Роль громадськості

Зростання значення міжнародного права в захисті життєвих інтересів людини і суспільства привертає до нього увагу широких верств населення. Усвідомлюється той факт, що в основі всіх прав людини знаходиться право на життя в безпечному світі і це право, втім як і багато інших, може бути забезпечено лише в умовах надійного міжнародного правопорядку. Громадськість активно проявляє себе і в таких галузях, як право навколишнього середовища, право безпеки, гуманітарне право, економічне право.

Щоправда, є автори, які вважають, що громадська думка не являє собою нічого реального (Г. Моргентау, США). Ми далекі від думки ідеалізувати народ, перебільшувати його можливості правильно оцінювати складні міжнародні проблеми. Л.Н. Толстой говорив, що навіть хороші люди, зливаючись в натовп, не можуть розглядатися як захисники "народного сенсу". Проте коли проблема розкривається у всій її визначеності і з'ясовується її зв'язок з інтересами народу, тоді стає можливим дивовижне за силою виявлення громадської думки.

Головною сферою впливу громадськості на міжнародне право є сфера внутрішньодержавна. Державна влада в значній мірі залежить від успішної мобілізації суспільної підтримки або принаймні від маніпулювання масовою свідомістю. Зростання значення громадськості для зовнішньої політики викликав до життя особливу функцію дипломатії - зв'язок з громадськістю.

Разом з тим правлячі кола не приділяють належної уваги розвитку міжнародно-правової свідомості населення. Більше всього цього здатний сприяти повагу права в політиці. На жаль, рівень міжнародно-правових знань не тільки керівників держав, але значної частини дипломатів залишає бажати кращого. Загалом, світ ще далекий від подолання фатального розриву між розумом, знаннями, з одного боку, і політичним керівництвом - з іншого.

У ряді країн вивчення міжнародного права до цих пір не вважається обов'язковим елементом юридичної освіти. Ставлення до міжнародного права виходить за рамки юриспруденції. Воно являє собою одне з вищих досягнень цивілізації, покликане забезпечити цивілізовані відносини між народами. Тому міжнародно-правові знання - необхідний елемент загальнолюдської культури.

Слід враховувати, що нині міжнародне право стало занадто складним явищем, оволодіти яким можуть лише фахівці. Тому нереально вимагати від державних діячів і тим більше від громадськості широких знань в цій області. Але знати основи міжнародного права, мати про нього загальне уявлення необхідно.

Громадськість оцінює поведінку держав, керуючись не так правом, скільки мораллю. При цьому не враховується специфіка моралі, що діє у взаєминах держав. Така ситуація відкриває можливості для зловживання шляхом протиставлення міжнародному праву побутового моральної свідомості зі значними елементами націоналізму. Такого роду моральна легітимація правопорушень набула поширення у практиці могутніх держав.

Сказане раніше не можна ігнорувати при визначенні значення інститутів прямого народовладдя для міжнародного права. Особливе місце в цьому плані займає референдум. На відміну від минулого в наш час зовнішньополітичні та міжнародно-правові питання стали частіше вирішуватися на референдумі, наприклад, у країнах Європейського союзу за що відноситься до нього міжнародно-правовим актам. Певну роль може відігравати і опитування громадської думки.

Для формування громадської думки першорядне значення мають засоби масової інформації. На жаль, правова культура корпусу журналістів невисока, що не може не позначитися на рівні розвитку правосвідомості населення.

Міжнародні акти регулярно підкреслюють значення громадськості для підвищення ефективності міжнародного права. У документі ООН ще 1968 р., присвяченому кодифікації міжнародного права, підкреслювалося значення підтримки громадської думки для успіху такої кодифікації, особливо на завершальній стадії прийняття державою розроблених документів.

Міжнародні акти створюють нормативну основу для діяльності народної дипломатії. Підсумковий документ Віденської зустрічі НБСЄ 1989 являє собою своєрідний кодекс народної дипломатії. Особлива увага приділяється розвитку міжнародних контактів між тими представниками громадськості, яким належить головна роль у формуванні суспільної свідомості: викладачами, вченими, журналістами.

Досить поширена думка, ніби правда цілком на боці тих, хто відстоює усіляке підвищення ролі громадськості. Здається, проте, що будь-яке надмірність шкідливо. Проблеми зовнішньої політики та міжнародного права відрізняються особливою складністю. На частку любителів тут залишається небагато. Політиці необхідні наукова основа і високий професіоналізм. Навіть парламент з усіма своїми комітетами не в змозі взяти на себе головну роль у цій області. За всіх умов не можна вирішувати міжнародні проблеми на мітингах.

Для того, щоб громадськість могла впливати на міжнародну правотворчість, вона повинна бути відповідним чином організована і озброєна професійними знаннями. Відповідна форма була знайдена в неурядових організаціях (НУО). В даний час налічується приблизно 5 тис. НУО, що спеціалізуються в різних галузях міжнародних відносин (роззброєння і безпека, захист навколишнього середовища, права людини та ін.) Початком міжнародно-правового визнання ролі НУО з'явилася ст. 71 Статуту ООН: "Економічна і Соціальна Рада уповноважується проводити належні заходи для консультації з неурядовими організаціями, зацікавленими в питаннях, що входять до його компетенції".

Не тільки ЕКОСОР, а й Генеральна Асамблея ООН стала ширше залучати до своїх заходів НУО, в тому числі для підготовки й участі в міжнародних конференціях. Так, на Стокгольмської конференції з навколишнього середовища були представлені 113 урядів та 225 НУО. У 1978 р. Генеральна Асамблея ООН скликала конференцію НУО з питання проблеми роззброєння, яка повинна була обговорюватися на її спеціальної сесії. На самій сесії один день був присвячений заслуховування виступів представників НУО. Розширюється, залучення НУО до міжнародного правотворчості представляє істотну новелу в цьому процесі.