Поняття міжнародного процесуального права

Міжнародні процесуальні норми, закріплені в договорах і інших джерелах міжнародного права, в сукупності утворюють самостійну галузь - міжнародне процесуальне право.

Міжнародне процесуальне право - це сукупність принципів і норм, що регулюють порядок здійснення прав і обов'язків суб'єктів міжнародного публічного права.

Міжнародне процесуальне право - найважливіша гарантія виконання норм міжнародного публічногоправа. На думку Е. А. Пушміна, процесуальна форма пронизує багато галузей та інститути сучасного міжнародного права1.

Міжнародні процесуальні норми регулюють правозастосовчу діяльність суб'єктів міжнародного публічного права, тобто практичну реалізацію ними в цих цілях належних їм юридично-владних повноважень. Одночасно цими нормами регламентується такого ж роду діяльність міжнародних судових органів.

У міжнародних відносинах процесуальних завжди представлений відповідний суб'єкт міжнародного права.

Міжнародно-правового процесу властиво виконавче провадження. Наприклад, відповідно до ст. 25 Статуту ООН члени цієї організації погоджуються підкорятися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх. Якщо ж держава ігнорує рішення цього органу, то він має право застосувати санкції, які перераховані в ст. 41 і 42 Статуту ООН.

Міжнародний процес не можна зводити лише до діяльності судових і арбітражних органів з розгляду конкретних справ. У подібному розумінні процес зводиться лише до правоохоронної діяльності. У міжнародному публічному праві функції міжнародного процесу зводяться до реалізації диспозиції і санкції матеріально-правових норм. Таким чином, у наявності два напрями реалізації функцій міжнародного процесу: судова юрисдикція і управлінська роль у забезпеченні виконання норм міжнародного права різними засобами (через міжнародні та національні механізми і т. д.).

Основними джерелами міжнародного процесуального права є; міжнародні договори і міжнародні звичаї; статути і правила процедури міжурядових організацій; статути і правила процедури і доказування міжнародних судів та трибуналів;національне законодавство держав, що забезпечує виконання матеріальних норм міжнародного права та рішень міжнародних судів.

Міжнародне процесуальне право тісно взаємодіє з матеріальним правом. Воно служить формою примусового здійснення торгових, економічних, дипломатичних, повітряних, морських, екологічних та інших обов'язків суб'єктів міжнародного публічного права. Міжнародні суди та міжнародні органи дозволяють справи на основі норм матеріального права. Предметом регулювання матеріального права є поведінка суб'єктів у відповідних областях відносин - дипломатичної, космічної, екологічної та ін Предметом ж регулювання міжнародного процесуального права служать відносини, що виникають у сфері застосування норм матеріального права державами, міжнародними органами (наприклад, Комітетом з прав людини, Комітетом з ліквідації расової дискримінації, Комітетом з прав дитини), міжнародними судовими установами (Міжнародним судом, Міжнародним кримінальним судом тощо) і національними судами.

Принципів міжнародного процесуального права є всі основні принципи міжнародного публічного права. До спеціальних принципів належать: виборність суддів, їх незалежність і підпорядкування тільки нормам міжнародного права; гласність судового розгляду; змагальність; процесуальне рівноправність сторін і т. д.

Міжнародне процесуальне право складається з двох компонентів: а) комплексу норм, що регламентують діяльність міжнародних юрисдикційних органів щодо захисту прав та інтересів суб'єктів міжнародного права; б) комплексу норм, що регламентують взаємодію міжнародних та національних органів, які забезпечують виконання матеріальних норм міжнародного права.