Основи нового світового порядку 2

Процес визначення основ нового світового порядку відбувається в ході складної взаємодії держав. У своїх зовнішньополітичних актах держави підкреслюють значення тих чи інших аспектів цього порядку. Але досить цілісні концепції зустрічаються рідко. Однією з найбільш розроблених є Концепція зовнішньої політики Російської Федерації 2000 р., яка значною мірою присвячена "формування нового світового устрою".

Новий світопорядок покликаний забезпечити вирішення глобальних проблем. Гарантия її ефективності та надійності - взаємне врахування інтересів. "XXI століття Миропорядок повинен грунтуватися на механізмах колективного рішення ключових проблем, на пріоритеті права і широкої демократизації міжнародних відносин". Підкреслюється посилення роль міжнародних інститутів і механізмів в світовій економіці і політиці, включаючи "Групи восьми". Головною центром регулювання міжнародних відносин має залишатися ООН. Росія буде протидіяти спробам принизити роль ООН та її Ради Безпеки у світових справах. Значну увагу приділяє Концепція інформаційної діяльності, якій належить важлива роль у формуванні політичного мислення.

Характерною рисою сучасного процес формування нового політичного мислення і відповідного світового порядку є його багатосторонній характер, участь в ньому широкого кола держав. Центральної роль тут відіграє ООН. Особливе місце в цьому процесі зайняла сесія Генеральної Асамблеї 2000 р. - Сесія тисячоліття. У прийнятих резолюціях нею досить чітко визначені основні параметри світового порядку ст глобалізації. У першу чергу це відноситься до Декларації тисячоліття ООН. У Резолюції, присвяченій реалізації Декларації, її положення розглядаються як що покладають морально-політичних зобов'язань (commitments), що підлягають втіленню в життя на національному, регіональному і міжнародному рівні. Підкреслюється, що уряди несуть відповідальність, індивідуально та колективно, за здійснення Декларації. Вся система закликає ООН до надання допомоги державам у цій справі (Резолюція 55/162).

В основу світового порядку покладені цілі та принципи Статуту ООН, які довели свій неминущий і універсальний характер. Більше того, "їх можливості і здатність надихати зросли в умовах, коли держави і народи стали більш взаємопов'язані і взаємозалежні". Останнє положення спеціально наголошується ООН. Йому присвячена особлива Резолюція Генеральної Асамблеї "Сприяння демократичного і справедливого міжнародного порядку" (Резолюція 55/107, 2000 р.). Вартий уваги положення Резолюції про те, що "кожен має право і на демократичний справедливий міжнародний порядок".

При перерахуванні принципів особливу увагу приділено принципу поваги прав людини. Відзначимо формулювання принципу самовизначення, він стосується лише народів, що залишаються під колоніальним пануванням або під іноземною окупацією. В цьому знайшла відображення занепокоєння забезпеченням територіальної цілісності держав.

Серед завдань, які мають вирішуватися в умовах Нового світового порядку, центральне місце відведено тим, що поставлені глобалізацією. Необхідно, щоб вона стала позитивною силою для всіх народів світу. Констатується, що глобалізація відкриває великі можливості. Проте в даний час у наявності дуже нерівний розподіл плодів і тягаря.

Рішення відповідних проблем вимагає шляхом широких наполегливих зусиль і створити спільне майбутнє, засноване на єдності людства при всій його різноманітності. "Ці зусилля повинні включати політику та заходи на світовому рівні, які відповідали б потребам країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою і які розроблялися б і здійснювалися за їх ефективну участь". У цьому бачиться один із проявів справедливого і демократичного характеру світового порядку.

В основу світового порядку покладено основні цінності, "які мають важливе значення для міжнародних відносин у XXI столітті". До них відносяться:

- Свобода: забезпечення прав людини, кращою гарантією яких є демократична форма правління, заснована на широкому участі та волі народу;

- Рівність: ні одна людина і ні одна країна не мають позбавлятися можливість користуватися благами розвитку;

- Солідарність: глобальні проблеми повинні вирішуватися при справедливому розподіл витрат і тягаря відповідно з фундаментальними принципами рівності та соціальної справедливості.

Не можна не помітити, що включення до числа принципів світового порядку принципів соціальної справедливості являє собою новелу великого значення. Найвищим досягненням світового порядку минулого було твердження формальної рівності держав;

- Терпимість: люди повинні поважати один одного при всьому різноманітті віросповідань, культури і мов. На особливу увагу заслуговує положення про те, що "культура миру та діалог між всіма цивілізаціями повинні активно підтримуватися";

- Повага до природи: спільними зусиллями забезпечити збереження природи. Нинішні методів виробництва і споживання повинні бути змінені "в інтересах нашого майбутнього добробуту і благополуччя наших нащадків";

- Спільна відповідальність: відповідальність за управління світовою економікою та соціальним розвитком, а також за забезпечення миру і безпеки повинна бути спільною для всіх держав і реалізуватися на багатосторонній основі.

Останнє положення заслуговує на особливу увагу. Воно характеризує новий світовий порядок. Необхідність визнання спільної відповідальності підкреслюється не перший рік. Генеральний секретар ООН К. Аннан каже, що "держави повинні міцно усвідомити свою подвійну роль у нашому глобальному світі. У доповнення до своєї самостійної відповідальності, яку кожна держава несе стосовно свого суспільства, держави спільно є гарантами нашої спільної життя на цій планеті ... Немає жодного освіти, здатного конкурувати або замінити державу ". Не випадково спільна відповідальність підкреслюється в ООН неодноразово актах. У Декларації тисячоліття керівники держав та урядів заявили, що поряд з відповідальністю перед своїми товариствами вони несуть колективну відповідальність перед народами світу за забезпечення їх благополуччя.

Є у зазначеному положенні і інший важливий аспект - Відповідальність за забезпечення належного рівня управління світовою системою. Досить високий рівень управління - одна з характерних рис нового світового порядку, що визначається необхідністю вирішення що стоять перед людством важливих і складних проблем. Мова йде про більш високої організації суспільства на національному та інтернаціональному рівні, про досконалішому управлінні. К. Аннан заявив: "Ми повинні краще управляти на національному рівні, на міжнародному рівні а ми повинні навчитися управляти краще разом". Значення управління знайшло відображення в багатьох положеннях резолюції Генеральної Асамблеї.

В якості основних цілей світового порядку Декларація визначила:

1) мир, безпека і роззброєння: визволити народи від загрози війни, як між державами, так і всередині держав. Прагнути усунути загрозу, що породжуються зброї масового ураження.

Для досягнення цього передбачено конкретні шляхи. Заслуговує на увагу те, що на перше місце поставлено підвищення загального рівня законності, забезпечення верховенства права в міжнародних і внутрішніх справах. Підкреслюється значення виконання рішень Міжнародного суду. Повинно бути забезпечено виконання договорів щодо роззброєння та контролю над озброєннями, міжнародного гуманітарного права та прав людини. Всі держави призиваються ратифікувати Статут Міжнародного кримінального суду. Особливо вказана на необхідності узгоджених дій проти міжнародного тероризму. Держави призиваються якомога швидше приєднатися до відповідних конвенцій.

Передбачається істотне підвищення ролі ООН і розширення її можливостей. Ставиться завдання зробити ООН більш ефективним засобом підтримки миру і безпеки, надавши їй засоби та інструменти, які потрібні для запобігання конфліктів, мирного вирішення спорів, миротворчості, міростроітельства і відновлення. ООН повинна посилити співпрацю з регіональними осередками. Як бачимо, в даний, як, втім, і в інших випадках, міжнародних організацій надається саме істотне значення. Вартий уваги, що до методів забезпечення світу і безпеки входить боротьба з транснаціональною злочинністю;

2) розвиток; ліквідація бідності. Виражена рішучість зробити реальним право на розвиток для кожного і звільнити від потреби все людство; створити необхідні для цього умови на національному та глобальному рівні. При цьому наголошується, що досягнення поставлених цілей залежить від доброго управління в кожній країні та на міжнародному рівнях. Багатостороння система торгівлі і фінансів має бути відкритою, справедливою, заснованої на нормах, передбачуваною і недискримінаційній. Особливу увагу буде приділено потреб найменш розвинутих країн.

В ім'я вирішення цих завдань розвиватиметься надійне партнерство з приватним сектором і громадськими організаціями;

3) захист загальної навколишнього середовища. Виражена резолюція із цією метою прийняти нову етику збереження навколишнього середовища та відповідного управління, зокрема вжити всіх заходів до вступу в силу і проведення в життя відповідних конвенцій. Не можна не помітити, що положення про захист навколишнього середовища досить обмежені. Чи не визначено вирішення головної проблеми - розподіл матеріального тягаря. Втім, і це зауваження відноситься до інших положень. Розвинені країни утримались від прийняття більш-менш конкретні зобов'язань;

4) права людини, демократія й хороше керування. Цим питанням, як ми бачили, приділено увагу і при вирішенні інших проблем. У даному ж випадку висловлена рішучість не шкодувати зусиль для заохочення демократії та посилення верховенства права, поваги а також всіх міжнародно визнаних прав людини та основних свобод, включаючи право на розвиток;

5) безпека тих, хто особливо її потребує. Мова йде про особливі заходи щодо захисту дітей і всього цивільного населення, що зазнають незмірні позбавлення в результаті природних лих, геноциду, збройних конфліктів та інших гуманітарних катастроф. Передбачено надання допомоги й захисту з тим, щоб могла бути відновлена нормальне життя. У цьому бачиться один із проявів соціального характеру нового світового порядку, який проявляється у зацікавленості в загальному благополуччі;

6) особливі потреби Африки. Виражено намір сприяти зміцненню демократії в Африці та допомагати африканцям у їхній боротьбі за міцний мир, ліквідацію бідності і сталий розвиток. На перше місце серед шляхів вирішення проблем Африки, як бачимо, ставиться зміцнення демократії;

7) посилення Організації Об'єднаних Націй. Виражено намір не шкодувати зусиль для того, щоб зробити ООН ефективним інструментом досягнення перерахованих цілей. У даному випадку знову більш докладно підтверджується центральне положення ООН в організаційній системі міжнародного співтовариства. Передбачені конкретні заходи щодо вдосконалення її діяльності.

Основну увагу приділено підтвердження центрального положення Генеральної Асамблеї як головного представницького органа, покликаного обговорювати і визначати політику ООН. Що ж до Ради Безпеки, то про нього сказано лише те, що він повинен бути реформований. Жодних критеріїв реформи не вказано. Тим часом Рада за всіх умов буде відігравати провідну роль у формуванні та функціонуванні нового світового порядку.

Вказано на необхідність підвищення ролі Економічної і Соціальної Ради та Міжнародного суду. Особливо підкреслюється значення своєчасного надання ООН ресурсів та засобів, необхідних для виконання нею своїх функції. Це положення явно адресовано перш за все США, що використовують своїх сплату внесків для чинення тиску на ООН.

Вартий уваги положення про активізацію співпраці ООН та її установ з такими організаціями як Бреттон-Вудських інститути та Світова організація торгівлі. Як відомо, ця проблема стоїть дуже гостро, оскільки згадані організації не дуже вважаються у своїй діяльності з ООН.

Передбачена активізація співпраці ООН з національними парламентами через Міжпарламентської союз. Напрямок досить істотне. Не перший рік обговорюється те, що така центральна організація, якою є ООН, являє собою лише міжурядову організацію. Вплив парламентів на неї мінімально. Вчені пропонують заснувати міжпарламентської асамблеї ООН у якості консультативного органу, який представляє парламенти. Здається, що на даному етапі рішення проблеми має бути пов'язане з активізацією співробітництва з Міжпарламентським союзом.

Передбачається надати більші можливості приватному сектору і неурядовим організаціям вносити свій вклад в реалізацію цілей ООН. Це положення має сьогодні істотне значення. Воно націлене на залучення у загальний процес формування нового світового порядку і забезпечення його функціонування великих компаній, яким належить визначальна роль в сучасній світовій економіці і фінансах. Суттєва роль у цьому відводиться і взаємодії ООН з неурядовими організаціями та громадськими рухами, що відображає загальну тенденцію до зростання впливу громадськості на міжнародні відносини.

Слід зазначити таку особливість Нового світового порядку, як сприяти утвердженню демократії не лише на міжнародному, але і на національному рівні. Демократія розглядається як необхідна умова нормального функціонування суспільства і держави. На підтвердження можна посилатися на такі регулярно прийняті Генеральною Асамблеєю резолюції, як "системою Підтримка Організації Об'єднаних Націй зусиль урядів заохочувати та зміцнювати нову або відновлену демократію", "Заохочення і зміцнення демократії" та ін В них говориться, що "міжнародне співтовариство має підтримувати зміцнення і заохочення демократії" (Резолюція 55/96, 2000).

Таким чином, на рубежі нового століття міжнародній спільноті колективними зусиллями вдалось визначити основи відповідного світового порядку. Новий порядок покликаний втілити ідею єдності людства, спираючись на високорозвинену систему співробітництва всіх держав на базі єдиних принципів і цілей при повазі різноманіття учасників. Ця порядок буде справедливим, демократичною, він забезпечить високий рівень управління і законності, умови створить для вирішення корінних проблем, поставлених історичним розвитком перед людством, включаючи забезпечення миру і безпеки, стійкий розвиток усіх країн, світової економіки, науки і культури.

Значення цього не можна недооцінювати всього. Разом з тим звертає на себе увагу та обставина, що затвердження основних цілей і принципів не супроводжується досить чітким визначенням шляхів, методів і засобів їх реалізації, перш за все економічного характеру. Сама ідея нового економічного порядку, що становить невід'ємну частину світового порядку в цілому, у основному обійшли мовчанням. Це значить, що треба буде розв'язати ще чимало проблем при уточнення параметрів нового порядку і ще більше при його втіленні в життя.

Загалом, затвердження нового світового порядку, з якими пов'язані долі людства, потребують великих зусиль держав і народів, світової спільноти у цілому. Без усвідомлення цієї обставини важко розраховувати на успіх.

У ході розвитку людського суспільства відбувається соціалізація індивіда, що має саме серйозне значення. Людина - найбільш творче і разом з тим найбільш руйнівний жива істота. Соціалізація стимулює творчу діяльність і протидіє руйнівною. В результаті соціалізації людина поступово осягає свій зв'язок із племенем, общиною, державою, усвідомлює відповідні обов'язки і відповідальність. Нині робить перші кроки найскладніший етап соціалізації - етап усвідомлення людиною зв'язку своїх інтересів з інтересами всього людства, що стає все більш реальною соціальною категорією. Сказане має пряме відношення і до держави. Міжнародне право покликане сприяти соціалізацію як людини, так і держави. Воно спонукає державу поважати спільні інтереси.