Неокласична модель ОЕР

За допомогою даної моделі в узагальненому вигляді реконструюються уявлення про функціонування ринкової економіки в цілому, що панували до появи книги Дж.М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей», тобто до другої половини 30-х рр.. XX ст. Для виявлення суті неокласичної концепції досить розглянути спрощену модель національної економіки без держави.

До числа найважливіших своїх теоретичних досягнень неокласики відносили висновок про те, що гроші на противагу товарах не є багатством. Гроші виконують роль лише посередника при обміні товарів і служать масштабом виміру цінності всіх благ. Тому в неокласичної макроекономічної моделі є лише три ринки: праці, капіталу (цінних паперів) і благ. На цих ринках зустрічаються дві макроекономічні суб'єкти: домашні господарства та підприємці.

Своєрідне тлумачення сутності і ролі грошей призводить до того, що в неокласичної макроекономічної моделі існують два незалежних один від одного сектори: реальний і грошовий. В цьому і полягає суть класичної дихотомії.

Реальний сектор. Провідна роль в неокласичної моделі належить ринкам факторів виробництва. На ринку капіталу в результаті прирівнювання обсягу пропозиції капіталу (заощаджень) до обсягу попиту на нього (інвестицій) встановлюється ставка відсотка. Як було відзначено в 3.1, на думку неокласиків, домашні господарства розподіляють свої доходи між споживанням і заощадженням в залежності від величини ставки відсотка: чим більший відсоток обіцяють підприємці за надані в їх розпорядження заощадження, тим більше обсяг заощаджень і менше поточне споживання домашніх господарств. Попит підприємців на заощадження домашніх господарств як джерело інвестиційних коштів знаходиться в зворотній залежності від ставки відсотка. Вирівнювання попиту і пропозиції на ринку капіталу відбувається за рахунок гнучкості ставки відсотка. Якщо обсяг заощаджень (пропозиції капіталу) перевищує обсяг планованих інвестицій (попит на додатковий капітал), ставка відсотка знижується внаслідок конкуренції між домашніми господарствами як продавцями капіталу. Зниження ставки відсотка зменшує пропозицію і збільшує попит на ринку капіталу. Коли обсяги попиту та пропозиції зрівняються, на ринку встановиться рівноважна ставка відсотка.

При заданій ставці відсотка на ринку праці досягається стійку рівновагу за рахунок гнучкості ставки заробітної плати: в ході взаємодії попиту та пропозиції встановлюється така ставка реальної зарплати, при якій домашні господарства повністю реалізують свої плани щодо продажу праці, а підприємці - за його найму. При підвищенні ставки відсотка збільшуються пропозиція праці (переміщення по кривій NS праворуч) і випуск продукції. Тому лінія сукупної пропозиції yS (i) має позитивний нахил.

Проведений обсяг продукції (yS) підприємці продають на ринку благ домашнім господарствам (С), задовольняючи їх споживчий попит, і собі, забезпечуючи свій інвестиційний попит (I):

yS = C + I. Доходи, отримані від виробництва, домашні господарства розподіляють між ринком благ, набуваючи там споживчі товари (С), та ринком капіталу, пропонуючи на ньому неспожитий частина доходу, тобто заощадження (S): yD = C + S. Тому, коли обсяг інвестицій дорівнює обсягом заощаджень, тоді на ринку благ існує рівновага. Таким чином, якщо домашні господарства та підприємці узгодили свої плани на ринках праці і капіталу, то й на ринку благ плановане пропозиція збігається із запланованим попитом.

Грошовий сектор. Кількість що перебувають в обігу грошей і швидкість їх обігу визначають рівень цін, за допомогою якого обчислюються номінальні значення національного доходу і зарплати.

Для визначення рівня цін використають рівняння кількісної теорії грошей: MV = Py, в якому параметри V і y задані: швидкість обігу грошей і інституційними визначається технічними умовами, а величина реального національного доходу формується в процесі встановлення рівноваги в реальному секторі. Оскільки ні V, ні y не залежать від кількості грошей, рівень цін тільки визначається кількістю що знаходяться в обігу грошей: P = MV / y. На цьому заснований відомий висновок класичної школи: «Якби вся сума що перебувають в обігу грошей подвоїлася, ціни також зросли б удвічі».