«Голландська хвороба» і фатальна помилка епохи Брежнєва

У повоєнні роки на Заході багато дослідниками неодноразово проводилися емпіричні дослідження еластичності. І хоча ці бралися оцінки з різних джерел, проте вони демонстрували багато спільного. Так, еластичність за доходом для товарів першої необхідності (їжа та медичні послуги) виявлялася значно менше, ніж на товари «розкоші» (автомобілі). Це знаходиться у відповідності з сподіваннями, згідно з якими покупки різних благ здійснюються при зростанні особистих доходів. Другий висновок полягає в тому, що більшість коефіцієнтів цінової еластичності мають порівняно низькі значення, будучи при цьому величинами негативними.

Наведені дані мають надзвичайне значення. Так, країни, які спеціалізуються на виробництві товарів першої необхідності (наприклад сільськогосподарська продукція), а також на видобутку корисних копалин, палива й електрики, в процесі міжнародної торгівлі виявляються в явно програшній ситуації в порівнянні з країнами, що спеціалізуються на виробництві «предметів розкоші»: автомобілів, компютерів, товарів тривалого користування. Справді, із зростанням доходів світового суспільства ціни на товари першої необхідності закономірно все більше відстають від цін «предметів розкоші". Саме в цьому криється одна з головних причин диференціації світової економіки на бідні і багаті країни. У першому розділі ми наводили три приклади впливу вибору економічної стратегії держави на долю економічного розвитку країни. Повернемося до цих прикладах в світлі теорії еластичності за доходом.

Приклад перший. У середині XIX ст. рівень життя в Аргентині та США був практично однаковий. Розрив став особливо наочно виявлятися після Великої депресії 1929-1933 рр.., Після якої ціни на сировину почали різко падати в порівнянні з промисловою продукцією.

До 2000 р. рівень життя середнього американця більше ніж у 10 разів перевищив рівень життя середнього аргентинця. Одна з головних причин полягає в тому, що Аргентина в міжнародному розподілі праці стала спеціалізуватися на пшениці, мясо і корисних копалин, тобто товари з низькою еластичністю за доходом, а США - на «предмети розкоші» (високотехнологічна продукція з високою еластичністю по доходу). Уявімо на секунду, що у Громадянській війні Півночі і Півдня в США (1861-1865) перемогли б жителі півдня, що спеціалізувалися на виробництві зерна і бавовни, а не сіверяни-промисловці. Тоді можна припустити, що сучасні США за доходом мало відрізнялися б від сучасної Аргентини і всієї Латинської Америки.

Приклад другий. Після розгрому у Другій світовій війні Японії в економічних колах країни розгорілася дискусія: який шлях розвитку обрати країні. Одні економісти пропонували використовувати практично єдине економічну перевагу Японії - виробництво рису - і перетворити Країну сонця, що сходить в його світового виробника. Але перемогли ті економісти, які виступали за спеціалізацію на «предмети розкоші» (автомобілі, морські суду, побутова техніка і т. п.). Це головна причина того, що ми стали свідками «японського економічного дива» в 1955-1973 рр..

Приклад третій: «голландська хвороба *- та фатальна помилка епохи Брежнева. У розпал «перебудови» (1985-1988 рр..) Багато говорили про «застій» радянської економіки, який виражався у тому, що починаючи з другої половини 1970-х рр.. темпи економічного зростання СРСР драматично знижувалися. Звідси виникла теза про те, що соціалізм себе вичерпав. Зрештою, це все привело до демонтажу СРСР, знищення системи соціалізму і до реформ доби Єльцина в 1990-і рр..

Давайте подивимося, що сталося з нашою країною виходячи із досліджуваної нами проблеми еластичності за доходом. У 1973 р. світова економіка була вражена дощенту «нафтовою кризою»: країни ОПЕК підвищили ціни на нафту в 4 рази. Природно, це величезним шоком стало для економіки США, Японії, ФРН і інших промислово розвинених країн, основних світових споживачів нафти. Зрештою, цим країнам не залишалося нічого іншого, як видозмінювати свою економічну стратегію розвитку - переходити на виробництво енергозберігаючих технологій. Саме в цей час у США починається революція компютерна, що стверджує позиції цієї країни як світового економічного лідера. І ось в цей самий час радянське керівництво робить ту фатальної помилки, яка потім призведе до краху соціалізму і втрати державності СРСР. До половини 1970-х рр.. радянська економіка розвивалася доволі динамічно. І це не випадково. Приміром, на початку 1970-х рр.. було налагоджено масове виробництво сучасних автомобілів "Жигулі" (коефіцієнт еластичності по доходу - 3,00). Замість того, щоб рухатися в такому напрямку і далі: будувати нові автомобільні заводи, залізниці, розширювати виробництво товарів тривалого користування, радянська еліта приймає інше рішення. Так як СРСР був одним із світових операторів нафти і газу (з коефіцієнтом еластичності за доходом менше одиниці), приймається рішення форсувати виробництво цих видів продукції. І СРСР фактично добровільно розпочинає процес деіндустріалізації, поступово перетворюючись на світового постачальника сировини. Будівельники голосно рапортують про введення в експлуатацію чергових гігантських трубопроводів і газопроводів, викачують моря нафти та газу за кордон, а життя народу (дивна річ) починає погіршуватися (вірніше, перестає поліпшуватися). Люди поступово звикають до збільшення імпорту (до від пшениці магнітофонних касет) за рахунок продажу вітчизняної сировини. У народу складається хибна думка, що радянська взагалі не економіка здатна виробляти якісні товари ( «щось прогнило в Датському королівстві»).

А справа в тому, що за вини радянських лідерів, що визначають економічну політику держави, народне господарство СРСР захворіло «голландської хвороби». Поняття «голландська хвороба" в економіці зявилася при наступних обставинах. У 1970-і рр.. в Північному морі Нідерланди приступили до видобутку нафти. Керівники Нідерландів порахували, що це буде сприяти процвітанню національної економіки і збільшенню доходів країни. Однак через деякий час виявилася протилежна картина: Голандія втратили динаміку економічного розвитку. Почалася економічна стагнація. Причина виявилася в тому, що інвестиції, спрямовані в нову для країни галузь (нафтовидобуток) з низькою еластичністю по доходу, відвернули капітали з більш високоеластичних галузей. Саме це сталося і в СРСР, тільки в більш великих, воістину драматичних масштабах. Та й наслідки виявилися куди трагічніше. Уряд Горбачова з середини 1980-х рр.., Не зумівши розкрити основний корінь зла, починає здійснювати хаотичні економічні заходи (політика «прискорення» за рахунок формування і без того роздутою важкої промисловості; «антиалкогольна кампанія», яка остаточно підриває платіжний баланс країни; нерішучість і метання під час переходу до ринкових відносин). Через кілька років СРСР припиняє своє існування.