Розбудова та реформа в Росії в рамках моделі КПВ

Якщо порівняти криві виробничих можливостей СРСР та США до початку перебудови (1985 р.), то картина виглядала б приблизно такий. США виробляли приблизно 25% світового валового внутрішнього продукту (ВВП), СРСР - приблизно 15-17%. Причому за обємом виробництва непрямих благ - засобів виробництва (більшу частку яких становила військова техніка) - Радянський Союз не поступався США: істотне відставання спостерігалося у сфері виробництва предметів споживання (прямих благ).

Ідеологи перебудови і радикальних реформ зайняли таку позицію: вони оголосили про те, що 1/3-2/3 радянській економіці є неконкурентоспроможною, а тому вітчизняна економіка «повинна вилізти з того баласту». В особливу немилість потрапив військово-промисловий комплекс (ВПК), що був підвернути «кардинальної конверсії". Цікаво при цьому відзначити, що таких 80-90% товарів народного споживання, як холодильники, телевізори, магнітофони, фотоапарати і т. п., вироблялися саме на підприємствах ВПК. Радянський уряд не склало навіть плану конверсії. Військові підприємства знищувалися на основі хаотичних волюнтаристських вказівок. При радянський ВПК це був найбільшим у світі: з експорту військової продукції СРСР займав перше стійке місце в світі, а доходи від поставок озброєнь становили від $ 20 до $ 30 млрд на рік. Якщо в 1991 р. частка СРСР у світовій торгівлі зброєю становила 38%, то в США - 13%; в 1999 р. частка Росії склала 3%, а США - 50% .2

Демонтаж СРСР у 1991 р. привів до того, що Росія залишилася з приблизно половиною усього колишнього ВВП СРСР, обсяг якого продовжував стрімко скорочуватися.

Зміна КПВ можна проілюструвати даними індексів фізичного обсягу продукції. Якщо прийняти за 100% російський рівень 1990 г., то в 1997 р. індекс промисловості склало 48%. В тому числі рівень добувній промисловості склало 69%, обробної - 44, електроенергетики - 76, паливною промисловості - 66, кольорової металургії - 54, чорної металургії - 57, хімічної і нафтохімічної промисловості - 43, машинобудування та металообробки - 37, лісової, деревообробної та паперової промисловості - 33, промисловість будівельних матеріалів - 33, легкої промисловості - 14, харчової промисловості - 47, сільського господарства - 62%. Після кризи серпня 1998 становище дещо покращилася у звязку із різким падінням курсу національної валюти, однак і в 2000 р. не вдалося навіть наблизитися до рівня 1985

Додамо до цього, що, на думку деяких незалежних експертів, індекс промислового виробництва склав в 1997 р. не 48% до 1990 р., як це стверджується офіційними статистичними даними, а набагато нижче: 20-25% .2

Звернемо увагу на те, що в результаті «радикальної реформи» найбільше постраждали аж ніяк не галузі, що виробляють засоби виробництва, до «конверсії» яких закликали теоретики перебудови, а саме галузі, що виробляють предмети споживання. Тим самим був досягнутий результат, протилежний планованому.