Вирішення спорів в рамках ОБСЄ

Прихильність держав - учасниць Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) врегулюванню спорів між ними мирними засобами є одним з наріжних каменів діяльності ОБСЄ. Ця прихильність підтверджується в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р., Підсумковому документі Віденської зустрічі 1989 р., в Паризькій хартії для нової Європи 1990

Відповідно до Гельсінським Заключним актом всі десять принципів Декларації принципів, якими держави-учасники будуть керуватися у взаємних відносинах, будуть застосовуватися однаково і неухильно при інтерпретації кожного з них з урахуванням інших.

У Підсумковому документі Віденської зустрічі держави-учасники підтвердили свою прихильність принципу мирного врегулювання спорів, будучи переконаними в тому, що він є суттєвим доповненням до обов'язки держав утримуватися від загрози силою або її застосування, причому обидва ці чинники є істотними для підтримки і зміцнення миру і безпеки .

У Паризькій хартії для нової Європи держави-учасники урочисто проголосили свою повну прихильність десяти принципам, закріпленим уГельсінському Заключному акті з метою підтримки і зміцнення демократії, миру і єдності в Європі.

Для здійснення принципу, згідно з яким всі суперечки повинні вирішуватися виключно мирними засобами, потрібні відповідні процедури врегулювання суперечок. Такі процедури в рамках ОБСЄ розроблені і закріплені, зокрема, в наступних документах: Принципи врегулювання спорів та положення процедури НБСЄ з мирного врегулювання спорів (Валлетта, 8 лютого 1991 р.); Результати Наради НБСЄ з мирного врегулювання спорів (Женева, 12-23 Жовтень 1992). У разі виникнення спору учасниці ОБСЄ звертають особливу увагу на те, щоб не допускати такого розвитку будь-якого спору між ними, яке буде представляти загрозу міжнародному миру і безпеці. Вони вживають відповідні кроки для належного доведення своїх спорів до врегулювання. У цих цілях держави-учасниці: а) розглядають спори на ранньому етапі; б) утримуватися протягом спору від будь-яких дій, які можуть погіршити становище і зробити більш важким мирне врегулювання суперечки або перешкодити йому; в) прагнуть, використовуючи всі відповідні кошти, досягти домовленостей, що дозволяють зберегти між ними добрі стосунки, в тому числі приймати тимчасові заходи, які не завдають шкоди їхнім юридичним позиціям у суперечці. З метою узгодження відповідної процедури врегулювання спору заінтересовані держави - учасниці ОБСЄ, зокрема, консультуються один з одним на якомога більш ранньому етапі. У разі неможливості врегулюванняспору між собою держави - члени ОБСЄ докладають зусиль до того, щоб узгодити процедуру врегулювання, відповідну характером і особливостям конкретного спору. Якщо спір підлягає передачі на узгоджену сторонами процедуру врегулювання спору, то держави дозволяють даний спір за допомогою цієї процедури.

Держави члени ОБСЄ вперше в практиці вирішення спорів на регіональному рівні взяли на себе більш тверді зобов'язання, ніж вони встановлені загальними нормами міжнародного права. Зокрема, вони докладають зусиль до включення у свої майбутні договори положень, що передбачають врегулювання спорів, які виникають у зв'язку з тлумаченням або застосуванням цих договорів, і до розгляду можливості виконання третьою стороною відповідної ролі обов'язкового або необов'язкового характеру. Держави взяли зобов'язання утримуватися, наскільки це можливо, від застережень до процедур врегулювання спору. Держави розглядають можливість прийняття обов'язкової юрисдикції Міжнародного суду за допомогою або договору, або односторонньої заяви відповідно до п. 2 ст. 36 Статуту Суду і зведення до мінімуму, де це можливо, будь-яких застережень у зв'язку з такою заявою. Члени ОБСЄ розглядають можливість на основі спеціальної угоди передачі в Міжнародний суд або в Арбітраж, використовуючи у разі потреби Постійну палату третейського суду, таких суперечок, які підпадають під роздільну здатність за допомогою подібних процедур. Нарешті, держави розглядають можливість визнання юрисдикції міжнародних органів з мирного врегулювання спорів чи контрольних механізмів, створених увідповідно з багатосторонніми договорами щодо серед іншого захисту прав людини, або зняття існуючих застережень (якщо вони є) щодо подібних механізмів.

Учасники Наради країн НБСЄ в жовтні 1992 р. схвалили зміни до Валлеттскім положенням про процедуру НБСЄ з мирного врегулювання спорів та Конвенцію з примирення й арбітражу в рамках НБСЄ.

Згідно з цими документами механізм ОБСЄ з врегулювання спорів складається з одного чи більше членів, які вибираються за загальної згоди сторін у суперечці зі списку кваліфікованих кандидатів, який ведеться призначає інститутом. У список включаються до чотирьох прізвищ осіб, що призначаються кожною державою-учасником, які виявили бажання стати учасником механізму. Жоден з членів механізму не може бути громадянином будь-яких залученого в суперечку держави або постійно проживати на її території. За угодою між сторонами в число членів можуть включатися особи, чиї прізвища не значаться в списку.

Якщо сторони в суперечці не досягли угоди про склад механізму протягом двох місяців з часу первісного звернення однієї із сторін з проханням про створення механізму, старше посадова особа призначає інституту в консультації зі сторонами в суперечці вибирає зі списку семеро людей.

Конвенція з примирення і арбітражу в рамках НБСЄ від 23 жовтня 1992 регламентує створення Суду. Комісії з примирення і Арбітражного трибуналу.

Суд ОБСЄ з примирення й арбітражу створюєтьсядля врегулювання шляхом примирення і у відповідних випадках арбітражу суперечок, переданих йому на розгляд державами - членами ОБСЄ. Рішення Суду приймаються більшістю голосів членів, що беруть участь у голосуванні. Місцем перебування Суду є Женева. Витрати Суду покриваються державами - учасницями Конвенції 1992 Сторони в суперечці і будь-яка вступила в справу, несуть свої власні судові витрати.

Будь-яка держава - учасниця Конвенції 1992 може передати на розгляд Комісії з примирення будь-який спір з іншою державою-учасницею, що не була врегульована протягом розумного часу шляхом переговорів. Будь-яка держава - учасниця Конвенції 1992 може подати Секретареві ОБСЄ заяву з проханням про створення Комісії з примирення для спору між нею та іншою державою-учасницею або декількома державами-учасниками. Прохання про створення Комісії з примирення може бути так само подане за згодою між двома або кількома державами-учасниками або між однією або кількома державами - учасницями Конвенції й однією або декількома іншими державами - учасницями ОБСЄ. Така угода доводиться до відома секретаря ОБСЄ.

Кожна сторона в суперечці призначає зі списку світових посередників одного посередника до складу Комісії з примирення. Президія Суду призначає ще трьох світових посередників.

Розгляд з примирення здійснюється конфіденційно, і всі сторони в суперечці мають право бути заслуханими. Якщо в ході розгляду сторони в суперечці дійдуть за допомогою Комісії з примирення довзаємоприйнятного врегулювання, то вони включають умови цього врегулювання в резюме висновків. З підписанням цього документа розгляд завершується. У випадку, коли Комісія з примирення вважає, що вивчено всі аспекти суперечки і всі можливості пошуку рішення, вона складає заключну доповідь. У ньому викладаються пропозиції Комісії щодо мирного врегулювання спорів (див. про неї далі).

Прохання про створення Арбітражного трибуналу може бути представлена в будь-який момент за згодою між двома або кількома державами - учасницями Конвенції 1992 або між однією або кількома державами - учасницями цієї Конвенції й однією або декількома іншими державами - учасницями ОБСЄ.

Арбітражний трибунал володіє щодо сторін у суперечці повноваженнями зі встановлення фактів і проведення розслідувань, необхідних йому для виконання своїх завдань. Слухання в Трибуналі проходять incamera, якщо Трибунал не приймає інше рішення на прохання сторін у суперечці.

Опції Арбітражного трибуналу полягають у тому, щоб вирішувати передані йому суперечки відповідно до міжнародного права. Це положення не обмежує права Трибуналу вирішувати справу exaeguoetbono при згоді на це сторін у спорі.

Рішення Арбітражного трибуналу є остаточним і оскарженню не підлягає. Разом з тим сторони в спорі або одна зі сторін можуть звернутися до Трибуналу з проханням дати тлумачення свого рішення в тому, що стосується його змісту або сфери застосування.При одержання зауважень сторін у суперечці Трибунал у найкоротші терміни дасть своє тлумачення по винесеного ним рішення.

Суперечка між двома державами - учасниками ОБСЄ може бути переданий на розгляд Комісії з примирення, якщо про це домовляться сторони у спорі. Вони призначають одного світового посередника зі списку, який ведеться для цілей Валлсттской процедури мирного врегулювання спорів (Валлеттскій список). Комісія прагне прояснити спірні питання між сторонами і спробувати досягти вирішення спору на взаємоприйнятних умовах. Якщо Комісія вважатиме, що це може полегшити досягнення дружнього врегулювання спору, вона може запропонувати можливі умови врегулювання і встановити строк, який сторони повинні проінформувати Комісію про те, чи згодні вони з такими рекомендаціями. Якщо обидві сторони не повідомлять про таке порозуміння в термін, секретар Комісії направляє доповідь Комісії Комітету старших посадових осіб ОБСЄ.

Рада міністрів або Комітетом старших посадових осіб можуть наказати двом будь-яким державам-учасникам вдатися до процедури примирення (так зване директивне примирення) і передати спір на розгляд Комісії з примирення.