Платіжний баланс

Платіжний баланс являє собою складений у формі бухгалтерських рахунків статистичний звіт про торговельні та фінансових операціях економічних суб'єктів країни з рештою світу за певний період (звичайно за рік). Тому що закріпилася за цього документа назва не відповідає його суті: у балансі, як зазначалося в 2.2, відображаються залишки на певну дату, у той час як у платіжному балансі представлені потоки благ і капіталів (майна) між країнами протягом розглянутого періоду. Показники в платіжному балансі виражаються звичайно в єдину світову валюту (доларах США).

У кредиті кожного з них відображені операції, що забезпечують в поточному періоді надходження іноземної валюти, а в дебеті - операції, що супроводжуються відтоком іноземної валюти.

У рахунку № 1 враховуються ціннісні обсяги експорту та імпорту за період. Поділ благ на товари і послуги в нього зв'язаний з особливостями статистичного обліку міжнародного обміну товарами і послугами. Якщо обсяги експортованих і імпортованих товарів оперативно враховуються при їх русі через кордон митними службами, то для підрахунку загальної суми цінності послуг, наданих один одному двома країнами, застосовують специфічні способи обліку. Міжнародний обмін послугами називають ще невидимим експортом-імпортом.

Доходи від використовуваних за кордоном праці і капіталу відображаються в рахунку № 2.

У рахунку переказів враховуються безоплатні поставки товарів та послуг з їх поточної цінності. Сюди відносяться всі види допомоги і безоплатні грошові перекази. Цінність товарів і послуг, що надаються в якості допомоги, показується в платіжному балансі двічі: у дебеті балансу переказів і в кредит рахунку товарів і послуг. Якщо надається грошова допомога, яка то вона відображається в дебеті балансу переказів і кредиті рахунку валютних резервів.

Три розглянутих балансових рахунки об'єднуються рахунком поточних операцій. Сальдо поточних платежів є чистий експорт благ країни (E - Z = NE).

Сумарне сальдо операцій, здійснених в даному періоді по рахунку поточних операцій, лише випадково може виявитися нульовим. Позитивне сальдо за цим рахунком (NE > 0) означає, що зобов'язання збільшилися за кордону перед країною, а негативне (NE<0) говорить про тому, що країна збільшила свої зобов'язання перед закордоном. Ці зміни враховуються в рахунку операцій з капіталом і фінансовими інструментами.

Крім надання торгових кредитів цьому на рахунку відображаються інвестиції, здійснені нерезидентами в країні і резидентами за кордоном, а також капітальні трансферти. При цьому інвестиції підрозділяють на портфельні (придбання цінних паперів), прямі та інші. Для розмежування портфельних і прямих інвестицій на практиці використовують наступний критерій: якщо інвестор має більш 10% звичайних акцій підприємства, то вкладені ним кошти зараховують до прямих інвестицій. До інших інвестицій відносять купівлю населенням іноземної валюти для використання в якості засобу заощаджень, торгові кредити, прострочену заборгованість.

Сальдо рахунку операцій з капіталом називають чистим експортом капіталу (NKE). При NKE > 0 країна має чистий «відтік» (вивезення) капіталу, при а NKE<0 - чистий «приплив» (ввезення) його.

Сумарне сальдо рахунків поточних операцій та операцій з капіталом є сальдо платіжного балансу (ZB). Країна має активний платіжний баланс (надлишок), якщо NE >NKE, і пасивний (дефіцит) при NE

Дефіцит платіжного балансу означає, що жителі країни в даному періоді заплатили іноземцям більше (оплата імпорту благ плюс експорт капіталу), ніж одержали від них (виручка від експорту благ плюс імпорт капіталу). Отже, іноземці мають суму грошей даної країни, рівну величині дефіциту її платіжного балансу. Ці гроші будуть пред'явлені в центральний банк країни для обміну на девізи1 (іноземні гроші), і валютні резерви його скоротяться. При надлишку платіжного балансу вони зростають на його величину.

Зміна валютних резервів країни за своєю суттю є складовою частиною рахунку операцій з капіталом і фінансовими інструментами, але для макроекономічних досліджень цю статтю важливо виділити окремо.

Теоретично суми за кредитом і дебетом платіжного балансу завжди повинні збігатися. Проте на практиці баланс ніколи не досягається. Це пояснюється тим, що дані, що характеризують різні сторони одних і тих же операцій, беруться з різних джерел. Приміром, відомості про експорт товарів містяться в митної статистики, у той час як дані про надходження іноземної валюти на рахунки підприємств за експортні поставки зазвичай беруть з банківської статистики. Розбіжності між сумами кредитових і дебетових проводок називають чистими помилками та пропусками. Навіть коли цей показник становить відносно невелику величину, сума абсолютних величин помилок та пропусків може бути великий, тому що протилежні за знаком цифри погашають один одного.

В табл. 12.3 як приклад представлені платіжні баланси Росії за 1997 та 2000 років., Що істотно відрізняються результатами поточних операцій і руху капіталів. У 1997 р. міцний російський рубль сприяв імпорту товарів, а порівняно низькі світові ціни на енергоносії, що складають основні статті російського експорту, обмежували доходи експортерів. В той же час висока дохідність російських державних цінних паперів приваблювала іноземних інвесторів; в результаті приплив портфельних інвестицій багато разів перевищив позитивне сальдо по рахунку

поточних операцій і основним джерелом приросту валютних резервів Центрального банку РФ в 1997 р. був рахунок руху капіталів. В 2000 р. ситуація на світових ринках і в Росії була протилежною. Високі світові ціни на нафту і збільшений в 5 раз після серпня 1998 обмінний курс рубля забезпечили рекордну позитивне сальдо за рахунком поточних операцій, а високі витрати на обслуговування зовнішнього боргу і непривабливий інвестиційний клімат в країні породили велике негативне сальдо по рахунку руху капіталів.

Стан платіжного балансу, змінюючи активи центрального банку, впливає на обсяг пропозиції грошей у країні. Це враховується валютним Міжнародним фондом при виробленні умов надання країні кредиту для підтримки стійкості її національної валюти. Зазвичай серед умов обумовлюється верхня межа приросту кредитів центрального банку уряду і комерційним банкам (внутрішнього кредиту). Такий межу визначають шляхом наступних розрахунків. На основі очікуваної зміни попиту на гроші (AL) у поточному періоді і величини грошового мультиплікатора (| х) обчислюють необхідне збільшення грошової бази: А H= AL / \ i.Різниця між А H та сумою кредиту МВФ (AR) відповідає верхній межі збільшення внутрішніх кредитів центрального банку: А K= А H - AR. Оскільки обсяг кредитів уряду центрального банку залежить від розміру дефіциту держбюджету і способів його фінансування, то на невдоволення патріотично налаштованих громадян величина дефіциту держбюджету теж виявляється однією з умов надання кредиту МВФ.

У лютому 1996 р. між Урядом РФ й Центральним банком РФ, з одного боку, і МВФ - з іншого, було укладено угоду про надання Росії трирічного кредиту в розмірі 10,2 млрд дол. Підставою для надання щомісячних траншів за цією угодою служила Грошова програма. Оскільки за I півріччя не вдалося витримати основні показники цієї програми, то МВФ відклав надання чергового траншу на 2 міс. За наполяганням Уряду РФ з липня розглянутого року були встановлені менш жорсткі нормативи узгодженої Грошовою програми.

Отже, надлишок платіжного балансу свідчить про те, що додатково створених центральним банком грошей недостатньо для зростання попиту на касові залишки, а його дефіцит означає, що населення не бажає тримати всю кількість додатково створених центральним банком грошей і витрачає надлишкову касу на покупку закордонних благ і цінних паперів.