Розвиток маркетингу в росії
Перші згадки про маркетинг у вітчизняній спеціальній літературі зявилися початку 60-х років. Причому це була в основному критика маркетингу як спроби буржуазної економічної думки вирішити «нерозвязані» проблеми реалізації в капіталістичному суспільстві.
Однак після Гельсінської наради з безпеки і співробітництва в Європі (1975 р.), де було прийнято угоду про розвиток міжнародних економічних звязків, у тому числі торгівлі на принципах маркетингу, в нашій країні при Торгово-промисловій палаті СРСР з лютого 1976 стала функціонувати секція з питань маркетингу. Деякі вчені і фахівці, що займалися проблемами зовнішньоекономічних відносин, вже на той час висловлювали ідеї, що і в умовах планової економіки доцільно використовувати окремі елементи маркетингу. Це були родоначальники російського маркетингу: Г. Абрамішві-ли, І. Герчикова, А. Андрєєв, В. Демидов, П. Завялов, К. Костю-хін, І. Кретов, Б. Соловйов, Ю. Трусов та ін
Якісно новий етап у розумінні маркетингової діяльності повязаний з переходом нашої країни на ринкові відносини з середини 80-х-початку 90-х років. Цього період маркетингову еліту вливається нова група маркетологів: А. Браверман, Е. Голубков, Н. Капустіна, Р. Ноздревой, В. Секе-рин, А. Хруцкий, Л. Цігічко тощо Сьогодні маркетинг зацікавив не тільки теоретиків, але і практиків економіки. Створені різні комерційні школи курси де вивчається маркетинг. Провідні підприємства запрошують кваліфікованих викладачів для читання подібних циклів для своїх співробітників. У ряді вузів розпочато підготовку займаються маркетингом для галузей народного господарства. Як загальноекономічна дисципліна «Маркетинг» вивчається зараз в будь-якої економічної спеціальності. Значний внесок у розвиток теорії та методології маркетингу в цей період внесли такі маркетологи, як Г. Азоев, Г. Багієв, Д. Варкан, А. Гольцов, О. Дмитрієв, А. Єгоров, Б. Замятін, В. Маркова, Я. Миркин, Ф. Новиков, О. Попов, А. Романов, І. Семенов, Є. Стоянова, І. Спіцин, Я. Спіцин, В. Усоскін, Е. Уткін, А. Цацулін, Ю. Ципкин та ін Асоціація маркетингу в СРСР була організована в 1990 р. (президент - Г. Г. Абрамішвілі), у 1994 р. вона була перетворена в Російську асоціацію маркетингу (президент - А. А. Браверман).
Основними цілями Асоціації є:
- Сприяння розвитку фінансового, товарного та трудового ринків в Російській Федерації;
- Сприяння представницьким і виконавчим органам державної влади у виробленні економічної і соціальної політики, спрямованої на інтеграцію і стабілізацію російського ринку, а також сприяння у реалізації цієї політики;
- Ефективне використання маркетингу як інструмента проведення політики ринкових реформ на загальнодержавному рівні;
- Координація маркетингових досліджень на російських товарному, трудовому та фінансовому ринках і розробка рекомендацій по роботі на російському і зарубіжному ринках для організацій і підприємств незалежно від їх форми власності;
- Проведення політичних маркетингових досліджень;
- Сприяння процесу інтеграції між членами Асоціації та їх взаємодії з російськими та зарубіжними економічними та фінансовими партнерами;
- Сприяння створенню нових робочих місць, розвитку системи підготовки та перепідготовки кадрів;
- Сприяння розвитку системи професійної освіти в галузі маркетингу, пропаганді принципів і методів маркетингу, поширенню російського і зарубіжного досвіду маркетингової діяльності.
Оскільки ринкова діяльність в Росії тільки починає розвиватися, темпи входження підприємств у ринкові умови є неоднаковими, впровадження маркетингу в нашу практику носить поетапний характер. Використовувати маркетинг того високого рівня, що досягнутий зараз у країнах з розвиненою ринковою економікою, ми відразу не змогли за вказаними еише причин. Істотними слід вважати і такі причини: відсутність російських методик та посібників з практики маркетингу; формальна заміна назв підрозділів на маркетингові без практичного зміни змісту їх роботи; відсутність маркетингового мислення у керівництва підприємства, керівників середньої ланки і співробітників.
Тому на початковому етапі становлення маркетингу в Росії його сприймали переважно як торговельну діяльність, тобто як свого роду систему ринкового розподілу. При цьому в даній діяльності почали брати участь переважно збутові підрозділи промислових підприємств, оптові та роздрібні торговці, різні посередницькі організації, створювані дилерські й десятеро-бьюторскіе мережі.
На наступному етапі розуміння маркетингу поглибилося: була сприйнята вже не тільки чисто збутова, а й організаційно-комерційна функція підприємства. Види діяльності фахівців з маркетингу стали розширюватися за рахунок більш ретельного дослідження ринку, поведінки споживачів і конкурентів, посилення та цілеспрямованості рекламної діяльності, гнучкої цінової політики та ін
Нарешті, у міру розвитку ринкових відносин та нормалізації самого ринку маркетинг дійсно перетвориться в ринкову концепцію управління підприємством, у систему, при якій в основі прийняття практично всіх рішень буде лежати інформація, що надходить з ринка5.
По мірі розвитку і становлення концепції маркетингу виділилися наступні види і області його застосування:
- Споживчий маркетинг, або маркетинг товарів масового попиту;
- Промисловий маркетинг - маркетинг товарів промислового призначення;
- Маркетинг послуг;
- Регіональний маркетинг;
- Маркетинг інформації;
- Телемаркетинг;
- Міжнародний маркетинг;
- Маркетинг в Інтернет;
- Некомерційний маркетинг (метамаркетінг) - в управлінні політичними партіями, професійними асоціаціями, благодійними товариствами, державними органами тощо, де предметом реалізації (продажу, обміну) є ідеї, програми, погляди і т.п.;
- Мікромаркетінг - маркетингова діяльність фірм та інших комерційних організацій;
- Макромаркетінг-маркетингова діяльність держави у сфері ринку;
- Соціальний маркетинг - сукупність методів здійснення соціальних програм державою та громадськими організаціями, а також соціальні аспекти ринкової діяльності корпорацій;
- Бенчмаркінг - метод аналізу переваги та оцінки переваг партнерів і конкурентів з метою вивчення та використання кращого.