Поняття міжнародного права навколишнього середовища

Міжнародне право навколишнього середовища (МПОС) - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють відносини суб'єктів в області охорони навколишнього середовища та раціонального використання її ресурсів.

Нерідко це право іменують екологічним. Однак таке найменування неточно. Як відомо, екологія - це галузь біології, що вивчає взаємодію тварин, рослин, мікроорганізмів між собою і з навколишнім середовищем. Іншими словами, мова йде лише про частину навколишнього середовища. Крім того, "право навколишнього середовища" є міжнародно визнаним терміном.

Прикладом найбільш широкого розуміння навколишнього середовища є Європейська конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну небезпечною для навколишнього середовища діяльністю, 1993 р. Нею охоплюються живі і неживі ресурси, такі як повітря, вода, грунт, фауна і флора, а також взаємодію між ними. Але крім цього загальноприйнятого розуміння середовища в неї додатково включені також власність, складова частина культурної спадщини, і характерні риси ландшафту.

Проблема захисту навколишнього середовища все більш відчутно висувається на перший план. Від її вирішення залежить виживання людства. Стокгольмська декларація 1972 проголосила, що захист і поліпшення навколишнього середовища представляють найважливішу проблему, яка стосується добробуту народів і економічного розвитку в усьому світі. Здатність людини перетворити природне оточення може дати всім народам можливість поліпшити якість життя, але вона може завдати і невимовної шкоди людським істотам і навколишньому середовищу у разі неправильного або бездумного використання.

Згідно з висновком Програми ООН із захисту навколишнього середовища (ЮНЕП) збитки від лих, породжених глобальним потеплінням, сьогодні перевищують 300 млрд. дол. Вчені вважають, що непоправної кризу глобальної економіки може наступити вже через півстоліття.

Забруднення вод завдає шкоди здоров'ю людини і рибних запасів. Деградація сільгоспугідь призвела до посухи й ерозії грунтів у багатьох районах. Звідси недоїдання, голод, хвороби. Забруднення повітря завдає вусі більш суттєвий збиток здоров'ю людей. Масове знищення лісів негативно позначається на кліматі і скорочує біорізноманіття, генофонд. Серйозною загрозою здоров'ю є виснаження озонового шару, що захищає мешканців нашої планети від шкідливих випромінювань Сонця.

До катастрофічних змін у кліматі Землі веде парниковий ефект, тобто глобальне потепління у результаті зростаючих викидів вуглекислого газу в атмосферу. Нераціональне використання мінеральних і живих ресурсів призводить до їх виснаження, що знову ставити проблему виживання людства. Нарешті, аварії на підприємствах, пов'язані із радіоактивними й отруйними речовинами, не кажучи вже про випробування ядерної зброї, заподіюють величезну шкоду здоров'ю людей і природі. Достатньо пригадати про аварію на Чорнобильській АЕС і на американському хімічному заводі в Індії. Великий збиток навколишньому середовищу приносять збройні конфлікти, про що свідчить досвід війн у В'єтнамі, Камбоджі, в Перській затоці, Югославії, Іраку та ін

Життєво важливе для всіх народів значення захисту навколишнього середовища підкреслюється в численних міжнародних актах. У них намічені і шляхи вирішення проблеми. Проте цьому перешкоджають серйозні протиріччя як між державами, так і всередині них.

Група промислово розвинених країн споживає більшу частину глобальних природних ресурсів. Відповідно на їх частку доводиться і основна частина відходів виробництва, що завдають шкоди навколишньому середовищу. Так, США викидають в атмосферу таку ж кількість шкідливих газів, як Росія і країни, що розвиваються, разом узяті. Поширена практика вивезення найбільш шкідливих виробництв в країни, що розвиваються. Домінуюча роль у світовій економіці дозволяє розвинутим країнам користуватися закордонними ресурсами на вигідних для себе умовах. Разом з тим вони відмовляються приймати заходи, необхідні для зменшення заподіюваної середовищі збитку. Захист навколишнього середовища вимагає великих коштів. Відповідні витрати доводиться включати в собівартість продукції. Це знижує її конкурентоспроможність і відповідно зустрічає опір промисловців, бізнесменів, фермерів.

До другої групи умовно можна віднести країни, що розвиваються, які позбавлені можливості здійснювати заходи по захисту навколишнього середовища. У результаті її стан продовжує погіршуватися, що все більш відчутно позначається і на здоров'я населення. Без міжнародної допомоги вони не в змозі вирішити проблеми.

Ще одну, третю групу утворюють колишні соціалістичні країни. Вони є прикладом того, до яких тяжких наслідків веде відсутність продуманої екологічної політики. Особливо показовим у цьому плані досвід СРСР. Країна мала самими багатими природними ресурсами і була б здатна забезпечити всім необхідним значну частину населення Землі. Замість цього вона імпортувала величезна кількість споживчих товарів і випрошувала позики для закупівлі навіть зерна, яке в минулому традиційно експортувала.

Величезні площі сільгоспугідь перетворені на території колишнього СРСР у безплідні землі. Значні ділянки виявилися непридатними для більшості живих організмів. Цілі регіони стали небезпечними для здоров'я людини. У результаті різко погіршилося здоров'я населення, особливо молоді. Істотно знизилася тривалість життя. Навіть запобігання подальшому погіршенню ситуації вимагає величезних коштів, якими нові незалежні держави не мають в своєму розпорядженні. Інші країни повинні усвідомити, що екологічна катастрофа в нашому регіоні загрожує серйозними наслідками для глобальної навколишнього середовища. Виправлення положення відповідає і їх життєвим інтересам.

У результаті навіть порівняно невеликі сусідні держави надають Росії посильну допомогу. Так, в 1966 р. між Росією і Норвегією було укладено угоду про фінансування останньої установки фільтрів на металургійному комбінаті на Кольському півострові. Викиди цього комбінату заподіяли істотну шкоду навколишньому середовищу сусідній Норвегії.

Сказане дає уявлення про те, наскільки велика зацікавленість Росії в міжнародному співробітництві в ім'я подолання екологічної кризи і, отже, у відповідному МПОС.