Міжнародні організації та охорона навколишнього середовища
Міжнародні організації вносять вагомий внесок в охорону навколишнього середовища. Зрозуміло, найбільш відчутну роль відіграють ООН та її спеціалізовані установи.
Організація Об'єднаних Націй в даний час є центром зосередження всіх форм природоохоронного співробітництва держав. ООН має в своєму розпорядженні цілою системою органів, які зайняті розвитком міжнародної природоохоронної діяльності держав. При Генеральній Асамблеї є Науковий комітет з дії атомної радіації, Комітет з використання космічного простору в мирних цілях (КОСПАР) та ін
Іншим органом ООН, в роботі якого значне місце займає координація співробітництва держав у галузі охорони природи, є Економічний і Соціальний рада (ЕКОСОР). Він робить дослідження і складає доповіді з міжнародних питань охорони навколишнього середовища і дає рекомендації з будь-яким аспектам цієї проблеми Генеральної Асамблеї, членам ООН і зацікавленим спеціалізованим установам. При ЕКОСОР є Комітет з природних ресурсів. Природоохоронними проблемами займаються також регіональні економічні комісії, рядспеціалізованих установ ООН (ВООЗ, ІМО, ФАО. ЮНЕСКО, МОП, ВМО, ІКАО та ін), а також МАГАТЕ.
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) розробила міжнародну програму «Людина і біосфера» та координує її виконання. У її рамках були розроблені Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р., Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як місцепроживання водоплавних птахів, 1971 р. та ін
Центр всесвітньої спадщини ЮНЕСКО працює над виконанням Конвенції про охорону культурної та природної спадщини та створенням регіональної системи для охорони пам'яток, включених до списку світової культурної спадщини (у цей список внесено близько 300 об'єктів). Міжурядова океанографічна комісія ЮНЕСКО проводить дослідження щодо впливу забруднювачів на морське середовище і розробляє відповідні рекомендації.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) займається вивченням проблеми забруднення атмосферного повітря, розробляє єдині показники забруднення повітря, проводить аналіз законодавства окремих країн з цього питання і ін
Міжнародна морська організація (ІМО) займається питаннями охорони морського середовища, розробляє конвенції з охорони морського середовища і скликає міжнародні конференції з охорони Світового океану.
Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) розробляє технічні проекти охорони земель, лісів, вод, тваринного і рослинного світу і пропонує їх державам-членам для керівництва, а також розробляє проекти конвенцій з охорони вказаних об'єктів.
Важливі техніко-юридичнінорми і правила охорони навколишнього середовища від авіаційного шуму регулярно схвалюються Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО). Стандарти і Рекомендована практика по авіаційному шуму були вперше ухвалені Радою ІКАО 2 квітня 1971 у відповідності зі ст. 37 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. і оформлені у вигляді додатку 16 до Конвенції про охорону навколишнього середовища. У подальшому ці стандарти і рекомендована практика доповнювалися та вдосконалювалися. У них містяться методи розрахунку щума і критерії використання експлуатаційних методів зниження шуму. За рекомендацією ІКАО держави-члени схвалили правила сертифікації авіаційного шуму.
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) з 1958 р. здійснює програму «Ядерна безпека та захист навколишнього середовища», мета її - забезпечення безпеки використання ядерної енергії та захист людини і навколишнього середовища від ядерної радіації, радіоактивних та інших викидів з ядерних установок.
Природоохранительной діяльність держав в рамках ООН і на національній основі призвела до необхідності створення в ООН спеціального механізму з координації співробітництва держав у галузі охорони навколишнього середовища. Таким механізмом стала Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), створена в 1972 р.
Спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН в липні 1997 р. затвердила Найробійських декларацію, в якій визначена майбутня роль ЮНЕП. У цій Декларації зазначається, що ЮНЕП є і повинна залишатися основним органом ООНв галузі навколишнього середовища. Вона повинна виконувати роль ведучого природоохоронного органу, що визначає глобальну екологічну порядок денний, який сприяє узгодженим здійсненню екологічного компоненту сталого розвитку в рамках системи ООН і є авторитетним захисником глобальної навколишнього середовища.
Мандат ЮНЕП затверджений резолюцією 2997 (XXVII) Генеральної Асамблеї ООН 15 грудня 1972 і отримала подальший розвиток у Порядку денному на XXI століття. Основними функціями ЮНЕП є: а) аналіз стану глобальної навколишнього середовища і оцінка глобальних і регіональних екологіческіхпредоставленіе Консультцій за основними напрямками діяльності; завчасне попередження про екологічні загрози, а також активізація та розвиток міжнародного співробітництва та діяльності з використанням найдосконалішою науково-технічної бази; б) стимулювання розвитку міжнародного екологічного права в інтересах сталого розвитку, включаючи розвиток узгодженого взаємодії між чинними міжнародними природоохоронними конвенціями; в) сприяння здійсненню узгоджених міжнародних угод у галузі екологічного права та заохочення спільної діяльності за рішенням виникають екологічних проблем; г) зміцнення своєї ролі в координації природоохоронної діяльності в рамках системи ООН, а також своїх функцій як установи-виконавця Фонду глобального навколишнього середовища; д) надання допомоги в розробці політики і консультативних послуг з ключових питань інституційного будівництва урядам та іншим відповідним інститутам. На чолі ЮНЕП варто Рада керівників з представників 58 країн.
Основні функції Ради: а) сприяння міжнародному співробітництву в галузі навколишнього середовища інадання в міру необхідності рекомендацій щодо проведеної з цією метою політики; б) здійснення загального керівництва та координації програм у галузі навколишнього середовища, виконуваних організаціями ООН; в) підготовка оглядів стану навколишнього середовища і визначення шляхів міжнародного співробітництва; г) здійснення постійного спостереження за впливом національної та міжнародної політики і природоохоронних заходів для країн, що розвиваються; д) підготовка огляду заходів, передбачених Фондом навколишнього середовища, та ін
Найважливішими напрямками природоохоронної діяльності ЮНЕП є: а) охорона окремих природних об'єктів (захист морського середовища, охорона грунтів і прісних вод); б) боротьба з різними видами шкідливого впливу (боротьба з опустелюванням, забрудненням); в) раціональне використання природних ресурсів; г) створення світової довідкової служби зі спостереження за станом навколишнього середовища (моніторинг); д) вивчення економічних особливостей розвитку населених пунктів; е) розробка міжнародно-правової основи природоохоронної діяльності.
ЮНЕП виконує наступні функціональні програми: 1) інформація з навколишнього середовища, оцінка її стану і раннє сповіщення; 2) розробка екологічної політики та природоохоронне законодавство; 3) проведення природоохоронної політики; 4) технологія, промисловість та економіка; 5) регіональне співробітництво і присутність у регіонах; 6) співробітництво з механізмами конвенцій; 7) фонд глобальної навколишнього середовища.
Діяльність ЮНЕП фінансується з бюджету ООН, Фонду навколишнього середовища та ряду цільових фондів.
За підтримки ЮНЕП розроблені і прийняті Конвенція з охорони Середземного моря від забруднення 1976 р., Кувейтськарегіональна конвенція з охорони морського середовища від забруднення 1978 р., Боннська конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин 1979 р., Конвенція про трансфанічном забруднення повітря на великі відстані 1979 р., Конвенція про біологічне різноманіття 1992 р. і багато інших.
На території Російської Федерації ЮНЕП здійснює більше 10 пілотних проектів, наприклад «Комплексне управління навколишнім середовищем Волго-Каспійського регіону», «Модельний національний план реагування в надзвичайних ситуаціях», «Гармонізація природоохоронного законодавства».
Всесвітній союз охорони природи створений в 1948 р. Штаб-квартира знаходиться в Женеві. Його членами є держави, урядові установи і організації, міжнародні та національні неурядові організації. Союз об'єднує 800 членів з 125 держав. Робота його зосереджена в 6 комісіях, членами яких є 6 тис. експертів. Союз активно брав участь у розробці міжнародних норм і правил щодо збереження біологічного різноманіття і управління різними компонентами природних ресурсів. Союз надає велику допомогу державам у підготовці національних стратегій з охорони навколишнього середовища та реалізації їх польових проектів.
Союз бере активну участь у міжнародному нормотворчому процесі. Ним підготовлені проекти багатьох діючих конвенцій. Під керівництвом Спілки розроблений проект Міжнародної хартії з охорони навколишнього середовища й розвитку та коментарі до нього. Союз спільно з ЮНЕП і Світовим фондом з охорони природи розробив і опублікував Світової стратегію з охорони природи (1980 р.) та Стратегію щодо підтримкижиттєвого рівня на належному рівні (1991 р.).
Крім універсальних організацій проблемами охорони навколишнього середовища впритул займаються багато регіональних організації загальної та спеціальної компетенції.
Європейський союз. Навколишньому середовищу присвячений розділ XIX частини третьої Договору про ЄС (ст. 174-176). Згідно зі ст. 174 Договору політика Спільноти щодо довкілля має наступні цілі: а) збереження, захист і поліпшення стану навколишнього середовища; б) захист здоров'я людей; в) досягнення розумного і раціонального використання природних ресурсів; г) сприяння на міжнародному рівні заходів, які стосуються регіональним і загальносвітовою проблем навколишнього середовища.
Ця стаття перераховує принципи екологічної діяльності ЄС, в тому числі: принцип превентивних дій; принцип обережності; принцип відшкодування шкоди навколишньому середовищу; принцип відповідальності забруднювача, тобто збиток оплачуються тими, хто його заподіяв (забруднювач платить).
Основним організаційним органом ЄС в природоохоронній області є Європейське агентство з навколишнього среде1.
Пріоритетними в діяльності Агентства є наступні питання: якість повітря і викиди в атмосферу; якість води, що забруднюють агенти та водні ресурси; стан грунту, фауни, флори і біострумів; землекористування і природні ресурси; регулювання відходів; шумове забруднення; хімічні речовини, що завдають шкоди навколишньому середовищі; охорона узбереж.
Корисну роботу з кодифікації і прогресивному розвитку міжнародного екологічного права проводять Всесвітній фонд охорони дикої живої природи, Міжнародний інститут з навколишнього середовища і розвитку, Міжнародна рада з питань природоохоронномуправу та ін