митної злочинності є похідними від загальних процесів, що визначають економічну та іншу злочинність. До них можна віднести спад виробництва і, як наслідок цього, збільшення безробіття,
що об'єктивно спонукає частина населення до заняттю «човникової» торгівлею і т. д. Сформована в постперебудовний час соціально-економічна ситуація в Україні привела величезні маси населення до фактичного зубожіння і нездатності забезпечувати в рамках закону хоча б мінімальний рівень життя.
Разом з тим здійснення митних злочинів у зовнішньоекономічній діяльності обумовлено деякими специфічними процесами. Це непродумані заходи економічної політики, зокрема невиправдано високі ставки митних платежів, необгрунтовані преференції і т. д.; високий ступінь складності технологічних процесів в сфері митної справи, часто невиправдано заплутана система документообігу, обліку та контролю і т. д. Зазначені обставини об'єктивно штовхають частина учасників зовнішньоекономічної діяльності до пошуку «обхідних» шляхів при переміщенні товарів, залученню до цієї діяльності співробітників митних органів.
Кримінологічні дослідження вказують на такі обставини, що визначають митну злочинність і її ріст:
1) лібералізація форсована зовнішньоекономічної діяльності, надмірна відкритість російської економіки. Даний фактор відноситься до числа найбільш значущих в процесі «первісного» нагромадження капіталу, в тому числі і кримінального. Значні розходження у внутрішніх світових цінах є потужним чинником скоєння злочинів у зовнішньоекономічній діяльності. До цього слід додати, що за рахунок митних платежів та податків формується одна третина дохідної частини бюджету. Так, у 1997 році до доходної частини бюджету було перераховано більше 66,6 трлн руб.;
2) відсутність ефективного контролю з боку правоохоронних відомств за походженням і рухом капіталів через митний кордон, необхідність якого диктується потребою вітчизняної економіки, оскільки іноземні інвестори з-за відсутності реальних гарантій політичної та соціально-економічної стабільності, а також з причини ситуації, що кримінальної ситуації в Росії не зацікавлені робити довгострокові інвестиції в російську економіку, в результаті чого бюджет позбавляється значної частини доходів;
3) здійснення державою протекціоністської митної політики за допомогою введення непомірно високих ставок ввізних митних зборів. Дана обставина є
не тільки негативним чинником, що позначається на стані вітчизняних виробників та інших суб'єктів зовнішньоекономічних угод, але й передумовою для розвитку ринку нелегальних товарів і транспортних засобів, які контрабандно провозяться через митний кордон Росії. Все це максимально сприяє залученню організованої злочинності у незаконні види бізнесу, на яких, зокрема, відноситься контрабанда автомашин з Європи;
4) низький ступінь поінформованості громадян про митні процедури та правила здійснення зовнішньоекономічних операцій, внаслідок чого різко підвищився рівень віктимна сумлінних господарюючих суб'єктів і інвесторів, як вітчизняних, так і зарубіжних, по відношенню до різного роду зловживань з боку митних служб і злочинним посяганням з боку організованих кримінальних об'єднань;
5) невизначений статус і прозорість кордонів між державами, що входять в СНД і країнами Європейського Союзу. Ця проблема визначається тією обставиною, що кордони, які поділяють країни СНД, ще нещодавно що були союзними республіками, мали всього лише умовний характер виконуючи досить обмежену функцію, що забезпечує адміністративно-територіальний поділ в межах загального економічного і правового пространства1;
6) широкі можливості для здійснення транзитних операцій, що виникли як наслідок краху системи соціалізму й кримінального правосуддя в країнах так званого соціалістичного табору. У зв'язку з цим виникає проблема просторових колізій, які перешкоджають досягненню ефекту правоохоронного при припиненні діяльності злочинних організацій, вміло користуються прогалинами в національних законодавствах постсоціалістичних країн;
+7) Масова міграція населення, яка є джерелом для вчинення контрабанди та інших митних ряду злочинів на території країн;
8) відсутність в актах міжнародного права та національному
кримінальному законодавстві норм про відповідальність за легалізацію злочинних доходів із використанням офшорних компаній і зон, розташованих і створюваних на території ряду зарубіжних країн. Створення сектору офшорних банків і корпорацій, яким вдавалося залучити кошти перш за все тому, що вони гарантували анонімність, а також можливість ухилитися від сплати податків, що значно ускладнило боротьбу з відмиванням грошей. Деякі офшорні банки забезпечують своїм клієнтам «золоті кредитні картки" і намагаються дебетіровать їх рахунку. Кайманові острови, Антильські острови, що належать Нідерландам, острови Аруба і Кіпр служать яскравим прикладом «раю» з офшорними банками, які використовувалися і продовжують використовуватися злочинними організаціями для відмивання доходів, одержуваних від незаконної діяльності;
9) різні підходи до тлумачення кримінально-правових норм, що регламентують відповідальність за злочинну діяльність, представників правоохоронних органів різних країн. Представниками наукових та ділових кіл на національному та міжнародному рівнях не раз висловлювалися пропозиції про уніфікацію законодавства держав. Зокрема в рамках Міжпарламентської Асамблеї держав - учасників СНД відповідно 28 жовтня 1994 і 2 листопада 1996 р. були прийняті модельний Кримінальний кодекс і модельний Закон для країн СНД «Про боротьбу з організованою злочинністю» для уніфікації законодавства колишніх союзних республік після створення єдиного правового простору;
10) появу нових форм і видів організованих злочинів, в результаті чого правоохоронні органи, у тому числі митні, зіткнулися зі значними труднощами у припиненні діяльності злочинних організацій. Найбільш небезпечними видами злочинів є ті, які можуть бути вчинені з використанням новітніх інформаційних технологій і засобів телекомунікацій. Підвищена ступінь небезпеки такого роду діяльності пов'язана з можливістю несанкціонованого проникнення в інформаційну мережа будь-якої держави і заподіяння шкоди найбільш важливих суспільних відносин;
11) значне відставання кримінального та митного законодавства от темпів розвитку міжнародних економічних відносин;
12) недосконалість кримінального та митного законодавства Російської Федерації;
13) наявність політико-кримінальних зв'язків, що виникли як результат взаємного проникнення політичних і крімінальпих структур і продажності деяких державних чиновників, які можна розглядати як одну з найбільш небезпечних форм злочинної поведінки, що характеризується, з одного боку, прагненням лідерів злочинного середовища убезпечити свої структури, з другий - спотвореними уявленнями про честь і обов'язок у певного числа державних, у тому числі і митних, службовців;
14) високий ступінь корумпованості посадових осіб
митних та інших органів. Корупція серед співробітників митних та імміграційних служб створює перешкоди для
ефективної протидії злочинності, оскільки дозволяє кримінальним елементам діяти практично відкрито;
15) використання організованими транснаціональними
злочинними об'єднаннями можливостей, пов'язаних з наданням притулків від карного переслідування на території деяких держав, що а також кон'юнктурою податкових
пільг, що надаються урядами цих країн при здійсненні міжнародних економічних угод. До таких куточках
на планеті відносяться вільні економічні і офшорні
зони, розташовані в межах територій таких країн, як
Сан-Марино, Швейцарія, Кіпр, Антильські острови та ін;
16) відсутність взаємодії між правоохоронними органами різних держав при проведенні заходів з розкриття та розслідування митних злочинів;
17) значне зниження професійного рівня співробітників митної системи в країнах так званого перехідного типу. Неправильні підходи у проведенні кадрової політики правоохоронними відомствами та судовими установами створювали умови для проникнення в систему органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, в тому числі з організованою, людей, які не мають професійної освіти та достатнього досвіду, а також із заплямованою репутацією;
18) розпад раніше існуючої системи профілактики правопорушень.