Попит на гроші як майно (спекулятивний мотив)

У сучасній економіці майно суб'єктів приймає форму портфеля цінних паперів: грошей, облігацій, акцій та інших титулів права власності. Утворюється майно в результаті заощаджень. У даному випадку індивіду доводиться вирішувати, яку частину доходу зберігати й у який вид майна перетворити. Як один із альтернативних форм майна виступають гроші.

При незмінному рівні цін гроші на відміну від інших видів цінних паперів не приносять прибутку. Їх корисність полягає в абсолютної ліквідності, тому що грошову частину майна можна миттєво і без затрат перетворити його в будь-який інший вид, який представляється індивіду в даний момент найбільш привабливим.

Попит на гроші як майно існував би й у тому випадку, якщо б економічні суб'єкти могли точно знати все про свої майбутні доходи і витрати на покупку благ.

Спекулятивний мотив попиту на гроші пов'язаний з їх функцією збереження цінності, а не з функцією засобу платежу. За бажання використовувати загальний платіжний засіб як засіб збереження цінності індивід знову ж таки повинен заплатити втратою доходу від альтернативних видів майна. Тому попит на гроші як майно обернено пропорційний прибутковості цінних паперів.

Припустимо поки, що крім грошей існує лише один вид цінних паперів - державні облігації. (У наступній чолі це обмеження буде знято.)

Бажання мати гроші як майно можна виразити за допомогою так званої граничної схильності до переваги ліквідності як майно. Вона показує, на скільки одиниць збільшиться (зменшиться) попит на гроші як майно при зменшенні (збільшенні) ставки відсотка в інтервалі на 1 пункт. При невеликих зміни ставки процента попит на гроші як майно можна представити у вигляді лінійної функції.

Спекулятивний попит на гроші, тим вище, ніж менше можливості використовувати для збереження цінності інші фінансові активи. При розвинутому фінансовому ринку і наявність на нім короткострокових, що приносять процентний доход активів спекулятивний попит на гроші мінімальний.