Проблеми електронної комерція в росії

Ведуться переговори і обговорення майбутнього вступу Росії до СОТ виявили ряд проблем у розвитку електронної комерції в умовах транскордонної торговлі. Для їх вирішення необхідно виробити відповідає національним інтересам позицію, яка враховувала б наявну в даний час російську специфіку, а саме:

- Відносно низький, у порівнянні з провідними країнами, рівень розвитку інформаційної структури і технологій, а також невисокий рівень компютерної грамотності населення;

- Потенційно незначне, з урахуванням фактичної експортно-імпортної структури, вплив електронної комерції на розвиток вітчизняної зовнішньої торгівлі;

- Положення стійкого та зростаючого нетто-імпортера інтернет-послуг;

- Високу чутливість російського бюджету до будь-кому, навіть незначне зниження митних платежів в умовах зростання нестабільності світових товарних ринків та майбутніх великих боргових виплат;

- Вразливість більшості вітчизняних виробників товарів і послуг по відношенню до підвищення ступеня відкритості внутрішнього ринку та збільшення поставок конкурентоспроможної закордонної продукції (послуг), в тому числі через Інтернет;

- Зберігається низьку податкову дисципліну та значний несанкціонований відтік капіталу за кордон, що, з урахуванням особливостей електронної торгівлі, може сприяти зростанню правопорушень у фіскальній сфері;

- Слабку конкурентноздатність Росії на ринку інтернет-послуг та отримання нею важливість міжнародно-правових гарантій недискримінаційного доступу до світового «кіберпростір»;

- Необхідність підвищення інтеграції країни в систему світового господарства і розширення імпорту прогресивних технологій і «ноу-хау», у тому числі по каналах електронної торгівлі, для модернізації та структурної перебудови економіки;

- Важливість забезпечення більш повного і постійного доступу до Росії світових інформаційних ресурсів для прийняття ефективних господарських і торгово-поли-тичні рішень, участі в закордонних конкурсних проектах і т.д.;

- Необхідність вдосконалення товарної структури експорту шляхом залучення в електронну торгівлю продукції (послуг) малих і середніх інноваційних підприємств;

- Можливість більш ефективної комерціалізації результатів НДДКР за допомогою електронних технологій, що дозволяють елімінувати фактор неповороткого і високовитратного реального виробництва;

- Нерозвиненість і малоефективну систему захисту прав інтелектуальної власності, оскільки це різко обмежує потенціал транскордонної електронної торгівлі;

- Слабку розробленість та непрозорість основних техніко-економічних норм і механізмів регулювання електронної торгівлі в російських умовах.

Вироблення позиції Росії полягає в вирішенні наступних проблем.

Класифікація обєктів електронної торгівлі. Зберігається потреба в уточненні електронної торгівлі базових понять, а саме: чи вважати будь-яку діяльність, засновану на електронній передачі даних, послугою або ж слід відокремити сам процес (власне передачу даних) від його змісту. У більшості випадків форма (надання послуг щодо передачі даних) і зміст (надання фінансових, ділових та інші послуги) збігаються.

У значній кількості випадків передається оцифрований товар, що має очевидні речові аналогії. Проте, досить поширеною є прикордонна ситуація, коли передається продукт, який не має аналогів фізичних і не призначений для існування в речовій формі, як, наприклад, електронні вітальні листівки, твори віртуального мистецтва, web-сторінки, промислові дизайнерські розробки та інші. Оскільки в останньому випадку продукти не споживаються в процесі передачі і використання інформації, а продовжують нескінченно довго

існувати в «кіберпросторі», вони швидше можуть бути класифіковані як товари. Поділ обєктів електронного бізнесу на товари і послуги необхідно для адекватного застосування до електронної торгівлі регулюючих норм.

Визначення способу постачання та місцезнаходження сторін електронної угоди. У рамках ГАТС (Генеральна угода з торгівлі послугами) передбачені 4 способу поставки послуг: транскордонні операції, споживання за кордоном, комерційне та фізичні присутність. Спосіб поставки як важливий для визначення умов доступу на ринок, так і з точки зору правозастосування (тобто право якої країни буде застосовуватися до даної угоди). Додаткові труднощі у класифікації способу поставки виникають із-за труднощів з точним визначенням місцезнаходження сторін, що взаємодіють в Інтернет (вважається, що важливі лише стартова і кінцева точки угоди, однак і тут виникають проблеми: наприклад, стартовою точкою може бути і web-сайт, і склад, і офіс, розташовані в різних місцях).

З позицій захисту споживачів переважний перший транскордонний спосіб поставки, коли застосовується право країни покупця послуги. Разом з тим в умовах електронної комерції застосування першого способу поставки здатне істотно скоротити участь малих і середніх підприємств в онлайнових операціях, оскільки покупці інтернет-послуг дуже часто анонімні, і продавці не мають попередньої інформації про їх юрисдикції. У цій ситуації для малих і середніх підприємств вкрай важко забезпечити відповідність своїх електронних продуктів численним і різноманітним закордонним вимогам, особливо з нових продуктів і в високорегуліруемих секторах. Великі компанії мають тут очевидні переваги.

Оподаткування транскордонних електронних операцій. Сьогодні електронна торгівля з ініціативи провідних західних країн, перш за все США, розвивається переважно як вільний «кіберпростір», де не справляються митні збори, відсутні інші митні формальності і будь-які контрольні процедури. Такий режим вигідний в першу чергу найбільшим промислово розвиненим країнам, що домінує на ринку інтернет-послуг і виступає в якості їх нетто-експортерів (понад 90% всіх інтернет-хостів зосереджено в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку, в тому числі 2 / 3 - у США). У той же час переважна більшість країн є та в доступній для огляду перспективі залишаться нетто-імпортерами інтернет-послуг; для них питання безмитного і в цілому безподаткового оцифрованих придбання товарів і послуг через Інтернет представляються значно більш чутливими як з фіскальної точки зору, так і з урахуванням можливого впливу на рівень внутрішньої конкуренції. В останньому випадку мова йде про те, що дешевшають, оперативні та високоефективні продажу товарів і послуг через Інтернет можуть витіснити з ринку місцевих постачальників їхніх фізичних аналогів.

Найбільш складним, хоча і не вимагає негайного рішення в силу поки що малих обсягів транскордонної електронну комерцію, є питання про застосування до обєктів електронної комерції стандартної податкової сітки, в першу чергу податків на споживання і ПДВ. Специфіка електронної торгівлі, особливо при транскордонних постачання по лінії юридичну особу-фізична особа, полягає, в обмежених можливостях продавця підтвердити факт експортної операції для звільнення від ПДВ в силу важкодоказовим фактичного місцезнаходження споживача, а також повязана з можливим суттєвим недобором непрямих податків, насамперед ПДВ , у країнах, що відрізняються низькою податковою культурою і високою частотністю від ухилення сплати податків.

Важливе фіскальний протиріччя електронної торгівлі полягає в тому, що, з одного боку, сучасні інформаційні технології дозволяють значно підвищити оперативність і ефективність взаємодії платників податків і податкових органів, але з іншого - переваги торгівлі через Інтернет можуть бути використані для ухилення від оподаткування, приховування доходів і нелегального вивозу капіталів за кордон. Окрему проблему становлять провайдери інтернет-послуги, зареєстровані в офшорних зонах.

Трактування Інтернет-послуг у рамках домовленості з телекомунікації ГАТС. Оскільки розвиток електронної комерції залежить від доступу до телекомунікаційних мережах, необхідно чітко позиціонувати інтернет-послуги в рамках

домовленості з телекомунікацій ГАТС. Остання передбачає поділ (1) на громадські та приватні і мережі й послуги (2) на базові телекомунікаційні послуги та послуги з доданою вартістю. Віднесення інтернет-послуг до того чи іншого виду телекомунікаційних послуг зумовлює відповідні умови доступу та ціни, а також заходи регулювання (згідно з домовленістю встановлюється недискримінаційний доступ до громадських мереж стосовно всіх секторах послуг, порушених лібералізацією; існують певні регулюючі принципи з підтримки конкуренції та захисних заходів , які застосовуються тільки до базових телекомунікаційних послуг). Лібералізація в галузі телекомунікацій в умовах бурхливий розвиток Інтернет, злиття основних провайдерів інтернет-послуг і постачальників інформації у багатьох країн викликає побоювання в плані підриву національних культурних цінностей.

Роль держави в регулюванні глобального електронного ринку. Становлення та розвиток глобальної «кіберпрос-транства», її відкритість і загальнодоступність як природного і невідємного атрибуту сучасного інформаційного суспільства диктують необхідність суворого дотримання в цій сфері норм і принципів справедливої конкуренції. У звязку з цим вимагають свого вирішення питання допустимого втручання держави в регулювання діяльності в Інтернет (деякі країни зберігають жорстку ліцензійну систему щодо електронного бізнесу і телекомунікаційних послуг, практикують видачу ліцензій з правом перегляду, що може вести до обмеження і порушення конкуренції), застосування різного роду захисних заходів відносно електронного імпорту (тут особливо важлива адекватна система доказів заподіяної шкоди, що дозволяє обєктивно оцінити наслідки електронного бізнесу для реального виробництва). В якості елемента дискримінації одних постачальників інтернет-услуг в порівнянні з іншими може розглядатися навязування промислово розвиненими країнами (особливо США) власних стандартів передачі та захисту електронних даних, що у разі їх неприйняття може істотно обмежити для провайдерів з третіх країн можливості участі у глобальній електронній комерції .

Захист прав інтелектуальної власності в умовах електронної комерції. Розвиток електронної комерції модифікує традиційні механізми і реалізації захисту прав інтелектуальної власності. Тому існує необхідність вироблення нових ефективних механізмів захисту прав інтелектуальної власності, в умовах відкритого і універсального «кіберпростору»: захисту самих оцифрованих обєктів, що звертаються в глобальній електронній мережі, захисту формату і засобів електронної передачі даних, що містять елементи «ноу-хау», а також захисту доменних імен в Інтернеті.

Вплив електронної комерції на переговорний процес в рамках ГАТС. У 2000 р. розпочався новий раунд переговорів у рамках СОТ з торгівлі послугами. Традиційна схема переговорів припускає досягнення домовленостей між країнами-членами з окремих секторів торгівлі послугами. Разом з тим електронна комерція - це не конкретний торгівлі сектор, а засіб ведення бізнесу (спосіб поставки), залучають до міжнародний електронний обіг все більш широкий спектр традиційних і нових видів послуг. З появою нових електронних послуг (приміром, послуг повязаних із функціонуванням web-сайтів та розміщенням на них інформації клієнтів, послуг електронного засвідчення та ін), що не підпадають під діючу класифікацію ГАТС, виникають сфери діяльності, не охоплені процесом лібералізації міжнародної торгівлі послугами і потенційно можуть стати обєктом різного роду обмежень.

Митні правила і процедури в електронній комерції. Розвиток електронної торгівлі ставить додаткові проблеми перед національним і багатостороннім зовнішньоторговельним регулюванням, оскільки багато його традиційні механізми виявляються малопристосованих для відстеження та контролю комерційних угод в Інтернет. Мова йде про визначенні країни походження (призначення) товару (услуги), калькуляції митної вартості, застосування процедур ліцензування імпорту та інших форм контролю в національних інтересах, класифікації електронних угод і обєктів електронної торгівлі для митних цілей і ін

Потребує подальшого узгодження питання організації електронної торгівлі реальними товарами. Основні проблеми виникають, коли покупцем виступає фізична особа, часто виявляється в невіданні щодо кінцевої вартості товару (бо продавець виставляє рахунок без ПДВ і митних зборів), а також фактичних термінів доставки, що включають час на митне очищення вантажів. Через це 85% європейських роздрібних мережевих дилерів не працюють зі споживачами з інших країн.

Заходи щодо глобалізації електронної комерції. Оскільки електронний бізнес по своєю природою глобальний і універсальний, принциповим є участь в електронній комерції можливо більшого числа держав. Однак повномасштабне й ефективне включення до транскордонну електронну торгівлю більшості країн, що розвиваються ускладнюється слабкістю відповідної матеріально-технічної бази і кадрового забезпечення, а також можливими негативними наслідками електронного бізнесу для бюджету і внутрішнього ринку.