«Mainstream» та інші течії економічної теорії

Економічна наука пройшла у своєму розвитку кілька етапів. На першому етапі, початок якого за зрозумілих причин визначити складно, здійснювалася повільна накопичувальна і підготовча робота до формувань нію економічної науки. Люди набували досвіду господарської діяльності, намагалися робити певні узагальнення.

На другому етапі (остання третина-XVIH кінець XIX ст.) Виникла власне економічна наука, що одержала назву політична економія.Це був час розвитку класичної економічної школи, повязаної з іменами У. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо та інших видатних економістів.

Наприкінці XIX ст. сталася маржиналістську революцію, й економічна наука набула в третій етап свого розвитку (1890-1930-і рр..), етап домінування неокласичної школи.

У 1930-і рр.. в економічній науці відбулася ще одна революція - Кейнс-Андської, у результаті якої в економічній теорії виділилися мікро - і макроекономіка - четвертий етап розвитку економічної науки, етап переважання кейнсіанської школи.

Нарешті, в 1970-і рр.. відбулася так звана монетаристської контрреволюції Люція, і економічна теорія вступила в пятий етап свого развітія.1 Дані проробила пять етапів у своєму розвитку економічна теорія основної течії, або, як прийнято нині називати, mainstream.

Теорія «основної течії» ( «mainstream») вивчається в переважній більшості вищих учбових закладів світу. Ця наука має англосакській походження: її основи закладені англійцями У. Петті і А. Смітом.

В даний час найбільш впливові школи даного течії зосереджені в США і Британії, хоча все більший авторитет набувають школи континентальної Європи, Японії та Китаю. Теорія «основної течії» створювалася й продовжує розвиватися в провідних економічних державах миру, а тому відображає перш за все економічну специфіку «центру» світової цивілізації, тобто високорозвиненої економіки. Свого часу теорія А. Сміта придбала незаперечний авторитет на Заході багато в чому тому, що вона виражала інтереси насамперед прогресивної англійської промислової буржуазії.Теж саме можна сказати і про Маршалла - теоретик маржиналізму, Дж.М.Кейнс - теоретик кейнсіанства, М. Фрідманом - теоретик монетаризму. Всі вони висловлювали інтереси перш за все самих передових кіл бізнесу економіч лідируючих ських країн.

Однак світовий простір неоднорідний. Крім порівняно благополучного економічного центру існує й набагато менш благополучна економічна периферія. Товариство також неоднорідна. Воно складається з різних класів і соціальних груп, інтереси яких збігаються не завжди і не у всьому. Економічний розвиток аж ніяк не прямолінійно. Здійснюючи циклічний розвиток, кожне суспільство поряд з періодами процвітання пізнає і гіркоту депресії. «Основна течія» створювався у відносно благополучному «економічному центрі» світовий цивілізації: Британії та США. Тому теорія«основної течії" описує в основному «економіку центру».«Економіка періферіі» далеко не завжди і в усьому відповідає моделям, які розробляються «основ вим перебігом».Саме в цьому полягає основна причина спроб створення альтернативних «основному течією» теорій. Перш за все це стосується теорії марксизму.

Як вже говорилося, одним з ідеологічних джерел марксистській політичній економії є теорія трудової вартості Д. Рікардо. Карл Маркс довів цю теорію до крайніх висновків, що заявив, що єдиним фактором створення благ є праця, а отже єдиним творцем всього багатства робоча сила є і її конкретний носій - пролетаріат. Звідси і основна ідея марксизму - «експропріація експропріаторів», тобто класу ліквідація підприємців та власників капіталу.

Відповідним чином марксисти трактують і предмет політичної економії. Якщо для класиків (А. Сміта і Д. Рікардо) політекономія - це наука про багатство, для неокласиків економіка - це наука про раціональне поведінці субєктів з приводу рідкісних благ, то для марксистів політична економія - це наука про систему обєктивних економічних відносин між класами людей , що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ.

До 1991 р. марксистська політична економія була друга за впливовістю економічним вченням в світі, вона викладалася в вузах всіх соціалістичних країн (приблизно 1 / 3 населення Землі). В даний час ця теорія широко вивчається в Китаї, Вєтнамі, Північній Кореї і на Кубі (приблизно 1 / 5 населення Землі). При цьому у Китаї і у Вєтнамі викладання марксистської політичної економії здійснюється нарівні з економікою «основної течії», тобто з традиційними мікро - і макроекономікою.

Крім «основної течії» і марксизму слід згадати про «третій течії». Мова йде про конгломераті інституціональних теорій, які прийнято називати "інституційної економікою". Витоки інституціональної економіки повязують з німецькою історичною школою, а також з творчістю Т. Веблена, Дж. Коммонс та У. Мітчелла. Сучасний інституційно-лізм не представляє собою єдиної і цілісної економічної теорії, як «mainstream» і марксизм. Суттєві компоненти інституційної теорії безладно розкидані у потоці економічних публікацій. Основні риси цього течії такі.

A. інституціональна Сучасна економічна теорія трактує марксизм і неокласику як приватні випадки якоїсь глобальної економічної теорії.

B. Інституціоналізм не сприймає «ціну» як центральної категорії економічної науки і сполучної ланки всієї економічної системи. У інституційної економіці ціна зводиться до одного з багатьох чинників.

C. На відміну від «основної течії» інституціоналізм уникає широко використовувати математичний апарат.

D. Якщо «основна течія» ставить на чільне місце «раціональне поведінку» індивідів (домогосподарства максимізують корисність, фірми - прибуток, держава - народне добробут), інституціоналістів то цікавить мотивація поведінки. При цьому мається на увазі, що ця мотивація аж ніяк не обовязково повинна бути раціональною.

У відмінність від «основної течії» інституціоналістів не визнають поняття «економічного людини» 1, вважаючи його надуманим і відірваним від реального життя. «Економічного людини» вони замінюють «соціологічним людиною», тобто людиною в конкретній ситуації суспільних відносин. Таким чином, інституційну економіку можна визначити, як науку, що вивчає економічну поведінку через призму стереотипів соціальних агентів.

В останні роки популярність інституційної економіки зростає. Вона викладається у багатьох вищих навчальних закладах Європи, Америки, Японії та Китаю. У Росії в кінці останнього десятиліття XX ст. також зявилися перша підручники з цієї дісціпліне.2