Ринкову концепцію управління

Сучасна економіка безперервним характеризується взаємодією трьох основних економічних субєктів: споживача, виробника і держави. Кожен із названих учасників господарських процесів має певні цілі, відповідно до яких і будує свою діяльність. Так, споживачі прагнуть досягти найвищого задоволення своїх потреб і запитів із мінімальними витратами, виробники - отримати максимальний прибуток зі своєї господарської діяльності, а роль держави полягає насамперед у забезпеченні економічного благополуччя правлячого класу, і якщо ця держава демократична ( «влада народу»), то - у забезпеченні благополуччя суспільства в цілому. Виконання ж суб `єкти економіки невластивих їм функцій приводить до кризових процесів в господарстві, соціальних і політичних потрясінь у суспільстві.

Характерні для вітчизняної економіки початку 90-х років негативні тенденції - природний наслідок подібних деформацій і підміни ролей у радянський період її розвитку. Споживач як економічний партнер ігнорувався, і виробник, і держава повсюдно порушували його суверенітет і право вибору. З іншого боку, виробник також не мав волі у визначенні характеру і меж своєї діяльності. Власне кажучи, єдиним повноправним субєктом господарювання виступало державу, яке взяло на себе надзвичайно широке коло повноважень. Зокрема, держава намагалася визначити виробничі програми підприємств, рівні заробітної плати та цін, що обсяги капітальних вкладень і т.п. І держава виявилося нездатним належно досягти жодній із стратегічних цілей: екологічна рівновага, освітній рівень, наукове лідерство, соціальне благополуччя та ін Причини цього досить різноманітні. Тим часом найбільш раціонально та ефективно ці завдання вирішує ринок, забезпечуючи активна взаємодія споживачів та виробників. Але, на думку автора, ринок, особливо в перехідний період, повинна в значній мірі регулюватися державою.

Проте реалізована в Росії реформа економіки, суттю якої зявилася «блискавична» приватизація, проведена в інтересах керівників підприємств, що надмірна відкритість економічних кордонів (після майже абсолютної їх закритості), величезна інфляція і т.п. призвели до ще більшого погіршення загальною економічної ситуації у Росії. Однією з причин цього стала повна погіршення незахищеність російських виробників від агресивної атаки світового ринку. При відкритті економічного кордону необхідно було більш ретельно врахувати співвідношення національного та світового ринку за показниками якості і собівартості продукції, умовами її виробництва і рівню застосовуваних технологій, нарешті, потрібно було врахувати і специфіку перехідного періоду від централізованої до ринкової економіки.

З одного боку, протекціоністських зняття барєрів, що вільний розвиток світогосподарських звязків робить позитивний вплив на підвищення ефективності національних економік, дозволяючи спеціалізуватися окремим країнам на випуск продукції з найменшими витратами, що в свою чергу сприяє найбільш ефективному використанню ресурсів кожної з країн.

З іншого боку, російської промисловості потрібно в даний час істотна структурна перебудова, для якої необхідно досить тривалий час. І в цих умовах російський виробник програє зарубіжним конкурентам. Ця обставина, у свою чергу, диктує необхідність відповідного захисту російських товаровиробників за допомогою державного протекціонізму. Відмова від протекціонізму можливий і необхідний досягши приблизно рівних «стартових» умов з зарубіжними конкурентами: спочатку окремих галузях народного господарства, а потім вже всього народногосподарського комплексу.

Таким чином питання ролі держави період переходу до ринку є одним з головних і насамперед у формуванні правових основ проведеної реформи.

Російський досвід першого років ринкової реформи показав, що приймаються підприємствами рішення є далекими від оптимальних. Причин цьому багато.

По-першого це відсутність у багатьох підприємств кваліфікованих співробітників, вміють оцінити реально наявні альтернативи розвитку і перебудови виробництва. У результаті підприємства беруться за виконання проектів без їх належного опрацювання, що найчастіше веде до зниження раніше досягнутого технічного і технологічного рівня, що призводить і до сумнівних економічних результатів.

По-друге, в умовах зростаючої інфляції підприємства змушені братися за проекти, які забезпечують швидку окупність вкладених коштів, що потрібно все в більшій мірі для поповнення обігових коштів. Тим самим прибуток з джерела розширеного відтворювання перетворюється на джерело простого відтворення. Це, у свою чергу, призводить до консервації старої економічної структури, до старіння основних фондів.

В-третіх, проявляється негативний вплив явища «відкладеного попиту» коли споживачі чинності важкого економічного положення відмовляються від придбання необхідної продукції на невизначений час чинності чого виробники цієї продукції змушені згортати виробництво, іти на ринки зростаючої конюнктури що зрештою приводить скорочення загальних обсягів основного виробництва, появі незадоволеного попиту до зростання нового витка цін та інфляції.

Зазначені обставини дозволяють дійти висновку, що на початковому етапі переходу до ринку, за високої інфляції і нестійкого фінансового положення багатьох підприємств, спроби підприємств самостійно вирішити завдання перебудови виробництва виходячи з коливається конюнктури в багатьох випадках приносять не стільки користь, скільки шкоду народногосподарським комплексу в цілому.

Через цього на початковому етапі становлення ринкових відносин вкрай необхідно сильне регулюючий вплив держави на процеси структурної перебудови виробництва, що насамперед означає регулювання співвідношення структури попиту та пропозиції.

Роль держави в ринковій економіці багатогранна, але не всеосяжна. Є цілий набір непрямих важелів впливу держави на ціни, попит і пропозиція. Це і бюджетно-податкова політика і кредитна політика, та експортозорієнтованого імпортне регулювання (політика розумного

протекціонізму), державні замовлення та, організація і державою власного виробництва (за принципом казенних заводів), і, нарешті, ефективна політика націоналізації та приватизації. Ж Звичайно, до цих умовах вся тяжкість прийняття рішення лягає безпосередньо на покупця і виробника. Вони вільні обирати будь-яку форму економічного поведінки в рамках чинного господарського права.

Для успішної роботи за цих умов велике значення мають знання і вміння впливу на ринкову ситуацію і пристосування до ней1. Таким чином, перехід України до ринкової економіки вимагає глибокого вивчення теорії та творчого використання досвіду, накопиченого промислово розвиненими країнами, і викладених в системі законів, правил і поглядів під загальною назвою «маркетинг».

Етимологія терміна «маркетинг» «market» англійською означає «ринок» «ing - вказує на активну діяльність a« marketing »можна перевести як« ринкова функція »« дія на ринку »« діяльність умовах ринку » , або «ринкова діяльність».

Про значення цієї системи для розвитку бізнесу можна судити за оцінками американських експертів, які вважають, що 77% комерційних невдач припадає на маркетингові фактори і тільки 23% визначаються технічним недосконалістю ізделій2.

Наша країна лише робить перші кроки на шляху до створення повноцінного ринку. Перехід до управління від централізованого більш ліберальної моделі господарського механізму у нас супроводжується плутаниною, розривом старих господарських звязків за відсутності нових. У цих умовах істотно зростає необхідність освоєння усіма економічними субєктами основних принципів маркетингу, що значно полегшить їм входження в ринок.

Маркетингу в ринкових умовах відводиться роль регулятора як прямий, так і зворотного звязку між споживанням і виробництвом. Зрештою застосування маркетингу сприятиме досягненню основний соціального завдання нашої економіки - задоволенню потреб окремих членів суспільства при добробуті суспільства загалом.