Міжнародне гуманітарне право в конфліктах неміжнародного характеру

Зростання числа конфліктів неміжнародного характеру і що відрізняє їх жорстокість надають особливого значення поширенню на них певних гуманітарних норм. Основні загальновизнані норми щодо конфліктів неміжнародного характеру містяться у ст. 3, загальною для всіх Женевських конвенцій 1949 Та обставина, що положення ст. 3 є загальновизнаною нормою, було підтверджено і Міжнародним судом ООН в рішенні по справі "Нікарагуа проти США".

Стаття 3 містить, як у ній і підкреслюється, мінімальні вимоги. Особи, які не беруть участі у військових діях, у тому числі і припинили участь, повинні користуватися гуманним зверненням. З цією метою заборонені посягання на життя та фізичну недоторканність, взяття заручників, посягання на людську гідність, позасудове засудження або покарання. У статті зазначено, що застосування її положень не зачіпає юридичного статусу сторін у конфлікті і тому учасники збройного заколоту після захоплення можуть бути притягнуті до суду.

Неміжнародного конфліктів присвячений другий Додатковий протокол 1977 Слід при цьому враховувати, що в процесі його прийняття ряд держав висловили обгрунтований сумнів в існуванні відповідних звичайних норм. Незважаючи на численні конфлікти неміжнародного характеру, як їх учасники, так і інші держави практично не посилаються на Протокол. У результаті визнання його положень у якості звичайних норм відкладається.

Стаття 5 Статуту Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії визнала серйозні порушення Женевських конвенцій як злочини, також якщо вони вчинені в конфліктах неміжнародного характеру. Відповідні положення містить і Статут Міжнародного кримінального суду (ст. 8).

Другий Додатковий протокол наголошує на необхідності поваги прав людини і в неміжнародного збройних конфліктах.

Під внутрішні конфлікти втягується значне число підлітків. Другий Додатковий протокол передбачає заборону залучення дітей до 15 років до участі у збройних конфліктах.

Як відомо, у Чечні це положення не дотримувалася. Якщо проте такий підліток все ж брав участь і був затриманий, йому надаються необхідні гарантії, включаючи можливість продовжити освіту.

Примусове переміщення населення може мати місце тільки з міркувань його безпеки. Установи і пам'ятники культури повинні щадіться; це відноситься і до релігійних об'єктах. У внутрішніх конфліктах такі установи та об'єкти часто піддаються масового руйнування.

Що ж до методів і засобів ведення військових дій, то тут, очевидно, слід керуватися відповідними нормами, що відносяться до міжнародних конфліктів. Застосування урядом Іраку в 1980 р. хімічної зброї проти курдських селищ викликало широкий протест у світі.

Поранені і хворі. Національні товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця можуть надавати гуманітарну допомогу жертвам конфлікту. Заохочується участь цивільних осіб у зборі поранених і хворих і в наданні їм допомоги. Якщо населення страждає через відсутність необхідного постачання, то, за згодою держави, у такому постачанні може надаватися іноземна допомога на однакових для всього населення засадах.

Сторони в конфлікті зобов'язані вживати всіх необхідних заходів до розшуку і порятунку поранених, яким забезпечується гуманне поводження, включаючи медичну допомогу. Медичний персонал, служителі церкви підлягають повазі і захисту. Медичні установи та транспорт не можуть бути об'єктом нападу (згадаймо захоплення дудаевцамі лікарні у Будьонівську і перетворення хворих на заручників). Опіка припиняється у разі використання медичного закладу або транспорту у військових цілях. Для позначення медичного закладу використовуються ті ж знаки, що і в міжнародний конфлікт.

Затримані. У конфлікті неміжнародного характеру вживання терміна "військовополонений" невірно юридично і політично. Тут мова йде про "затриманих", які статусом військовополоненого не володіють. Проте за ними передбачені певні права. Загальні умови утримання і роботи, яка може носити примусовий характер, повинні в принципі відповідати тим, якими користується місцеве населення.

Умови утримання місць ув'язнення в загальному аналогічні тим, що передбачені для таборів військовополонених та інтернованих в міжнародних конфліктах: видалення від місця боїв, медична допомога. Допускається переписка, яка може бути обмежена. У момент закінчення затримання вживаються заходи до забезпечення безпеки звільняються.

Мирне населення. Мирне населення піддається особливому ризику у внутрішніх конфліктах. Згідно з Додатковим протоколом населення не повинне піддаватися нападу, заборонені дії, а також погрози, які мають на меті залякати населення. Неприпустимі також напади на об'єкти, необхідні для життя мирних громадян, включаючи запаси продовольства, місця його виробництва, джерела води. Обмовляється неприпустимість нападу на об'єкти, що містять небезпечні сили, наприклад греблі, ядерні електростанції, очевидно, і нафтопромисли.