Виникнення міжнародного права і періодизація його історії

Міжнародне право зародилося під час розпаду родоплемінних відносин і становлення перших держав. У ту епоху у стародавніх людей вже накопичився досвід міжродових і міжплемінних відносин. Склалися певні правила, що регламентували ці відносини, які отримали закріплення в звичаях. Звід цихправил, що існував у первісно-общинному суспільстві і регулювати відносини між родами і племенами, з певною натяжкою можна назвати міжплемінних «правом». Потім в ході свого розвитку воно перетворилося на міжнародне право.

Таке переддержавного міжплемінне «право» первісного ладу була слабо розвинене, в ньому не було стрункої системи, хоча вже в той час роди і племена вели між собою війни, відправляли один до одного своїх представників, здійснювали натуральний обмін, намагалися укладати угоди, а це прямо говорить про зародження норм права війни і миру, посольського права, права договорів та ін

З утворенням держав виникають і відносини між ними. З'являється потреба врегулювання міждержавних відносин. Тут і народжуються перші норми міжнародного права, в основі якого лежать вже існували міжплемінні правила. Так, у Древньому Римі виникає «право народів» (jus gentium). Воно являло собою сукупність правил, які визначають відносини з приводу ведення війн, заснування царств, поділу майна, встановлення меж полів, побудови будівель, торгівлі, купівлі-продажу та ін «Право народів» регулювала як внутрішньодержавні, так і частково міждержавні відносини, оскільки на початковому етапі становлення міждержавного права не було чіткого розрізнення між внутрішньодержавним і міжнародним правом.

В основі зародження міжнародного права лежить державне поділ суспільства і необхідність зв'язків між державами. У свою чергу, міждержавні зв'язки обумовлюються такими причинами, як міжнародний поділ праці, об'єднаннязусиль держав для вирішення спільних проблем економічного, політичного, військового та іншого характеру, демографічна ситуація в тих чи інших регіонах планети, час становлення, формування та розвитку держав, рівень знань, ступінь розвитку комунікаційних зв'язків, ремесел, промисловості, сільського господарства, релігії, ідеології , культури, військового потенціалу і т. д.

Жодна держава ні в яку епоху не могло існувати тривалий час абсолютно ізольованим від інших держав. Тисячами ниток (політичними, економічними, військовими, культурними, науковими і т. д.) воно було пов'язане з іншими. Науково-технічний прогрес, виникнення глобальних проблем, спрощення комунікаційних зв'язків лише збільшували взаємозалежність суб'єктів державно розділеного суспільства. Тим самим посилювалася роль норм права, що регулювали відносини між державами. Таким чином, міжнародне право є природним продуктом історичного розвитку, існує об'єктивно і реально, і, виникнувши одного разу на певній стадії людського суспільства, воно буде розвиватися і далі за законами діатектікі.

Історія - калейдоскоп дат, імен, назв. Вона має свою періодизацію, яка значною мірою умовна. В якості критеріїв, що відокремлюють один історичний період від іншого, беруться конкретні дати, пов'язані з тим чи іншим подією або особою. Вже в цьому аспекті будь-яка періодизація умовна, оскільки несе на собі печатку конкретної суб'єктивної особистості, визначальною ту чи іншу дату. Періодизація умовна і в тому, що будь-яка дата не є «китайською стіною», геть-чисто відокремлює одиністоричний етап від іншого. У надрах одного історичного етапу зароджуються характеристики наступного етапу, а той ще довго несе в собі деякі риси пішов періоду.

Історія міжнародного права - невід'ємна частина історії суспільства. Періодизацію розвитку міжнародного права можна представити у вигляді чотирьох періодів, які нерозривно пов'язані з суспільно-економічними формаціями та перехідними етапами від однієї формації до іншої. В основі кожної формації лежить певний спосіб виробництва, а виробничі відносини утворюють її сутність. Також суспільно-економічна формація охоплює і відповідну надбудову (державу, право, міжнародне право, мораль, свідомість, правосвідомість, науку, тип сім'ї, побут та ін.)

Виходячи з цього, в даному підручнику пропонується наступна періодизація історії міжнародного права:

1) 4 тис. до н. е.. - 476 р. н. е.. - Міжнародне право Стародавнього світу. Цей період відповідає рабовласницької суспільно-економічної формації;

2) 476-1648 рр.. - Міжнародне право Середніх століть. Цей період відповідає феодальної суспільно-економічної формації;

3) 1648-1919 рр.. - Класичне міжнародне право. Цей період відповідає становленню капіталістичного способу виробництва;

4) міжнародне право XX-XXI ст. Цей період включає проміжок часу з 1919 р. по початок XXI ст.

Найбільш значні дати в історії суспільства відзначений і в періодизації історії міжнародного права. Так, період з 4 тис. до н. е.. по 476 р. н. е.. - Час розпаду родоплемінних відносин і освіти ранніх рабовласницькихдержав, де й зароджуються перші норми міжнародного права.

476 рік н. е.. є роком падіння Західної Римської імперії, з якого зазначено бурхливий розвиток феодальних відносин. Цей новий етап (476-1648 рр.). В історії суспільства призводить до розвитку і норм феодального міжнародного права.

Центральною подією XVII ст. стала Англійська буржуазна революція (1642-1649 рр..). Вона дала простір встановлення буржуазних відносин. В історію міжнародного права 1648 увійшов як рік підписання Вестфальського миру після Тридцятирічної війни і початку нового періоду (з 1648 по 1919 р.) міжнародного права. XVIII століття дало світу Декларацію незалежності США (1776 р.) і Декларацію прав людини і громадянина (Франція, 1789 р.), що заклали основи права націй і народів на самовизначення, аж до утворення нового самостійної держави, а також основи прав і свобод людини.

Кінець XIX - початок XX ст. ознаменувалися суттєвими досягненнями в області міжнародно-правового регулювання. Важливими віхами в цьому напрямку стали Гаазькі конференції миру 1899 і 1907 рр.., Скликані за ініціативою Росії. Прийняті на них документи кодифікували правила ведення війни і мирного вирішення спорів, з'явилися значною віхою у формуванні міжнародного гуманітарного права. Цей період завершується закінченням Першої світової війни і створенням Ліги Націй.

У розвитку суспільства настає період соціалістичних перетворень, початок якому дала Жовтнева революція 1917 р., а 1919увійшов в історію міжнародного права як рік підписання Версальського договору, юридично оформив результати Першої світової війни. У проміжку часу з 1917 по 1991 р. поряд з діючими нормами міжнародного права виникли норми, що дозволили регулювати відносини між капіталістичним і соціалістичним світом.

Середина XX ст. відзначена співіснуванням так званих трьох світів, тобто країн, що стали на шлях соціалістичних перетворень, країн з вже сформованими капіталістичними відносинами і країн, що розвиваються, ще до кінця не визначили своє місце у світовому співтоваристві. У цей час удосконалюються інститути міжнародного права, а також помітний процес об'єднання держав в різні організації, що свідчить про прагнення людей до мирного співіснування на планеті Земля. Так, з'явився Рада Економічної Взаємодопомоги (1949 р.), Організація Північноатлантичного договору (1949 р.), Організація африканського єдності (1963 р.), і, звичайно ж, досягненням історії людства з'явився 1945 р., у якому була завершена Друга світова війна і заснована Організація Об'єднаних Націй, створена з метою підтримки і зміцнення миру, безпеки і розвитку співробітництва між державами.

У зв'язку з науково-технічною революцією, зростанням усуспільнення капіталістичного виробництва в 50-х роках XX ст. виникла так звана теорія конвергенції, яка свідчила про те, що відбувається поступове згладжування економічних, політичних, ідеологічних та інших відмінностей між капіталістичними і соціалістичними громадськими системами. Рубіж 80-90-х років XX ст. показав бурхливе перехідний період доконвергенції, пов'язаний, по всій видимості, з крахом світової соціалістичної системи і розпадом СРСР. Зараз важко навіть припустити, коли закінчиться конвергенція. Очевидно, людство нарешті усвідомлює, що воно належить «загальному дому» - планеті Земля. Це спричинить за собою поступове стирання кордонів і встановлення більш тісних зв'язків між державами. Тут важливу роль будуть грати і норми міжнародного права.

Держави поступово стануть однорідними в політичному, економічному, ідеологічному сенсі, де пануватиме фактор права, співробітництва, а не суперництва. Відтак виникне інший якісний характер міжнародних відносин, що призведе до трансформації міжнародного права і переходу до нового історичного типу суспільства. Яким воно буде - питання майбутнього.