Стратегія зняття товарів з виробництва

Рано чи пізно перед фірмою постає завдання зняття товару з виробництва. Своєчасне зняття товару з виробництва, - не менш важлива частина товарної політики, ніж розробка нового продукту.

При прийнятті такого рішення необхідно враховувати два моменти. По-перше, товар, незалежно від фази життєвого циклу, вже звязав істотні ресурси підприємства (розвиток, дослідження ринку, маркетинг тощо). По-друге, є, як правило, багато даних про ситуацію, в якій знаходиться товар. Найчастіше є можливість провести економічний аналіз, результати якого зіставляються з нормами підприємства. Необхідно, зокрема, відповісти на наступні запитання.

Знижується чи частка товару в збуті підприємства?

Чи спостерігається тенденція до падіння збуту товару?

Чи спостерігається тенденція до падіння його частки ринку?

Знижується Чи покриття витрат за рахунок цього товару?

Якщо на всі питання можна відповісти позитивно, то навряд чи слід зберігати аналізований продукт далі.

Відмова від товару означає припинення випуску товару. Производится в тих Якщо засоби, вкладені у виробництво і маркетинг даного товару стають невиправданими з погляду фірм: або за економічних міркувань, тобто невигідно або з технічних і технологічних причин або через відсутність необхідних ресурсів тобто сировини, матеріалів , комплектуючих виробів, кваліфікованого персоналу, каналів збуту і т.д. Вихідним моментом в ухваленні рішення про відмову бути від товарів повинна усвідомлення цілей підприємства. Наприклад, якщо мети підприємства полягають в освоєнні передових технологій виході на міжнародні ринки, буде здатний відмовитися від виробництва ще прибутковою, але морально застарілої продукції попри сприятливі умови виробництва - стабільність постачальників і збуту, підготовленість персоналу тощо Прикладом може служити Іванівське верстатобудівне обєднання, відмовившись початку 80-х років ще умовах жорсткого навязування плану від виробництва частини застарілих верстатів у користь освоєння виробництва програмних комплексів з ЧПУ.

Прийняття рішень про відмову від товару значною мірою спрощується, якщо ще на стадії планових розробок з достатньою визначеністю встановлені кількісні вимоги, яким має відповідати товар. Іншими словами, якщо товар перестав відповідати попередньо встановленому рівню окупності, обсягом продажів чи прибутку, то прийняття рішення про відмову від товару стає досить простим7.