Поняття громадянства

Громадянство являє собою правовий зв'язок людини з державою, що визначає взаємні права та обов'язки.

У наведеному визначенні підкреслюється наявність взаємних прав і обов'язків у людини і держави. В результаті воно принципово відрізняється від раніше прийнятого визначення громадянства як приналежності людини до держави. Нове розуміння громадянства знайшло відображення в законодавстві і міжнародній практиці, включаючи судову. У Законі про громадянство Російської Федерації 2002 громадянство РФ визначається як "стійкий правовий зв'язок особи з Російською Федерацією, що виражається в сукупності їх взаємних прав та обов'язків" (ст. . У Постанові Конституційного Суду РФ від 20 грудня 1995 говориться: "Громадянин і держава в Російській Федерації пов'язані взаємними правами, відповідальністю і обов'язками". Більше того, мова йде про право на громадянство

У демократичній державі громадянство являє собою свого роду членство, яке дає право брати участь в управлінні державою і забезпечує громадянину гарантію його прав. Вітчизняна наука громадянства приділила значну увагу. Слід перш за все згадати роботи О.І. Тіунова і С.В. Черниченко.

Термін "громадянство" походить від слів "місто", "городянин". В англійській мові - city - citizenship. У німецькій мові Burger - це не тільки громадянин, але і міський житель. Пояснення бачиться в тому, що перші республіки запозичили досвід самоврядних міст.

В даний час в документах для позначення громадянства використовується інший термін - nationality (англ.), nationalite (фр.), nazionalita (італ.). Він розуміється як приналежність до держави. Справа в тому, що термін "nation" в іноземних мовах (англійською, французькою та ін) означає не "національність" в етнічному сенсі, як це має місце в російській мові, а "нація", "народ", "держава" в суспільно-політичному сенсі. У німецькій мові це розуміння виражене буквально - Staatsangehorigkeit - державна приналежність.

Крім громадянства вживається термін "підданство". Раніше він використовувався для позначення приналежності до монархії. При цьому в ряді монархій (наприклад, у Бельгії, Іспанії, Нідерландах) даний термін у конституціях та законодавстві взагалі не застосовується і замінений терміном "громадянство".

У світовій літературі, законодавстві держав і в міжнародній практиці прийнято термін "громадянство юридичної особи". Відповідно до Кодексу про громадянство Туреччини термін "громадянин" означає також "всі юридичні особи або асоціації, статус яких в їх якості заснований на що знаходиться в силі законі Туреччини".

У вітчизняній літературі використовується термін "національність юридичної особи". "Під національністю юридичної особи, - пише М. М. Богуславський, - розуміється його приналежність до певного громадянства". Іншими словами, мова йде про ту ж правового зв'язку, яка у випадку з індивідом іменується громадянством. Усвідомлюючи це, М.М. Богуславський зазначає, що термін застосовується умовно, "в іншому сенсі, що він застосовується до громадян".

У силу свого статусу громадянин користується всіма правами, передбаченими законом, і несе відповідні зобов'язання. Держава забезпечує права громадянина і контролює виконання ним своїх обов'язків.

Перебуваючи за кордоном, громадянин зобов'язаний дотримуватися певні закони своєї держави, останнє забезпечує йому дипломатичну захист. Багато договори передбачають надання громадянам держав-певних прав і пільг.

У деяких країнах існують різні види громадянства. У Нідерландах особи, що народилися в голландських володіннях (тобто в колоніях), володіють статусом голландських підданих на відміну від повноправних громадян, нідерландців. Аналогічне положення існує й у Великобританії. У деяких федераціях, наприклад в США, крім федерального громадянства існує і громадянство суб'єктів. А в Швейцарії крім федерального громадянства існують громадянства кантону і общини. У міжнародному плані існує тільки федеральне громадянство.

Громадянство суб'єктів Федерації існує і в Росії. Таке громадянство носить внутрішньодержавних характер, означаючи правовий зв'язок людини з відповідною частиною держави. Міжнародного значення воно позбавлене.

Новим інститутом є громадянство інтеграційного союзу держав. Маастрихтський договір про заснування Європейського союзу 1992 передбачає громадянство Союзу для громадян держав-членів. Громадянство означає зв'язок з державою. Союз не є навіть конфедерацією. Тому в даному випадку мова йде про громадянство особливого роду. Громадянин Союзу має право вільного пересування і перебування в межах території держав-членів. Він може обирати і бути обраним до місцевих органів влади. Загалом громадянство Союзу має внутріспілкової, а не міжнародне значення. У міжнародному плані враховується лише громадянство відповідної держави-члена. На це положення не впливає і та обставина, що громадянин Союзу має право на дипломатичний захист з боку будь-якої держави-члена в країні, де його держава не представлено (ст. 20). За згодою держав такий захист може надаватися без будь-якого союзного громадянства. І в тому і в іншому випадку необхідно отримати на це згоду країни перебування. Ця модель громадянства сприйнята Союзом Білорусії та Росії. Кожен громадянин беруть участь держав "є одночасно громадянином Союзу". Громадянин Союзу має право на вільне пересування та постійне проживання в межах території учасників. Постійне проживання в іншій державі дає право обирати і бути обраним до органів місцевого самоврядування. Передбачено і право на дипломатичну захист у третій країні.