Правове регулювання міжнародних комерційних повітряний повідомлень

Під міжнародними повітряними повідомленнями (польотами) розуміються повітряні пересування літальних апаратів з перетином державних кордонів більш ніж однієї країни. Здійснювана в процесі таких пересувань транспортування пасажирів та інших об'єктів класифікується як міжнародного перевезення. Який лежить в основі правового режиму повітряної навігації принцип повного і виняткового суверенітету держав над їхньою територією припускає, що перетин іноземним літальним апаратом державного кордону будь-якої країни може бути здійснено тільки після отримання від її компетентних влади дозволу, запитуваного в належному порядку. Дозвільний порядок міжнародних польотів, що випливає з переважаючою міжнародної практики, а також з ряду положень Конвенції 1944 р., означає, зокрема, що перетинання літальним апаратом повітряного кордону іноземної держави в порушення встановлених на цей рахунок процедур може служити підставою для використання щодо цього літального апарату заходів, які вживаються до порушників державного кордону.

Після влітв межі державної території іноземної держави повітряне судно протягом усього часу перебування в її межах повинна строго дотримувати умови, встановлені законодавчими актами даної країни. Це стосується вимог, що відносяться до самого літальному апарату, його екіпажу, пасажирам, вантажів, що перевозяться, багажу і пошти. При цьому відповідно до ст. 11 Чиказької конвенції відповідні вимоги застосовуються до повітряних суден усіх держав без розрізнення їх національної приналежності, тобто на недискримінаційній основі.

Конкретно зазначені вимоги стосуються порядку прибуття, перебування та відправлення повітряного судна, паспортного, митного, імміграційного, валютного, санітарного, карантинного контролю. Передбачаються положення, спрямовані на регулювання польотів іноземних повітряних суден над певними зонами даної країни (наприклад, над прикордонною зоною), вказуються точні маршрути проходження, місця посадки, висота польоту і т. д. Встановлюється кримінальна, адміністративна та цивільна відповідальність за порушення перерахованих вимог і за шкоду, заподіяну під час перебування повітряного судна на. території даної країни.

Національним законодавством та відповідними положеннями Чиказької конвенції (ст. 16 і 29) закріплено вимогу про обов'язкову наявність на повітряному судні, що прибувають в іноземну державу чи зворотньому з нього, ряду офіційних і дійсних (не прострочених) документів. До їх числа віднесені свідоцтво про реєстрацію літального апарата в державі прапора, посвідчення про придатність повітряного судна до польотів, посвідчення про наявність у кожного з членів екіпажу необхідної професійної підготовки.Повинні також матися бортовий журнал, дозвіл на користування бортовий радіостанцією, список прізвищ пасажирів із зазначенням пунктів їх посадки (відправлення) і слідування (місця призначення), маніфест і докладні декларації на вантаж.

У частині здійснення під час міжнародних польотів комерційної діяльності за невійськовими повітряними судами може визнаватися одна з наступних можливостей польотів, що іменуються «свободами повітря», що фіксуються двосторонніми угодами держав:

1) право на безпосадочний - транзитний політ над територією даної країни, тобто політ без посадок і здійснення яких би то не було комерційних операцій;

2) право транзитного польоту з посадкою на території даної держави виключно в технічних (дозаправка паливом, ремонт) та інших некомерційних цілях, тобто без навантаження-розвантаження перевозяться об'єктів і без посадки-висадки пасажирів;

3) право вивантаження перевозяться об'єктів і висадки пасажирів, які були взяті на борт в аеропорту держави реєстрації даного повітряного судна;

4) право приймати на борт на території даної держави пасажирів, їх багаж, інші вантажі і пошту, якщо такі об'єкти мають місцем призначення територію держави, під прапором якої експлуатується повітряне судно - держави його реєстрації;

5) право приймати на борт і висаджувати пасажирів, вивантажувати і занурювати об'єкти перевезення при перебуванні на іноземній території, якщо такі мають пунктом відправлення та призначення територію будь-якої третьої держави;

6) право здійснювати всі види міжнародних повітряних перевезень між третіми країнами черезтериторію держави реєстрації повітряного судна;

7) право здійснювати всі види повітряних перевезень між третіми країнами, минаючи територію держави реєстрації повітряного судна;

8) право здійснювати всі види повітряних перевезень між аеропортами одного і того ж держави, іншого ніж країна реєстрації повітряного судна (каботаж).

Перераховані права можуть надаватися повітряним судам не тільки держави їх реєстрації, а й (у разі здачі повітряного судна в оренду) держави-експлуатанта, то в даному випадку самостійно буде вступати в договірні відносини з приводу комерційних прав таких суден. Наділення літальних апаратів, що належать іноземним авіапідприємствам, будь-який з перерахованих «свобод повітря» проводиться на умовах згадуваного вище за принцип взаємності і деталізується в двосторонніх угодах, що укладаються зацікавленими державами по проформу, включеної до Чиказьку конвенцію.

Необхідно брати до уваги, що міститься в цьому документі положення (ст. 7) затверджує за кожною державою «право відмовляти повітряним суднам інших Договірних держав у дозволі приймати на борт на її території пасажирів, пошту і вантаж, які перевозяться за винагороду або за наймом і мають інший пункт призначення в межах її території. Кожна Договірна держава зобов'язується не вступати в жодні угоди, які спеціально надають якій-небудь іншій державі або авіапідприємству якої-небудь іншої держави будь який такий привілей на винятковій основі, і не отримувати такий винятковий привілей від будь-якого іншого держави ». Це положення трактується фахівцямияк заборона каботажних міжнародних повітряних перевозок1. У той же час у ряді джерел справедливо вказується на існування і розвиток такої практики в рамках Європейського союзу, де «сталося поділ восьмий" свободи повітря "на восьму і дев'яту», з яких остання представляє собою внутрішню перевезення, виконувану по маршруту, що проходить виключно на території держави, що надає це право, тоді як восьма свобода припускає повітряну каботажні перевезення з польотом (зальотів) у межі території будь-якої суміжної (третього) держави.

Слід ще раз підкреслити, що відповідно до принципу повного і виключного суверенітету держави над його повітряної територією надання іноземній літальному апарату будь-якого або будь-яких із перерахованих комерційних транспортних повідомлень, як і прав на здійснення самих польотів у зазначених межах, є його незаперечної прерогативою. Реалізація такого правочину здійснюється, з одного боку, на базі положень національного законодавства відповідної країни, а з іншого боку, за допомогою встановлення зацікавленими державами двосторонньої домовленості. Подібні домовленості, що фіксуються в особливих міждержавних угодах, можуть класифікуватися за наступними категоріями:

а) угода «Чиказького типу» - типова угода про тимчасові повітряних маршрутах, зразок якого був розроблений у рамках
ІКАО, що відтворює основні принципи Чиказької конвенції 1944

Така угода закріплює зобов'язання сторін, по-перше, встановити між двома державами міжнародні цивільні повітряні маршрути і лінії і, по-друге, дати чіткий опис таких із зазначенням аеропортівпосадки і переліку конкретних прав комерційного характеру («свобод повітря»), що надаються літальним апаратам один одного.

Угода повинна містити чітку вказівку на те, які авіакомпанії країн-контрагентів допускаються до експлуатаційної діяльності на встановлюваних повітряних маршрутах та лініях, а також підтверджувати, що кожна з допускаються до експлуатаційної діяльності авіакомпаній відповідає застосовним національним нормативним приписами даної держави і вимогам його відповідних компетентних органах.

Особливо в подібних угодах мають обумовлюватися відмову кожної із сторін від дискримінації щодо аеропортових зборів, митних зборів, податків, питання про взаємне безумовному дотриманні законів і правил держави-контрагента, про визнання конвенційних документів і пілотській свідоцтв;

б) угода «Страсбурзького типу» - типова угода адміністративної та фінансово-технічної спрямованості, що відрізняється
від угод «Чиказького типу» в основному використанням низки нових термінологічних формул («договірні лінії», «призначені підприємства» та ін) і введенням додаткових положень про узгодження тарифів, вільному перекладі доходів, що утворюються в процесі експлуатації повітряних ліній, а також про порядок проведення консультацій між національними відомствами цивільної авіації сторін;

в) угода «Бермудського типу» - типова угода, що враховує основні положення угод «Чиказького типу» і, з метою припинення недобросовісної конкуренції в області організації повітряних перевезень, детально регламентує умови експлуатації повітряних ліній, особливо в частині встановлення тарифів і розподілу обсягів перевезень з їх затвердженням національними відомствами цивільної авіації держав-контрагентів. Удосконалена в 1977 р.дана форма угоди («Бермуди-2») передбачає гнучку систему тарифів і вводить критерій залежності між частотою руху повітряних суден, їх місткістю (ємністю) і можливістю використання різних договірних ліній.

Сучасна, в тому числі російська, практика регулювання міжнародних повітряних сполучень на двосторонній основі розвивається у напрямі комплексного використання всіх перерахованих вище конвенційних форм, тобто використання їх положень з урахуванням особливостей, характерних для конкретних країн, специфічних ситуацій і т. д. (mutatismutandis ).