Поняття і режим територіального моря

Поняття територіального моря. Територіальним морем називають перебуває за межами сухопутної території та внутрішніх вод держави морський пояс, що примикає до берега. На територіальне море поширюється суверенітет прибережної держави.

Відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р. суверенітет держави поширюється не тільки на територіальне море, але і на повітряний простір над ним, так само як і на поверхню і надра дна в межах цих вод. Звідси випливає, що жодне іноземне судно не має права вести лов риби або використовувати інші природні ресурси в межах територіальних вод без прямої згоди на це з боку прибережного держави.

Кожна держава має право встановлювати ширину свого територіального моря до межі, що не перевищує 12 морських миль. На 1 січня 2002 135 країн мали територіальне море шириною до 12 миль. Територіальне море за загальновизнаним 12-мильним межею оголосили: Ліберія (200 миль), Перу (200 миль), Нікарагуа (200 миль), Конго (200 миль), Еквадор (200миль), Сомалі (200 миль), Танзанія (50 миль), Бенін (200 миль) і ін - всього 12 країн. Ширина територіального моря деяких країн становить менше 12 миль (Греція, Норвегія, Домініканська Республіка).

Згідно зі ст. 4 Конвенції 1982 зовнішнім кордоном територіального моря є лінія, кожна точка якої знаходиться від найближчої точки вихідної лінії на відстані, рівній ширині територіального моря.

У місцях, де берегова лінія глибоко порізана або звивиста або де є уздовж берега та у безпосередній близькості до нього ланцюг островів, для проведення вихідних ліній може застосовуватися метод прямих вихідних ліній, що з'єднують відповідні точки. Однак при проведенні прямих вихідних ліній не допускаються помітні відхилення від загального напрямку берега. Ділянки моря, що лежать з внутрішньої сторони цих ліній, повинні бути достатньо тісно пов'язані з береговою територією, щоб на них міг бути поширений режим внутрішніх вод. Прямі вихідні лінії проводяться до отсихающім при відливі підвищеннях.

Система прямих вихідних ліній не може застосовуватися державою таким чином, щоб територіальне море іншої держави виявилося відрізаним від відкритого моря або виключної економічної зони.

При визначенні меж територіального моря найбільш виступаючі в море постійні портові споруди, наприклад моли, пірси, причали і т. п., які є складовою частиною системи даного порту, розглядаються як частина берега. Рейди, якими зазвичай користуються для навантаження, розвантаженняі стоянки суден, включаються в територіальне море навіть у тих випадках, коли вони перебувають за межами встановлених тією чи іншою державою територіальних вод.

Згідно з Конвенцією 1982 прибережні держави зобов'язані ясно позначати на опублікованих морських картах рейди і вказувати їх межі.

У місцях, де в море впадає річка, вихідної лінією є пряма лінія, що проводиться поперек її гирла між точками максимального відливу на її берегах.

Промисел риби у територіальному морі рибалками інших держав.

Прибережні держави, володіючи суверенітетом над територіальними водами, як правило, забороняють рибалкам інших країн вести лов риби в цих водах без відповідного дозволу.

Виключне право прибережної держави на рибальство в своїх територіальних водах випливає з суверенітету прибережного держави над цими водами. Прагнучи захистити інтереси своїх прибережних рибалок від загрозливого їм навали іноземних промислових флотилій, прибережні країни прийняли законодавчі акти про заборону іноземним судам промислу риби та інших живих ресурсів. Наприклад, згідно зі ст. 13 Закону Російської Федерації «Про Державну кордоні Російської Федерації» 1992 р. промислова діяльність іноземних фізичних і юридичних осіб в територіальних водах Російської Федерації здійснюється відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації чи іншими домовленостями з іноземними державами з повідомленням прикордонних військ про місця, часу перетину державного кордону, виконання робіт, про використовувані промислових судах, транспортних та інших засобах.Відповідно до ст. 20 Федерального закону «Про внутрішніх морських водах, територіальному морі та прилеглій зоні Російської Федерації» 1998 р. іноземні громадяни та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також не мають статусу юридичної особи об'єднання юридичних осіб іноземних держав і міжнародні організації можуть проводити дослідження, розвідку і розробку (видобуток) водних біоресурсів територіального моря в порядку, передбаченому законодавством Російської Федерації і міжнародними договорами Російської Федерації, що підлягають ратифікації.

У жовтні 1978 р. уряди СРСР і НРБ уклали угоду про взаємне промислі хамси і шпрота в територіальних водах обох країн у Чорному морі. Уряд СРСР надало можливість риболовецьких суден НРБ вести промисел хамси в територіальних водах СРСР у Чорному морі на умовах взаємності. У свою чергу, уряд НРБпредоставляет можливість риболовецьких суден СРСР вести промисел шпрота в територіальних водах НРБ у Чорному морі. Відповідно до ст. ШСоглашенія рибальські суду однієї договірної сторони під час ведення промислу в територіальних водах іншої сторони зобов'язані дотримуватися правил, що регулюють рибальство в цій акваторії Світового океану. Компетентними органами обох країн узгоджуються кількість риболовецьких суден, розміри вилову риби та інші умови ведення промислу.

У 1981 р. Мінрибгоспу СРСР і Хоккайдская асоціація рибопромисловців уклали Угоду про промисел морської капусти японськими рибалками. Згідно зі ст. 1 цієї Угоди радянськасторона, йдучи назустріч проханням японських рибалок, які проживають на о. Hokkaido, погоджується надати цим рибалкам можливість займатися промислом морської капусти в ряді районів територіальних вод СРСР.

Основними принципами економічних відносин при користуванні природними ресурсами територіального моря України є: платність користування; відповідальність за порушення умов господарської діяльності; відшкодування збитку, нанесеного територіального моря, його природних ресурсів, навколишнього середовища, фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з відновленням і охороною природних ресурсів територіального моря і навколишнього середовища. Плата за користування живими ресурсами визначається законодавством Російської Федерації.

Принцип суверенних прав на живі ресурси передбачено в законодавстві ряду інших країн.

Наприклад, Законом Тунісу «Про встановлення ширини територіальних вод» 1973 р. передбачається можливість ведення іноземними судами рибного промислу на умовах, встановлених міжнародними угодами і туніським правом.

У законодавстві Індії, Туреччини, Ісландії, Іспанії і ряду інших країн не передбачається можливість надання іноземним судам права на промисел риби в територіальних водах.

За порушення правил рибальства в територіальних водах винні особи піддаються адміністративної, кримінальної та цивільно-правової відповідальності, а в Російській Федерації - і матеріальної відповідальності.

Право мірногопрохода черезтерріторіальное море.Конвенція 1982 визнає за судами всіх держав, як прибережних так і неприбережних, незалежно від вантажу, озброєння або типу рухової установки право мирного проходу через територіальне море, під яким розуміється плавання через територіальнеморе з метою перетнути його без заходу у внутрішні води або не стаючи на рейді або у портового споруди за межами внутрішніх вод. Під мирним проходом розуміється також плавання через територіальне море з метою пройти у внутрішні води або вийти з них або стати на такому рейді або у такого портового споруди. Прибережне держава, у якої виникають сумніви, чи є конкретний прохід судна через його територіальне море мирним, інформує судно про підстави свого сумніви в характеристиці проходу як мирного і надає судну можливість прояснити свої наміри або виправити свої дії у розумно короткий період часу.

Суду, що здійснюють право мирного проходу, дотримуються всі закони і правила прибережної держави, прийняті відповідно до існуючих норм міжнародного права, що містяться у ст. 21-23 і 25 Конвенції 1982 Сюди включаються закони і правила, що містять вимоги до судів при здійсненні права мирного проходу через його територіальне море використовувати такі морські коридори і схеми поділу руху, що вимагаються там, де це необхідно для забезпечення безпеки судноплавства . У районах, де не передбачені такі морські коридори або схеми поділу руху, суду, тим не менше, користуються правом мирного проходу.

Прохід судна повинен бути безперервним, швидким і мирним. Під останнім розуміється такий прохід, який не порушує мир, добрий порядок абобезпеку прибережного держави. Немирним вважається такий прохід, який являє собою загрозу силою, пов'язаний з маневрами або навчаннями з демонстрацією зброї будь-якого роду, пов'язаний із забрудненням середовища, а також проведенням в територіальному морі будь-якої рибальської діяльності.

Для іноземних риболовних суден прохід не вважається мирним, якщо вони не дотримуються прийнятих і опублікованих прибережною державою законів і правил, що забороняють цим судам займатися рибальством у територіальному морі. У більшості випадків прибережна держава не допускає проходу через його територіальне море іноземних риболовних суден зі знаряддями лову, що знаходяться на палубі в робочому стані, а також допоміжних риболовних операцій (перевантаження, сортування уловів, ремонт знарядь лову та обладнання тощо).

Особливі правила стосуються мирного проходу військових кораблів. Кораблі повинні дотримуватися сигналів про порушення правил заходу, плавання і перебування в територіальному морі Російської Федерації і у внутрішніх морських водах.

Юрисдикція в територіальному морі. Влада прибережного держави, як правило, не володіють правом арешту будь-якої особи або виробництва розслідування у зв'язку зі злочином, вчиненим на борту судна під час проходу його через територіальне море. Винятком можуть бути випадки, коли наслідки злочину поширюються на прибережну державу або злочин порушує спокій у країні або добрий порядок в територіальному морі. Крім того, винятком можуть бути моменти, коли капітан судна або консул країни, підпрапором якої плаває іноземне судно, звертається до місцевої влади з проханням надати допомогу в разі потреби або для попередження незаконної торгівлі наркотиками. У вилучення з цих правил прибережна держава може приймати будь-які дозволяється її законами заходів для арешту або проведення розслідування на борту іноземного судна, яке вийшло з його внутрішніх вод.

Однак прибережна держава у всіх випадках проведення ним арештів або розслідування на борту іноземного судна має на прохання капітана попередньо повідомити консульські влади держави прапора і сприяти встановленню контакту між консулом і екіпажем судна.

За прибережною державою не визнається право зупиняти що проходить через територіальне море іноземне судно або змінювати його курс для здійснення цивільної юрисдикції щодо особи, яка перебуває на борту судна. Прибережне держава може застосовувати у цих випадках заходи стягнення або арешт у цивільних справах тільки за зобов'язаннями, прийнятими цим судном під час або для проходу його через води прибережної держави, наприклад при відмові судна від оплати отриманих ним предметів постачання, послуг лоцманської служби або буксирів і т . д.

Зазначені правила поширюються і на державні судна, що експлуатуються в комерційних цілях, а викладений вище порядок кримінальної юрисдикції прибережної держави поширюється і на державні судна, що експлуатуються в некомерційних цілях, наприклад на науково-дослідні, госпітальні та ін