Макроекономічні взаємозв'язки

У результаті макроекономічного агрегування функціонування національної економіки представляється у вигляді господарської діяльності чотирьох суб'єктів, що взаємодіють один з одним на чотирьох агрегованих ринках. Внаслідок зазначеної вище специфіки державної участі в національному господарстві між державою і приватним сектором крім ринкових існують і неринкові економічні зв'язки. Наочно сукупність основних макроекономічних взаємозв'язків можна представити у вигляді схеми.

Спрощення економічної дійсності до доступного для огляду числа найбільш істотних взаємозв'язків складає основу макроекономічного моделювання, за допомогою якого здійснюють відповідний аналіз. Які взаємозв'язки вважати головними, залежить від мети дослідження. Так, при з'ясуванні сутності інфляції в центрі уваги опиняються динаміка грошової маси, витрат виробництва та обмінного курсу валют, а при вивченні механізму економічного зростання - інвестиції, темпи зростання населення і технічний прогрес.

Модельований взаємозв'язки і процеси описуються у вигляді математичних рівнянь. Модель досліджуваного об'єкта містить у собі дві групи елементів: відомі до моменту її побудови параметри і невідомі величини, які треба встановити в результаті аналізу (рішення) моделі. Перші також називають екзогенними (їх визначають поза моделі), а другий - ендогенними (їх розраховують всередині моделі) параметрів. Побудувати модель функціонування деякої системи - означає відшукати або постулювати оператор (функцію), що зв'язує невідомі і відомі її параметри.

При побудові макроекономічних моделей звичайно використовують чотири типи функціональних рівнянь.

1. Поведінкові функції, що виражають сформовані в суспільстві переваги. Так, виявлену закономірність розподілу домашніми господарствами свого доходу між споживанням (C) і заощадженням (S) можна представити у вигляді наступних відповідних функцій: C = C (y) і S = S (y).

2. Функції, що характеризують технологічні умови виробництва, тобто залежність між кількістю використовуваних факторів виробництва (праці N і капіталу K) і максимально можливим випуском: y = y (N, K).

3. Інституційні функції, що представляють інституціонально установлені залежності між параметрами моделі. Наприклад, сума податкових надходжень (T) є функція від величин доходу (y) і встановленою відповідним інститутом податкової ставки (Ty): T = Tyy.

4. Дефініціонние функції, що виражають залежності, які відповідають вербальній визначення економічних явищ. Наприклад, під сукупним попитом на ринку благ (yD) мають на увазі споживчий попит домашніх господарств (C), інвестиційний попит підприємницького сектора (I), держави (G) та закордону (E). Це визначення можна представити у вигляді тотожності yD ? C+ I+ G+ E.

До екзогенних параметрів макроекономічних моделей відносять технологію виробництва в вигляді виробничої функції та поведінку економічних суб'єктів на кожному з ринків у вигляді їх функцій попиту та пропозиції. Ендогенними показниками, які отримуються в результаті аналізу моделі, є величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка заробітної плати, ставка відсотка і рівень цін. Особливе зацікавлення представляє такий вектор ендогенних величин, при якому економіка опиняється в стані загальної рівноваги.